Постанова № 21780276, 22.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.12 Справа № 5008/946/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

за участю представників

від позивача за первісним позовом: Карасьов С.С.;

від відповідача за первісним позовом: Шерегі В.М., Рудова Ю.В.;

від третьої особи з самостійними вимогами: не з’явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний",№ 751 від 16.12.2011р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2011 року

у справі № 5008/946/2011, суддя Швед С.Б.

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", м. Генічеськ

до Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод", м. Ужгород

про стягнення 4 932 950,07 грн.

за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим", м. Феодосія

до Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод", м. Ужгород

про стягнення 296 713,24 грн.

за зустрічним позовом (1) Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод", м. Ужгород

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", м. Генічеськ

про стягнення 4 334 695,00 грн.

за зустрічним позовом (2) Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод", м. Ужгород

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", м. Генічеськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим", м. Феодосія

про визнання недійсною угоди від 25.03.2010р. про уступку права вимоги

В С Т А Н О В И В :

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід складу суду не поступало. Від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2011 року у справі № 5008/946/2011 у задоволенні первісного позову Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" до Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" про стягнення 4 932 950,07 грн. заборгованості відмовлено.

У задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору -Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" до Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" про стягнення 296 713,24 грн. - відмовлено.

Зустрічний позов (1) Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" про стягнення 4 334 695,00 грн. задоволено частково. З Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” (Херсонська область, м. Генічеськ , вул. 40-річчя Перемоги, 2а, код 00233709) на користь Орендного підприємства „Ужгородський коньячний завод” (м. Ужгород, вул. Тімірязєва, 19, код 00412122) стягнуто 1701408,63 грн. безпідставно одержаних коштів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов (2) Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" про визнання недійсною угоди від 25.03.2010р. про уступку права вимоги задоволено. Визнано недійсною Угоду від 25.03.2010 р. про уступку права вимоги на суму 296713,24 грн., укладену між Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Ізумрудний” (Херсонська область, м. Генічеськ, вул. 40-річчя Перемоги, 2а, код 00233709) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Атан - Крим” (м. Феодосія, вул. Галерейна, 22, код 32085677).

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний" звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства, просить його скасувати та прийняти нове рішення про припинення провадження у справі. Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що місцевим господарським судом безпідставно не прийнято до уваги заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" про відмову від позову. Крім того, вимоги позивача за зустрічним позовом не є однорідними, оскільки зобов’язання ОП "Ужгородський коньячний завод" виникли у зв’язку з неналежним виконанням перед СВК «Ізумрудний»договорів по поставці продукції.

Орендне підприємство "Ужгородський коньячний завод" проти доводів скаржника заперечує з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2011 року у справі № 5008/946/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у ньому.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" відзиву на апеляційну скаргу не подало, участі свого представника в судовому засіданні не забезпечило, причини неявки суду не повідомило, хоча своєчасно та належним чином було повідомлене про час та місце розгляду справи.

Враховуючи ту обставину, що учасників судового процесу не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника ТОВ "Атан-Крим".

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду у даній справі – залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, між Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Ізумрудний” (Продавець) та Орендним підприємством „Ужгородський коньячний завод” (Покупець) було укладено Договори поставки №75/07від 10.09.2007р., №49/08 від 25.06.2008р. та №133 від 03.11.08 ( а.с. 6-13, т І).

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 вказаних Договорів Продавець зобов’язувався передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти та оплатити його вартість.

Підпунктами 4.1. п.4 Договорів сторонами передбачено попередню оплату товару в розмірі 50% від вартості товару за фактом відвантаження товару на склад Покупця.

На підставі укладених Договорів поставки від 10.09.2007р. №75/07, від 25.06.2008р. №49/08 та від 03.11.08 №133 ( а.с. 6-13, т І) та підписаних сторонами товаро-транспортних накладних (а.с. 20-28, т І), а також податкових накладних та податкових декларацій (а.с. 40-139, т І) були здійснені господарські операції з постачання купажу коньячного (сировина для виробництва коньяку).

