Рішення № 21778978, 28.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/42828.02.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Литанатс"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Дарья-Україна"

Простягнення за договором купівлі-продажу 186 446,46 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивачаОСОБА_1 (дов. б/н від 01.02.2012р.)

від відповідачане зявився

В судовому засіданні 28.02.2012р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Литанатс" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарья-Україна" (далі по тексту відповідач) про стягнення 186446, 46 грн., з яких 150000, 00 грн. основної заборгованості за Договором поставки товару №123 від 28.08.2011р., 7703, 46 грн. пені, 27252, 00 грн. штрафу, 1491, 00 грн., 1491, 00 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобовязання, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки товару №123 від 28.08.2011р. в частині оплати за поставлений товар. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 526, 549, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 199, 224, 225 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №9/428, розгляд справи призначено на 26.01.2012 року.

Представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої просить суд стягнути з відповідача 120000,00 грн. основної заборгованості за Договором поставки товару №123 від 28.08.2011р., 7703, 46 грн. пені, 27252, 00 грн. штрафу, 1491, 00 грн., 1491, 00 грн. трьох відсотків річних, у звязку з частковою сплатою відповідачем основної заборгованості на суму 30000, 00 грн., яка прийнята судом. Позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої в судовому засіданні 26.01.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2012 року розгляд справи відкладено на 16.02.2012 року, у звязку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів та пояснень по справі.

В судовому засіданні 16.02.2012 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої просить суд стягнути з відповідача 95000,00 грн. основної заборгованості за Договором поставки товару №123 від 28.08.2011р., 7703, 46 грн. пені, 27252, 00 грн. штрафу, 1491, 00 грн. трьох відсотків річних, у звязку з частковою сплатою відповідачем основної заборгованості на суму 25000, 00 грн., порядку ст. 22 ГПК України. Зазначена заява прийнята судом до розгляду, позовні вимоги у справі розглядаються з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка подана в судовому засіданні 16.02.2012р.

Представником відповдіача 16.02.2012 року подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він визнає наявність боргу у розмірі 95000,00 грн., а також зазначає, що сторони домовились про розстрочку оплати заборгованості відповідачем, доказів чого, однак, не надає.

В судовому засіданні 16.02.2012 року оголошувалась перерва до 28.02.2012 року, в порядку ст. 77 ГПК України, про що представників сторін повідомлено під розписку. За клопотанням сторін було продовжити строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 ГПК України для надання можливості врегулювати спір мирним шляхом.

В судове засідання 28.02.2012 року відповідач не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений під розписку.

Представником позивача надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог поданої в судовому засіданні 16.02.2012р.

Враховуючи те, що незявлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Литанатс»(далі по тексту Позивач, Постачальник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарья-Україна»(далі по тексту Відповідач, Покупець за Договором) укладено Договір поставки товару №123 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору (п. 1.1), Постачальник зобовязується поставляти Покупцю, а Покупець приймати та оплачувати на умовах даного Договору арахіс, асортимент, кількість та ціна якого вказується в накладних, які є невідємною частиною даного Договору.

Поставка Товару здійснюється партіями. Під «партією Товару»розуміється Товар в асортименті і кількості згідно однієї накладної (п. 3.1. Договору).

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця при передачі партії Товару, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками Сторін (п. 3.3. Договору).

У відповідності до п. п. 4.1., 4.2. Договору, оплата Товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата партії Товару, здійснюється Покупцем за передоплатою, або протягом 15 (пятнадцяти ) днів з моменту поставку партії Товару, якщо Сторони не узгодили інше.

Згідно п. 9.1. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Як на те посилається Позивач у позовній заяві, заборгованість утворилась, у звязку з частковою сплатою Відповідачем коштів за поставлений 29.08.2011р. товар на загальну суму 272520, 00 грн., згідно видаткової накладної №743 від 29.08.2011р. (належним чином засвідчена копія видаткової накладної додана позивачем до матеріалів справи).

Також, за твердженням Позивача, 25.11.2011р. на його адресу Відповідачем направлено гарантійний лист вих. №30/2011, в якому гарантовано оплату заборгованості, яка виникла за Договором №123 від 28.08.2011р. в сумі 170000, 00 грн. Відповідач також просив Позивача розглянути графік погашення заборгованості 40-50 тисяч гривень на місяць.Як зазначає Позивач, Відповідачем, станом на момент подання позовної заяви, кошти Відповідачем не сплачено, заборгованість Відповідача за поставлений товар складає 150000,00 грн.

Відповідач у Відзиві на позовну заяву, не заперечує проти факту укладення Договору та поставлення Позивачем товару. Однак Відповідачем заперечено проти задоволення позовних вимог, з посиланням на те, що між Сторонами досягнуто згоди щодо розстрочки оплати заборгованості за Договором. Повідомлено про те, що станом на 15.02.2012 року заборгованість Відповідача за Договором складає 95000, 00 грн.

