Рішення № 21779752, 20.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2012 р. Справа № 5023/10069/11

вх. № 10069/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 12 від 11.01.2012 р.;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 18.04.2011 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Полімерцентр", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Великобурлукський сироробний завод", смт. Великий Бурлук Великобурлуцького району Харківської області

про стягнення 17203,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Полімерцентр", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Великобурлукський сироробний завод", смт. Великий Бурлук Великобурлуцького району Харківської області, 15997,52 грн. заборгованості, 285,32 грн. пені, 920,40 грн. 50% річних та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 08081 від 08.08.2011 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 грудня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19 грудня 2011 року.

16 грудня 2011 року відповідач надіслав телеграму - клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з хворобою представника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 грудня 2011 року було відкладено розгляд справи на 16 січня 2012 року.

16 січня 2012 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що 29.09.2011 р. терміновою телеграмою був викликаний представник позивача, який прибув 03.10.2011 р. та був складений відповідний двосторонній акт, в якому зафіксований факт неякісної продукції, що підтверджується підписом представника позивача, тому вважає, що підстави для оплати неякісної продукції відсутні.

В судовому засіданні 16 січня 2012 року було оголошено перерву до 25 січня 2012 року.

24 січня 2012 року позивач надіслав телеграму - клопотання, в якому просив суд продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд справи

25 січня 2012 року відповідач звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду спору № 5023/10069/11 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 січня 2012 року було задоволено заяву відповідача про продовження строку розгляду справи, продовжено строк розгляд справи за межі, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15-ть календарних днів по 20 лютого 2012 року, клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено на 20 лютого 2012 р..

Ухвалою господарського Харківської області від 25 січня 2012 року було відмовлено в прийнятті зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом.

20 лютого 2012 року позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що менеджер ОСОБА_3, який підписав спірний акт не отримував від керівництва позивача відповідного посвідчення на право участі у визначенні якості отриманої відповідачем продукції, також зазначив, що згідно висновку фахівців відповідача викладеному в акті від 12.09.2011 р. - плівка відповідає вимогам для роботи на фасувальному автоматі даного типу, крім того зазначив, що вся відповідальність за перераховані в акті дефекти повинна покладатись виключно на відповідача та перевізника.

20 лютого 2012 року відповідач надав доповнення до відзиву, в яких зазначив, що 29.09.2011 р. позивачу у відповідності до умов договору була направлена термінова телеграма про виклик представника для участі в прийманні продукції, а 30.09.2011 р. був направлений по факсу відповідний лист (вих. № 1052), в якому зазначалося про необхідність направлення не пізніше 03.10.2011 р. повноважного представника для перевірки факту неякісної продукції, позивач позитивно відреагував на зазначене повідомлення і таким чином, його представник прибув 03.10.2011 р., в результаті чого був складений двосторонній акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, який відповідає вимогам Інструкції П-7, підписаний двома сторонами і є належним доказом встановлення факту неякісної продукції.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2012 р. підтримував позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

08 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Полімерцентр", м. Київ (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Великобурлукський сироробний завод", смт. Великий Бурлук Великобурлуцького району Харківської області (відповідач) був укладений договір № 08081, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати, а відповідач, в свою чергу, прийняти та сплатити продукцію в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 3.9 договору передбачено, що приймання продукції за якістю здійснюється згідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання з якості П-7, у випадку невідповідності кількості - згідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання з якості П-6. Пунктом 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату отриманої продукції відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми боргу за кожний день прострочення платежу. Пунктом 5.5 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання передбачених даним договором грошових зобов"язань винна сторона сплачує потерпілій стороні за час прострочення 50% річних від простроченої суми. Пунктом 7.1 договору передбачений строк дії договору, а саме що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту, коли сторони по взаємній згоді визнають за необхідне зупинити його дію, а по грошових зобов"язаннях - до повного розрахунку між сторонами.

Сторони до договору також уклали специфікацію № 01-11, відповідно до якої умови оплати - відстрочення платежу протягом 21 календарного дня від дати відвантаження продукції, але не пізніше 10.10.2011 р. та дата виготовлення продукції 19.09.2011 р.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 15997,52 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0004000 від 19.09.2011 р., яка підписана обома сторонами.

В графі "умова продажу" зазначений договір поставки № 08081 від 08.08.2011 р., що свідчить про те, що товар передавався саме на виконання цього договору.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 1142 від 19.09.2011 р., яка видана на отримання цінностей від ТОВ "ВТК "Полімерцентр", м. Київ.

