Рішення № 21779826, 22.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2012 р. Справа № 5023/253/12

вх. № 253/12

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.

при секретарі судовогозасідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1, довіреність від 06.02.2012 року

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків

до Фірми "Трикотажне об'єднання", м. Харків

про стягнення 35906,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фірми "Трикотажне об'єднання", м. Харків про стягнення 35906,18 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором купівлі-продажу природного газу № 10242газ від 01 грудня 2010 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за природний газ в розмірі 31796,59 грн., пеню в розмірі 3443,17 грн. та 3 % річних в розмірі 666,42 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 січня 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/253/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 13 лютого 2012 року об 11:20.

В призначене судове засідання 13 лютого 2012 року позивач з'явився, проте вимоги ухвали суду від 19 січня 2012 року не виконав.

В призначене судове засідання 13 лютого 2012 року відповідач з'явився, до матеріалів справи, через канцелярію суду, супровідним листом (вх. № 2662) надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13 лютого 2012 року оголошено перерву до 22 лютого 2012 року, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

22 лютого 2012 року після перерви розгляд справи було продовжено.

В призначене судове засідання 22 лютого 2012 року позивач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

В призначене судове засідання 22 лютого 2012 року відповідач з'явився, до матеріалів справи, через канцелярію суду, супровідним листом (вх. № 3835) надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

01 грудня 2010 року між позивачем - ПАТ "Харківміськгаз" та відповідачем - Фірмою "Трикотажне об'єднання" було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 10242газ (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передавати відповідачу природний газ, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених вищезазначеним договором.

Згідно п.7.1 та п.7.2 спірного договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом перерахування 100% оплати вартості планового місячного обсягу газу. Остаточний розрахунок за газ між сторонами здійснюється на підставі двосторонніх актів приймання-передачі природного газу шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у термін 10 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 12.1 вищезазначеного договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє в частині зобов'язань по постачанню газу до 31.12.2010 року, а в частині проведення розрахунків за послуги - до повного завершення розрахунків.

На виконання умов спірного договору у січні-квітні 2011 року позивачем були надано відповідачу послуги з постачання природного газу на загальну суму 46436,69 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу: № 10242газ від 31.01.2011р., № 10242газ від 28.02.2011р., № 10242газ від 31.03.2011р., № 10242газ від 30.04.2011р.

Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками позивача та відповідача. В вищенаведених актах приймання-передачі природного газу чітко зазначений спірний договір № 10242газ від 01.12.2010р., що свідчить про те, що послуги надавались саме на виконання спірного договору.

Як було зазначено вище, сторони умовами спірного договору від 01.12.2010 року узгодили остаточний строк оплати - не пізніше 10 числа наступного за звітним.

Відповідач взяті на себе договірні зобов'язання виконав неналежним чином, за отримані від позивача послуги розрахувався не в повному обсязі, сплативши лише 14640,10 грн., внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 31796,59 грн., яка залишилась непогашеною, що змусило позивача звернутись з даним позовом до господарського суду.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вказана сума в розмірі 31796,59 грн. стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем також пред'явлено до стягнення з відповідача 3443,17 грн. пені та 3 % річних в сумі 666,42 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

п. 8.1 спірного договору від 01.12.2010 року, передбачено, що за несвоєчасну оплату за спожитий газ, споживач (відповідач) зобов'язується сплатити на користь продавця (позивача) пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується починаючи з 11 числа місяця, наступного за звітним.

Перевіривши нарахування пені в розмірі 3443,17 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований за невірно вказаний період, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 2400,00 грн., в частині стягнення 1043,17 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3 % річних у розмірі 666,42 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований за невірно вказаний період, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума 3 % річних в розмірі 473,00 грн., в частині стягнення 193,42 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фірми "Трикотажне об'єднання" (61010, м. Харків, вул. Основ"янська, буд. 55, р/р № 260043014380 в АО банк "Золоті ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00307454) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, п/р 26004027428001 у філії ПАТ "КБ "Надра" Харківське РУ, МФО 351834, код ЄДРПОУ 03359552) - 31796,59 грн. основного боргу, 2400,00 грн. пені, 473,00 грн. 3% річних, 1554,07 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог позивача в розмірі 1043,17 грн. пені та 3 % річних в розмірі 193,42 - відмовити.

Суддя Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/253/12 підписано 27 лютого 2012 року.