З урахуванням зменшення позовних вимог за заявою б/н від 16.02.2011р. Позивач просить суд стягнути з Відповідача 95000,00 грн. основної заборгованості (в процесі розгляду справи відповдіачем було частково погашено суму основного боргу), 7703, 46 грн. пені, 27252, 00 грн. штрафу, 1491, 00 грн. трьох відсотків річних.

У відзиві відповідач підтверджує наявність заборгованості у суму 95000,00 грн., однак проти позову заперечує, посилаючись на те, що сторонами буде досягнуто згоди щодо розстрочки погашення суми боргу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір №123 від 28.08.2011р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статті 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, Позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору поставлено Відповідачу товар на суму 272520, 00 грн., згідно видаткової накладної №743 від 29.08.2011р. на суму 272520, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченими копією видаткової накладної, оригінал якої надано для огляду в судовому засіданні.

На підтвердження отримання товару уповноваженою особою Відповідача, Позивачем до матеріалів справи надано належним чином засвідчену копію довіреності №382654 від 29.08.2011 року, виданої Відповідачем Іванчук О.П. на отримання матеріальних цінностей.

За твердженням Позивача, поставлений товар Відповідачем оплачено частково, сума заборгованості станом на момент розгляду справи складає 95000, 00 грн.

Часткова оплата Відповідачем товару на суму 1777520, 00 грн. підтверджується доданими Позивачем до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок.

Наявність заборгованості у розмірі 95000, 00 грн. Відповідачем не заперечується, доказів оплати зазначеної заборгованості Відповідачем суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем за Договором в сумі 95000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, строк оплати зазначеного боргу у відповідності до положень п. 4.2. Договору настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог на суму 95000, 00 грн.

При цьому, суд зазначає про те, що посилання Відповідача на досягнення сторонами згоди щодо розстрочки оплати за Договором не підтверджується матеріалами справи. Направлення Відповідачем гарантійного листа (вих. №30/2011 від 25.11.2011р.) Позивачу не позбавляє Відповідача обовязку по оплаті товару згідно умов Договору та не є підставою для відмови у позові.

Також Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 7703, 46 грн. пені (за період з 13.09.2011р. по 19.12.2011р.) , 27252, 00 грн. штрафу, 1491,00 грн. 3% річних (за період з 13.09.2011р. по 19.12.2011р.).

У відповідності до п. 5.4. Договору, за несвоєчасну оплату партії Товару Покупець сплачує Постачальнику штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки та штраф у розмірі 10% від вартості партії товару.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 6 ст. 231 Цивільного кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом цих норм закону забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) - це санкція, спрямована на виконання зобов'язання, що може бути застосована лише до реальних зобов'язань, які є чинними й дія яких не припинена; нею може забезпечуватися лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання за фактично надані послуги. У разі ж розірвання договору така санкція не може нараховуватися на майбутнє, оскільки надання послуг припинилося. При цьому штраф та пеня є різновидами неустойки відповідно до норм ЦК України та різними видами штрафних санкцій відповідно до норм ГК України.

Згідно зі ст. 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у звязку з чим вимога позивача у даній справі щодо стягнення з відповідача пені і штрафу, протирічить основному принципу Конституції України щодо неможливості застосування до винної особи відповідальності двічі.

За таких обставин, враховуючи викладене суд відмовляє у стягненні 7703,46 грн. пені, оскільки застосування за невиконання грошового зобов'язання і пені, і штрафу одночасно є неправомірним та суперечить приписам наведених норм та нормам Конституції України, яким заборонється подвійна відповідальність - стягнення штрафних санкцій двічі (при цьому те, що це є різні види штрафних санкцій не змінює правову природу дану відповідальності).

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, наприклад, у постанові від 12.07.07. № 13/710-06.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума штрафу в розмірі 27252,00 грн. у відповідності до п. 5.4. Договору, оскільки Відповідачем допущено прострочення оплати товару.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1491,00 грн. трьох відсотків річних за період з 13.09.2011р. по 19.12.2011р.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних витрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобовязання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи правильність здійсненого позивачем розрахунку даних сум.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача 1491,00 грн. трьох відсотків річних, згідно розрахунку наведеного у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Литанатс»підлягають частковому задоволенню, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням зменшення розміру позовних вимог позивачем.

Відповідно до п. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, про повернення позивачу суми сплаченого судового збору у розмірі 1100,00 грн., у зв'язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарья-Україна»(03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 35-А; код ЄДРПОУ 33788320; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Литанатс»(03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 120, корп. 1; код ЄДРПОУ 31862590) 95000 (девяносто пять тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 27252 (двадцять сім тисяч двісті пятдесят дві) грн. 00 коп. штрафу, 1491 (одна тисяча чотириста девяносто одна) грн. 00 коп. трьох відсотків річних, 2474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 85 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Литанатс» (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 120, корп. 1; код ЄДРПОУ 31862590) з державного бюджету України судовий збір у розмірі 1100 (одна тисяча сто) грн. 00 коп.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 01.03.2012 року