В процесі фактичної реалізації операцій між вказаними суб’єктами господарювання на підставі вищевказаних Договорів та інших правочинів за період 2005-2009 р.р. Продавцем було поставлено Покупцю товар на загальну суму 26721938,75 грн., що не заперечується сторонами (а.с. 140-141, т І).

За вищевказаними операціями Орендне підприємство „Ужгородський коньячний завод” заборгувало СВК„Ізумрудний” 1 898 591,37 грн., що не заперечується обома сторонами.

В той час, як встановлено місцевим господарським судом, протягом 2007 року ОП „Ужгородський коньячний завод” на виконання досягнутих домовленостей перерахувало СВК „Ізумрудний” 3 600 000,00 грн. у якості пайового внеску в статутний фонд кооперативу (а.с. 92, т ІІ, 6-12, т ІІІ).

З врахуванням того, що СВК „Ізумрудний” рішення про прийняття ОП „Ужгородський коньячний завод” у члени кооперативу не прийняв, а сума коштів у розмірі 3600000,00 грн. залишилася у розпорядженні останнього без належних підстав, ОП „Ужгородський коньячний завод” звернулось до позивача за первісним позовом з заявою від 16.12.09 (а.с. 95, т ІІ) про зарахування вищевказаної суми коштів в рахунок погашення наявної заборгованості за поставку коньячного купажу в сумі 1898591,37 грн. відповідно до вимог статті 601 ЦК України.

З врахуванням вказаної обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог СВК „Ізумрудний” про стягнення з ОП „Ужгородський коньячний завод” 2659187,52 грн. заборгованості за поставку коньячного купажу, з яких 1898591,37 грн. основний борг, 536106,47 грн. –інфляційні втрати, 224489,68 грн. –3% річних.

Однак, на переконання скаржника, у нього відсутні підстави для повернення ОП „Ужгородський коньячний завод” перерахованих коштів в сумі 3 600 000,00 грн., оскільки питання про прийняття останнього в члени кооперативу не розглядалось і рішення з цього приводу не приймалось. Відтак, висновки суду першої інстанції про однорідність вимог сторін, є безпідставними, оскільки природа цих вимог є різною.

В той час, судова колегія не погоджується з даними твердженнями скаржника з огляду на наступне.

Відповідно до наявних в матеріалах справи зведених меморіальних ордерів ОП „Ужгородський коньячний завод” перерахувало СВК „Ізумрудний” 3 600 000,00 грн. з призначенням платежу «пайовий внесок»(а.с. 92, т ІІ, 6-12, т ІІІ).

Частиною 2 п. 4.3 Статуту СВК „Ізумрудний” визначено, що якщо рішення про прийом в члени кооперативу не було затверджене Загальними борами, така особа не є такою, що отримала членство в кооперативі. Такій особі з дня проведення Загальних зборів повертаються в повному об’ємі вступний внесок, який вона зробила в майно кооперативу (а.с. 31, т І).

Оскільки, рішення про прийняття в члени кооперативу не було прийняте, ОП „Ужгородський коньячний завод” звернулось до СВК „Ізумрудний” з заявою № 97/09 від 16.12.2009 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Статтею 601 ЦК України встановлено такий спосіб припинення зобов'язання, як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Відповідно до статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відтак, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені статтею 602 ЦК України, за даних обставин відсутні.

Після отримання Кооперативом заяви № 97/09 від 16.12.2009 р., останній зобов'язаний був провести зарахування зустрічної однорідної вимоги в розмірі 3 600 000, 00 грн.

З врахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що після отримання Кооперативом заяви № 97/09 від 16.12.2009 р. в ОП «Ужгородський коньячний завод» були відсутні підстави для здійснення оплати за договорами поставки.

Щодо доводів скаржника про наявність правових підстав для застосування строків позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Як було зазначено вище, кошти в якості пайових внесків були внесені ОП «Ужгородський коньячний завод»протягом 2007 року. Останній платіж в розмірі 600 000, 00 був проведений 21.08.2007 р.

