Рішення № 21779095, 27.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/55927.02.12 За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "СІТІ"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 8 724,43 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. № 177-1-4/15 від 19.12.2011 р.)

Від відповідача не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "СІТІ" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 8 724,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "СІТІ" на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0046897 від 08.04.2008 р. (поліс) внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу "Daewoo Lanos D4MM550", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 та якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/5858242), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 р. (суддя Л.М.Шкурдова) порушено провадження у справі № 54/559, розгляд справи призначено на 27.01.2012 р. о 10:20 год.

За розпорядженням Заступника Господарського суду міста Києва від 25.01.2012 р. № 54/559, у звязку із тривалою непрацездатністю судді Шкурдової Л.М. був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 54/559.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу № 54/559 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

23.01.2012 р. відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог заперечував, з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2012 р., на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 54/559 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.02.2012 р. о 10:10 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 27.02.2012 р. о 10:20 год.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 27.02.2012 р., не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 27.02.2012 р., надав суду усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.02.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.04.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (позивач, страховик) та громадянином ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного транспортного засобу № 19G-0046897 (надалі поліс № 19G-0046897 від 08.04.2008 р.).

Згідно з полісом № 19G-0046897 від 08.04.2008 р. у позивача був застрахований автомобіль Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2005.

Полісом № 19G-0046897 від 08.04.2008 р. визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП (А-1 код страхового випадку).

Крім того, полісом № 19G-0046897 від 08.04.2008 р. визначено строк його дії, а саме: з 08.04.2008 р. по 07.04.2009 р.

31.08.2008 р. на проспекті Перемоги в м. Києві сталася дорожньо транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля evrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_2, та яким керував громадянин ОСОБА_2 та автомобіля "Daewoo Lanos D4MM550", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував громадянин ОСОБА_3, що належить ОСОБА_4. Наведене підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування Святошинського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві, виданою громадянину ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення громадянином ОСОБА_3 ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП), що підтверджується постановою Святошинського районного суду міста Києва від 05.09.2008 р. у адміністративній справі № 3-27923, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці.

На підставі страхового акту № 41909 від 21.10.2008 р. позивач, виконуючи свої зобов'язання згідно полісу № 19G-0046897 від 08.04.2008 р., сплатив своєму страхувальнику - громадянину ОСОБА_2 суму страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 14589 від 09.02.2009 року на суму 8724,43 грн.

Статтею 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" перейшло в межах суми 8724,43 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Daewoo Lanos D4MM550", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, та яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю hevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/5858242.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, особами відповідальними за завдані громадянину ОСОБА_2 збитки, у спірному випадку є Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/5858242.

Натомість, суд відхиляє твердження відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву щодо пропуску позивачем строку позовної давності до позовних вимог, у звязку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Наведене суд розцінює у якості заяви сторони у спорі про застосування строків позовної давності, зробленої до винесення судом рішення. Втім, розглянувши спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України тривалість загальної позовної давності, т.т. такої, що поширюється на всі цивільні правовідносини та на всіх учасників цивільних відносин, за винятками встановленими законом, встановлюється у три роки.

Згідно ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобовязаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобовязання.

У випадку, який стосується обставин справи № 54/559, початок такого перебігу відраховується після 09.02.2009 р., оскільки саме 09.02.2009 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування страхувальнику згідно полісу № 19G-0046897 від 08.04.2008 р., що підтверджується платіжним дорученням № 14589 від 09.02.2009 року на суму 8724,43 грн.

В ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачено правило, згідно з яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2011 р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"про відшкодування шкоди в порядку регресу, по якій 26.12.2011 р. було порушено провадження у справі № 54/559, а отже в межах встановленого ЦК України загального строку позовної давності за регресними зобовязаннями. Натомість згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, лише сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування у сумі 8724,43 грн. згідно полісу № 19G-0046897 від 08.04.2008 р., перейшло право вимоги, до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки внаслідок ДТП в сумі 8724,43грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню в розмірі 8724,43 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача;

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75; код ЄДРПОУ № 00034186) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії «Сіті»(01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 35, код ЄДРПОУ 24580961) 8724,43 грн. (вісім тисяч сімсот двадцять чотири гривні 43 коп.) матеріальної шкоди в порядку регресу, 1411,50 грн. (одну тисячу чотириста одинадцять гривень 50 коп.) судового збору.

2. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення: 28.02.2012 р.