Рішення № 21779194, 29.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-31/573-201229.02.12

За позовомСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Мирне

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток", м. Київ

Простягнення 12 853,34 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 12 853,34 грн. заборгованості та штрафу за надані транспортно-експедиційні послуги відповідно до Заявки № 500_226/10 від 30.03.2010р.,посилаючись на невиконання зобовязання з боку відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2012р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 08.02.2012р.

08.02.2012р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позовні вимоги у розмірі 10509 грн., а проти решти вимог заперечував.

В судовому засіданні 08.02.2012р. було оголошено перерву до 29.02.2012р.. відповідно до ст. 77 ГПК України.

22.02.2012р. від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень менеджера з транспортно-експедиторської діяльності. В яких зазначено, що експедитор не дотримуючись умов заявки не здійснив повідомлення та не зателефонував після замитнення вантажу .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та надав суду письмові пояснення, в яких заперечив проти доводів відповідача та зауважив, що перевезення було виконано належним чином та з погодженням з боку замовника і в розпорядження перевізника відповідач повинен був надати повний пакет документів до CМR.

Представник відповідача позов заперечив, підтримав позицію викладену у відзиві та посилаючись на обовязковість погодження переліку отриманих документів необхідних для митного оформлення у країні відправника вважає, що позивач сам створив труднощі та спричинив збитки відповідачу .

В судовому засіданні 29.02.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено 21 жовтня 2009р. Договір-доручення № UA 108/10/09 на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до п.1.1 якого позивач, як повірений, зобов'язався виконати транспортно-експедиційне обслуговування відповідача, як довірителя, з метою доставки автомобільним транспортом вантажів по заявкам відповідача, а останній зобов'язався оплатити послуги.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору відповідач надає заявку на виконання перевезення. Відповідач на виконання умов Договору надав Заявку № 500_226/10 від 30 березня 2010р.

Позивач виконав умови заявки та здійснив міжнародне перевезення автомобілем ВО 3334 АК н/пр ВО 7979 XX, за маршрутом м.Тrezzano - м.Capergancia - м.Рresezzo (Італія) - м. Київ (Україна).

Факт здійснення перевезення підтверджується СМR А № 0060261/А, № 0058737/Ата №0060252, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Оригінали перелічених документів були предметом судового дослідження і відповідно ці докази визнані такими ,що посвідчують наведені обставини та факти .

У відповідності до п.1.2 Договору перевезення вантажу виконуються згідно умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажу.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Конвенції для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до видачі вантажу. Саме відправник зобов'язаний прикласти до накладної (СМR) всі необхідні документи або надати їх в розпорядження перевізника.

По даному перевезенню відправником не виконана дана умова, та не була видана експортна декларація (ЕХ), за оформлення якої перевізником були сплачені кошти фірмі a speed srl»в розмірі 90 євро.

В ході перевезення та згідно умов Заявки на митному переході були поставлені дозвільні печатки на СМR. Вартість даної послуги визначена та складає - 300 грн.

Вищевказані витрати були узгоджені відповідачем, що підтверджується листом №10-08/10 від 10.08.2010р. Крім того , отримавши Акт виконаних послуг № б/н від 11.06.10р.до виставленого рахунку № 191 , відповідач зазначеним листом гарантував провести оплату у розмірі 10509 грн ( за мінусом штрафу) .

Автомобіль було розвантажено 11.06.2010р., того ж дня було виставлено рахунок № 191 на суму 11 668 грн.

Умовами Заявки визначено, що оплата повинна бути проведена протягом 10 банківських дні після отримання документів.

Відповідач отримав документи 21.10.2010р. (згідно повідомлення про вручення листа). Термін оплати послуг закінчився 03.11.2010р.

Відповідач не підписав акт приймання виконаних робіт від 11.06.2010р., посилаючись на те, що сума вказана в акті є завищеною, оскільки позивачем не вираховано суму штрафу.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Факт передання робіт виконавцем послуг і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. У нашому випадку підстав для визнання Акту від 11.06.2010 р. недійсним відповідач не заявляв

В досудовому порядку врегулювання даного господарського спору позивач направив відповідачу претензію № 25/1 від 29.11.2010р. з вимогою погасити заборгованість.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та належного реагування чи врегулювання .

Доводи відповідача, що він внаслідок недотримання позивачем вимог заявки, зазнав труднощі та збитки, документально не підтверджені.

Підстави для накладення штрафу на позивача в розмірі 100 євро відповідач не довів та належних доказів суду не надав.

Договірні зобовязання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Порушення зобовязань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності. Позивач нараховує пеню у розмірі 891,88 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пеня повинна нараховуватись з 04.11.2010р. Строк для заявлення пені сплинув 04.11.2011р. Позовна заява була подана 18.01.2012р., таким чином, вимоги щодо стягнення пені визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню, у звязку зі спливом позовної давності.

Також, на суму боргу позивач правомірно нараховує 3% річних у розмірі 293,46 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування трьох відсотків річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Восток»(04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 36058165) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі 11668 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн., три відсотка річних у розмірі 293 (двісті девяносто три) грн. 46 коп. та судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп.

3.В решті позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 02 березня 2012 року.