Рішення № 21779055, 27.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/57827.02.12 За позовомОСОБА_1

ДоОСОБА_2

Провизнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.11.2004 р.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_3, дов. № б/н від 14.01.2012 року;

від відповідача: ОСОБА_4, дов. № б/н від 24.06.2011 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.11.2004 р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

Ухвалою від 27.12.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.01.2012 року.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва 27.01.2012 р. від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача доказів, про надсилання на адресу відповідача доданих до позовної заяви документів та клопотання про припинення провадження у даній справі.

Судом було розглянуто та задоволено клопотання відповідача про направлення на адресу позивача доданих до позовної заяви документів, в задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено, оскільки в матеріалах справи наявний статут ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка»з якого вбачається, що станом на 21.11.2003 р. ОСОБА_1 була акціонером ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка». Клопотання про припинення провадження у справі судом буде розглянуто в наступному судовому засіданні.

У звязку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі, суд відклав розгляд справи до 13.02.2012 року.

В судовому засіданні 13.02.2012 року представник позивача надав додаткові матеріали по справі.

Представник відповідача в даному судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Клопотання про припинення провадження у справі судом буде розглянуто в наступному судовому засіданні.

У звязку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі, суд відклав розгляд справи до 27.02.2012 р.

21.02.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи по справі.

Представника позивача у судовому засіданні 27.02.2012 р. надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача подав у даному судовому засіданні клопотання про долучення додаткових доказів у справі, яке судом було задоволено.

Судом у даному засіданні було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі, оскільки пунктом 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»встановлено, що спори про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.02.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Загальними Зборами Закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Киянка»протоколом №1 від 21.11.2003р. затверджено Статут Товариства, згідно якого одним з засновників є ОСОБА_1 (позивач).

Позивач є власником простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Киянка»у кількості 117 штук, що підтверджується Сертифікатом акцій UA 1017381005 Серії А № 138.

Відповідно до п. 1.1 Статуту, товариство створено внаслідок обєднання коштів для підприємницької діяльності засновників (акціонерів), відповідно до Закону України «Про господарські товариства»шляхом перетворення колективного підприємства «Трикотажна фабрика «Киянка», ідентифікаційний код 00307299 і є повним правонаступником всіх прав та обовязків останнього.

11 листопада 2004 року між акціонером ОСОБА_5 (померла) та іншою особою - ОСОБА_2, відповідачем по справі, було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів у кількості 220 461 штук простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Киянка».

Позивач зазначає, що укладенням вказаного договору було порушено її права та охоронювані законом інтереси як акціонера товариства щодо першочергового придбання акцій товариства, у випадку їх відчуження одним з акціонером, оскільки відповідач станом на дату укладення договору купівлі-продажу цінних паперів не був акціонером товариства, при чому позивачу як акціонеру не було запропоновано купити відчужені за спірним договором акції та позивач не відмовлявся від свого права, як діючого акціонера, на їх придбання.

Враховуючи наведене, позивач просить суд захистити його порушені права шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.11.2004 р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

Розглянувши подану позовну заяву, заслухавши доводи та пояснення сторін, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.11.2004 р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про господарські товариства», Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Господарського кодексу України (далі ГК України) (тут і надалі - в редакції, що діяли станом на час укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів), акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Пунктом 4 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчими документами товариства та законом здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Відповідно до ч. 3 ст. 81 ГК України (в редакції від 16.03.2003 р., чинній на момент укладення договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.11.2004 р.), акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

До втрати чинності статтею 81 ГК України власник акцій закритого акціонерного товариства мав право вільно обирати покупця своїх акцій з числа осіб, які мають таке переважне право. Викладена правова позиція знайшла своє відображення у п. 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 21.01.2011 р., № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Відповідно до листа ТОВ «Галс-Реєстр»№ 24/05-02і від 24.05.2011 р., реєстратора ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка»вбачається, що станом на 11.11.2004 р. власник фізична особа ОСОБА_2 була акціонером ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка».

В силу вищезазначеного, укладаючи спірний договір його сторони жодним чином не порушили переважне право інших акціонерів.

Положення статті 81 ГК України не визначають спеціального порядку та форми волевиявлення акціонера щодо реалізації свого переважного права на придбання акцій закритого акціонерного товариства.

Пункт 6.4 статуту ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка»визначає, що акції можуть бути придбані на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалась на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємництва громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством, після повної сплати їх номінальної вартості Перехід та реалізація права власності на акції здійснюється відповідно до законодавства України. За результатами переходу права власності на акції власнику видається новий сертифікат акцій або виписка з реєстру акціонерів.

Частиною 3 пункту 32 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. № 13 визначено, що у зв'язку із законодавчою неврегульованістю порядку реалізації акціонерами ЗАТ переважного права на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства третім особам, господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У разі неврегульованості в установчих документах акціонери мають переважне право купівлі пропорційно кількості належних їм акцій.

Відповідно до п.п. «к»п. 8.3.12 статуту ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка»до компетенції спостережної ради належить надання згоди на набуття цінних паперів.

Як вбачається із матеріалів справи, на розгляд спостережної ради ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка»виносилось питання продажу ОСОБА_5 пакету акцій ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка», про що свідчить витяг з протоколу № 3 засідання спостережної ради ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка»від 27.08.2004 р.

В матеріалах справи міститься письмове пояснення ОСОБА_6, в якому остання повідомила, що всім акціонерам було сповіщено про намір ОСОБА_5 продати свій пакет акцій товариства, але про бажання придбати акції висловилась лише одна особа акціонер ОСОБА_2

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач заявляв про реалізацію свого переважного права на придбання акцій, так як і доказів того, що йому не були відомі умови, за яких здійснюється продаж.

Відповідно до ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Порушення своїх прав та необхідність їх захисту, особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами.

Судом зазначається, що позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав, оскільки недотримання вимог статті 362 Цивільного кодексу України при продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі, не є підставою для визнання правочину недійсним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов'язків покупця (абз.5, п. 26 постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

За таких обставин, позивач повинен був звернутися з позовом про переведення на нього прав та обовязків покупця за договором купівлі-продажу цінних паперів від 11.11.2004 р., а не про визнання його недійсним.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 і 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином враховуючи те, що позивачем були спростовані доводи позивача, на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог, а також, враховуючи те, що наявність всіх необхідних ознак для визнання вищезазначеного договору недійсним позивач не довів, інших доводів, що спірний договір суперечить чинному законодавству суду також не надано, господарський суд приходить до висновку, що підстави для визнання його недійсним відсутні.

Окрім іншого слід зазначити, що на даний час Закрите акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «Киянка»змінило організаційно правову форму на Товариство з додатковою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Киянка».

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

02.03.2012 року

Суддя О.М. Спичак