Відповідно до Статуту СВК „Ізумрудний”, якщо рішення правління про прийом в члени кооперативу не було затверджено Загальними зборами, то така особа не є такою, що отримала членство в кооперативі. Такій особі впродовж місяця з дня проведення Загальних зборів повертається в повному об'ємі вступний внесок, який вона зробила в майно кооперативу (п. 4.3. Статуту).

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки до 16.12.2009 р. (момент надіслання заяви про зарахування однорідних вимог) від СВК „Ізумрудний” не надходило повідомлення (рішення) про прийом або відмову від прийому в члени кооперативу ОП «Ужгородський коньячний завод», то строк позовної давності про стягнення боргу останнім не пропущено.

Погоджується судова колегія й з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення з ОП „Ужгородський коньячний завод” 2246762,55 грн. понесених збитків.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

СВК „Ізумрудний" не довів факт наявності вини у діях ОП «Ужгородський коньячний завод», оскільки не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність причинового зв'язку між невиконанням відповідачем (протиправна поведінка) умов договору та реальним заподіянням цим збитків (шкідливий результат).

Що стосується тверджень скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в частині безпідставного неприйняття заяви Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" про відмову від позову, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами (ч. 3 ст. 22 ГПК України). Позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову (ч. 4 ст. 22 ГПК України).

Відтак, у ГПК встановлено момент, до якого можуть бути реалізовані права позивача, - момент прийняття рішення. Відповідно до ст. 85 ГПК прийняте рішення оголошується суддею в судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 30.11.2011р. судом було оголошено перерву до 08.12.2011р. для оформлення та проголошення рішення (зміст протоколу судового засідання, а.с.17, т ІІІ). При цьому, у вказаному протоколі ведення судового засідання розкрито і зміст судових дебатів.

Відтак, матеріали справи свідчать про те, що розгляд справи по суті завершено судом 30.11.2011р., в той час як із заявою про відмову від позову СВК „Ізумрудний" звернувся 07.12.2011р.

З врахуванням того, що СВК „Ізумрудний" із заявою про відмову від позову звернувся після завершення розгляду справи по суті, то висновок суду першої інстанції про те, що вказана заява не може бути підставою для припинення провадження у справі, є правомірним.

Окрім того, частина 6 ст. 22 ГПК України встановлює, що право позивача на відмову від позову є обмеженим, оскільки реалізується ним під контролем господарського суду. Згідно з зазначеною нормою господарський суд не приймає відмови позивача від позову, якщо це суперечить закону або порушує права інших осіб.

Як зазначається у п. 3.7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 25.02.92 р. N 01-6/244 "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України", суддя, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову або зменшення позовних вимог та відповідача про визнання позову.

Отже, принцип диспозитивності не є беззастережним, оскільки ця норма передбачає активну роль суду, який зобов'язаний перешкодити діям сторін, які порушують законодавство і права інших осіб.

Слід також звернути увагу й на те, що перевірка відповідності дій сторін закону та відсутності порушення прав інших осіб є не правом, а обов'язком суду, тобто суд зобов'язаний відмовити в задоволенні відповідних заяв і клопотань сторін. Якщо суд установить, що реалізація права позивача на відмову від позову призводить до порушення закону та прав інших осіб, він зобов'язаний відмовити в реалізації цих прав і розглянути справу по суті.

Зокрема, у п. 3.7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено: у разі, якщо заяви позивача про відмову від позову або зменшення позовних вимог та відповідача про визнання позову суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

З врахуванням того, що місцевий господарський суд при встановленні фактичних обставин справи дійшов висновку про наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів ОП «Ужгородський коньячний завод», то його висновки про розгляд та вирішення спору по суті згідно з вимогами чинного законодавства, є правомірними.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також, згідно з ч.2 статті 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Сторони вільні у наданні господарському суду своїх доказів і доведенні їх переконливості. Проте вирішуючи питання щодо доказів господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України). Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності —на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення таким вимогам відповідає.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2011 року у справі № 5008/946/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Головуючий -суддя Мурська Х.В.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.