Рішення № 21778913, 16.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/55116.02.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Форвард» До відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»

Простягнення 716430,63грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (за дов.)

від відповідача ОСОБА_2 (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард» до товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»про стягнення за договором поставки та надання послуг № 21519 від 01.01.2009 р. 73369,51 грн., з яких: 60640,97 грн. основного боргу, 10909,31 грн. інфляційних, 1819,22 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою від 01.12.2011 р. порушено провадження у справі № 6/551, розгляд останньої призначено на 16.01.2012 р..

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати поставленого позивачем товару у 2009 році. Прострочена заборгованість позивачем обліковується за 2009 рік.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, пославшись на те, що договір було розірвано за пропозицією позивача, а тому, в силу п. 4.5 договору, відповідач правомірно заблокував оплату, оскільки сторони не підписали попереднього акту звірки взаємних розрахунків. Даною пропозицією, як вважає відповідач, є лист позивача від 21.11.2011 р..

Представниками сторін подано клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 02.02.2012 р. продовжено строку вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 13.02.2012 р..

08.02.2012 р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог до 716430,63 грн., з яких: 606409,74 грн. основного боргу, 91828,60 грн. інфляційних, 18192,29 грн. трьох відсотків річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 14328,61 грн. судового збору та 25000 грн. витрат на оплату адвокатських послуг. Період виникнення боргу позивачем не змінено.

Не погоджуючись з додатково заявленим розміром позовних вимог відповідач посилається на акт перевірки розрахунків, який підписано сторонами 12.09.2009 р., за яким борг становив 144042,09 грн.. Крім того, 31.01.2012 р. ним було сплачено позивачу 73407,65 грн.. На думку відповідача, при визначені розміру заборгованості позивач не врахував вартість наданим відповідачем за вищевказаним договором позивачу послуг на суму 645752,65 грн., за рахунок вартості яких відбулось зарахування вимог позивача до відповідача про оплату поставленого товару. У звязку з цим відповідач просить провадження у справі в частині первісно заявлених вимог про стягнення 73369,51 грн. припинити, в іншій частині позову відмовити.

Позивач у наданих суду поясненнях заперечив проти припинення провадження у справі, оскільки сума у розмірі 73407,65 грн. була сплачена відповідачем в рахунок оплати отриманого товару у 2010 р. за іншим договором, а саме: № 21519 від 12.05.2010 р.. Також позивач просить не приймати до уваги 10 актів надання послуг відповідачем на суму 600000 грн. у звязку з ненаданням цих послуг. В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на умови договору, які передбачають, що надання послуг відповідачем здійснюється в торгових центрах, в які позивач постачає свій товар. У той же час, постачання товару мало місце тільки в торгові центри чотирьох міст України (м. Львів, м. Івано-Франківськ, м. Чернівці, м. Рівне), і товар не постачався у міста, зазначені в актах (м. Київ, м. Одеса, м. Вінниця, м. Кривий Ріг, м. Миколаїв, м. Запоріжжя). Наявність підписаних сторонами актів позивач обґрунтовує існуванням у квітні 2009 р. домовленостей між сторонами розширити територію постачання товарів, у звязку з чим і були підписані вказані акти до поставки товару. Однак, товар поставлено не було, і, відповідно, послуги не були надані.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважених представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.01.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Форвард»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «МГБ МЕТРО Груп Байінг Україна», яке діяло від імені та в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна»(покупцем) було укладено договір поставки та надання послуг № 21519 (далі Договір).

Предметом Договору, відповідно до розділу 1, є як постачання позивачем товарів відповідачу, так і надання відповідачем рекламних, інформаційних, маркетингових та інших послуг позивачу.

Зокрема, як зазначено у розділі 1 Договору:

постачальник зобовязується постачати покупцю товари, а покупець зобовязаний приймати та оплачувати ці товари на умовах Договору (п. 1.1);

покупець надає постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до Договору, а також послуги з логістики (п. 1.2).