Як було вищезазначено, сторони узгодили строк оплати - протягом 21 календарного дня від дати відвантаження продукції.

Таким чином, відповідач товар отримав, проте за нього не розрахувався.

Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 15997,52 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечував та зазначив, що 29.09.2011 р. терміновою телеграмою був викликаний представник позивача, який прибув 03.10.2011 р. та був складений відповідний двосторонній акт, в якому зафіксований факт неякісної продукції, що підтверджується підписом представника позивача, тому вважає, що підстави у відповідача для оплати неякісної продукції відсутні.

Суд, розглянувши заперечення відповідача, вважає за необхідне зазначити про те, що згідно п. 3.9 договору, приймання продукції за якістю здійснюється згідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання з якості П-7 та відповідно до п. 18 вказаної Інструкції, повідомлення про виклик представника відправника повинно бути направлено йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 часів. Проте, матеріалами справи підтверджено, що товар був переданий відповідачу 19.09.2011 р., а саме видатковою накладною № РН-0004000 від 19.09.2011 р. Через чотири дні - 22.09.2011 р. відповідачем був складений акт по огляду партії плівки, де встановлено факт неякісної продукції, а телеграму про виклик відповідачем було направлено на адресу позивача лише 29.09.2011 р.

Дослідивши складений акт від 03.10.2011 р., в якому зафіксований факт неякісної продукції, суд вказує на те, що з вказаного акту взагалі не вбачається ким він підписаний з боку позивача, тобто міститься підпис менеджера ОСОБА_3, проте не зазначено, що ця особа з боку позивача і чим підтверджуються її повноваження.

Відповідно до п. 22 Інструкції, для участі в прийомці продукції повинні виділятися особи, компетентні (за родом роботи, за освітою, за досвідом трудової діяльності) в питаннях визначення якості та комплектності підлягаючої прийомці продукції та відповідно до п. 23, представнику, уповноваженому для участі в прийомці продукції по якості та комплектності, видається належним чином оформлене та засвідчене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства або його заступника. Однак, з матеріалів справи вбачається, що вказаний акт від 03.10.2011 р. з боку позивача був підписаний неуповноваженою особою, оскільки відсутнє посвідчення, яке підтверджує повноваження особи, яка підписала вказаний акт.

Крім того, вказаний акт містить неоднозначний наступний висновок "вище перераховані дефекти виникли чи за неналежної упаковки підприємством виробником чи в процесі транспортування до заводу покупця".

Позивач наполягає на тому, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання своїх обов*язків за договором: належним чином упакував продукцію та передав її перевізнику, а всі зазначені дефекти продукції виникли не з його вини, а з вини перевізника. В обгрунтування того, що скритих недоліків продукція не мала, позивач надав акт про проведення випробувань плівки від 12.09.11 р., з висновку якого вбачається, що плівка відповідає вимогам для роботи на фасувальному автоматі даного типу. На переконливу думку позивача, вся відповідальність за перераховані в акті дефекти повинна покладатися виключно на відповідача та перевізника, тому зустрічний позов повинен бути пред*явлений замовником до перевізника.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем та довів би факт поставки неякісної продукції саме з вини позивача, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення грошових коштів в сумі 15997,52 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розумінні ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання передбачених даним договором грошових зобов"язань винна сторона сплачує потерпілій стороні за час прострочення 50% річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 50% річних у сумі 920,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пенею, згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату отриманої продукції відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 285,32 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач не звертався до нього з письмовою вимогою про оплату товару, тобто позивачем не виконано вимоги досудового врегулювання спору суд зазначає, що пред*явлення претензії це право, а не обов*язок.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Великобурлукський сироробний завод" (62602, Харківська область, Великобурлуцький район, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової, 2, р/р № 26005010320601 в ПАТ "Альфа-Банк" м. Харків, МФО 300346, код ЄДРПОУ 05507436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Полімерцентр" (04080, м. Київ, вул. Тульчинська, 6, р/р № 26000401027840 в Київському РД "Райффайзен Банк Аваль" м. Києва, МФО 322904, код ЄДРПОУ 21640229 ) 15997,52 грн. заборгованості, 285,32 грн. пені, 920,40 грн. 50% річних, 1411,50 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст Рішення складено 22 лютого 2012 року.