Таким чином, укладений Договір є змішаним договором, оскільки містить елементи різних договорів (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Виходячи з цієї ж ч. 2 ст. 628 ЦК України до відносин сторін за Договором у частині поставки товарів застосовуються положення цивільного законодавства про поставку (§ 3 глави 54 ЦК України), а у частині надання послуг положення цивільного законодавства про послуги (глава 63 ЦК України). Договір не встановлює іншого порядку застосування законодавства до цих умов і це не випливає із суті Договору.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За загальним правилом зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договір було укладено на строк починаючи з 01.01.2009 р. до 31.12.2009 р. (п. 9.1 Договору). Також цим пунктом передбачено автоматичну пролонгацію строку дії Договору за умови відсутності не менш ніж за 30 днів до закінчення його строку дії повідомлення будь-якої сторони у письмовій формі про свій намір змінити умови чи припинити його дію. Доказів наявності відповідних намірів у сторін та їх реалізацію у визначеній формі суду не подано, що свідчить про настання вищевказаних правових наслідків продовження строку дії договору.

Строк дії Договору було припинено 12.05.2010 р. внаслідок укладення між позивачем та відповідачем іншого договору № 21519 від 12.05.2010 р.. За таких обставин лист позивача від 21.11.2011 р. не є документом про розірвання Договору в односторонньому порядку, оскільки станом на вказану дату він (Договір) не діяв, а тому посилання відповідача на п. 4.5 Договору, який врегульовує дії сторін після розірвання Договору, як на підставу зупинення плати, є не обґрунтованими.

За умовами Договору покупець зобовязався надати постачальнику замовлення на поставку товару з зазначенням торгового центру, до якого постачальник зобовязаний вчасно поставити товар (абз. 2 п. 1.1, п. 2.1, абз. 1 п. 2.2 Договору).

Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено вивантаженими на приймальну платформу торгового центру, і сторони підписали транспорту накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем (п. 2.8 Договору).

Виконання зобовязання постачальника сторони обумовили п. 2.9 Договору, відповідно до якого зобовязання постачальника щодо поставки товару буде вважатись виконаним, якщо постачальник:

-поставив товар до торгового центру, зазначеного у замовленні, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, що передбачені законодавством, або процедурі, що встановлена законом, умовами замовлення та Договору;

-надав покупцю товарну та податкову накладну, в яких ціни повністю співпадають з цінами у затвердженій сторонами специфікації, а кількість товару співпадає з фактичною кількістю товару в підписаній сторонами транспортній накладній.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 10 Договору протягом терміну платежу, зазначеного у п. 1.1 додатку №7.

Згідно з абз. 1 п. 1.1 додатку №7 до Договору покупець оплачує товари протягом 51 дня з дня їх отримання у торговельному центрі за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні за адресою покупця, яка вказана в додатках №1 до договорів, протягом не більше ніж 5 днів з дня поставки.

Відповідно до п. 2.10 Договору товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному торговому центрі покупця, куди товари поставляються, на підставі транспортних накладних та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів.

Протягом 2009 року позивач поставив у чотири торгові центри, а саме: центр оптової торгівлі 17 Львів, центр оптової торгівлі Івано-Франківськ, центр оптової торгівлі 28 Чернівці та центр оптової торгівлі 34 Рівне, товару на загальну суму 1621033,27 грн., що підтверджено відповідними товарними накладними, що підписані сторонами (копії накладних у матеріалах справи). Факти отримання товару на вищевказану суму відповідач не заперечує та не оспорює, рівно як і відсутність претензій по якості та кількості переданого товару.

В свою чергу, в рахунок отриманого товару відповідачем було перераховано на рахунок позивача 854994,35 грн..

Також частково на суму 159629,18 грн. позивачем даний борг було зменшено за рахунок вартості наданих відповідачем послуг.

Зокрема, як зазначено вище, покупець зобовязався надавати постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до Договору, а також послуги з логістики. Документом, що підтверджує надання даних послуг є акти приймання виконаних робіт (п. 1.2 Договору).

Перелік послуг, який не є виключним, наведено у п. 1.3 додатку № 7 до Договору (далі додаток № 7). На підтвердження надання вказаних послуг позивачем та відповідачем надані акти приймання послуг на загальну суму 842718,68 грн..

Оцінюючи надані відповідачем документи у сукупності з визначеним Договором порядком надання послуг, а також фактичними обставинами справи, суд не визнає як доказ отримання послуг позивачем на суму 600000 грн. за 10 актами приймання наданих послуг за період з 31.05.2009 р. по 31.05.2009 р. на суму по 60000 грн. кожний.

Так, відповідно до п. 1.4 додатку № 7 покупці одержують від постачальника оплату за послуги по організації збуту товару постачальника через кожний торговий центр покупця, до якого поставляється товар постачальником. Таким чином, виходячи з домовленостей сторін, надання послуг може здійснюватись тільки в тому торговому центрі, до якого була здійснена поставка товарів.

Як зазначено вище, позивач здійснював поставку товарів у чотири торгові центри відповідача, а саме: центр оптової торгівлі 17 Львів, центр оптової торгівлі Івано-Франківськ, центр оптової торгівлі 28 Чернівці та центр оптової торгівлі 34 Рівне. У той же час, відповідно до вищевказаних 10 актів були надані послуги по організації збуту товарів постачальника у магазинах, що знаходяться у м. Києві, у м. Одесі, у м. Вінниці, у м. Кривому Різі, у м. Миколаєві, у м. Запоріжжі.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказів постачання позивачем товару у магазини, що зазначені у наданих відповідачем 10 актах, останнім суду не подано.

Відсутність даних про постачання товару у магазини у м. Києві, у м. Одесі, у м. Вінниці, у м. Кривому Різі, у м. Миколаєві, у м. Запоріжжі свідчить про ненадання відповідачем позивачу послуг по організації збуту товарів на суму 600000 грн., у звязку з чим суд приймає достовірними пояснення позивача, які обґрунтовують підстави підписання актів, існуванням у квітні 2009 р. домовленостей між сторонами розширити територію постачання товарів, що зроблено не було і, відповідно, послуги не були надані.

Таким чином, документально підтверджено надання відповідачем послуг позивачу за Договором на суму 242718,68 грн. (842718,68 грн. 600000 грн.).

Частково позивач оплатив отримані послуги коштами на суму 37336,85 грн., що сторонами не оспорюється.

Умовами Договору чітко не встановлено строк оплати послуг позивачем (п. 1.4 додатку № 7). Крім того, п. 1.11 додатку № 7 сторони передбачили право покупця зменшити оплату, що належить постачальникові за товари на вартість наданих постачальнику послуг, а також на інші суми, що мають бути сплачені постачальником, шляхом проведення заліку зустрічних вимог. Залік зустрічних вимог проводиться без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо).

Отже, оскільки сторони не встановили окремого порядку припинення зобовязань зарахуванням, діє загальний порядок припинення зобовязань зарахуванням, який визначений нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений, або визначений моментом предявлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог здійснюється за заявою однієї із сторін (ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України).

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, для вчинення якого достатньо волевиявлення однієї із сторін за умови відсутності підстав, передбачених ст. 602 ЦК України, яка встановлює недопустимість зарахування зустрічних однорідних вимог. Формою даного правочину є відповідна письмова заява.

У той же час, відповідач не надав суду жодних даних про вчинення зазначеної письмової заяви про припинення його обовязку з оплати отриманого товару шляхом зарахування зустрічних вимог до позивача про оплату вартості наданих послуг на суму 242718,68 грн.. Акт звірки розрахунків не є правочином у розуміння ст. 202 ЦК України, а тому не є доказом припинення зобовязань шляхом зарахування.

Однак, враховуючи, що позивач з власної ініціативи зменшив розмір заборгованості на вартість отриманих послуг від відповідача у сумі 159629,18 грн., у суду відсутні підстави для врахування даної суми у розмір боргу. В свою чергу, підстави для зменшення боргу відповідача на вартість наданих послуг у розмірі 45752,65 грн. у суду відсутні, оскільки відсутні докази про припинення зобовязань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на вказану суму.

Таким чином, борг відповідача за отриманий товар становить 606409,74 грн..

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 606409,74 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобовязання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, три проценти річних складають 18192,29 грн., інфляційна складова боргу - 91828,60 грн. (698238,34 грн. борг з урахуванням встановленого індексу інфляції).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються відповідача. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 14328,61 грн. судового збору та 25000 грн. витрат на оплату адвокатських послуг, понесення яких підтверджується договором від 09.11.2011 р. та платіжним дорученням № 4227 від 23.01.2012 р..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»(02140, м. Київ, просп. П. Григоренка, 43, код 32049199) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард»(01011, м. Київ, вул. О.Копиленка, буд. 3, кв. 7, код 32294783) 698238,34 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 18192,29 грн. трьох процентів річних, 14328,61 грн. судового збору та 25000 грн. витрат на оплату адвокатських послуг

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Форвард»(01011, м. Київ, вул. О.Копиленка, буд. 3, кв. 7, код 32294783) зі спеціального фонду Державного бюджету України 733,69 грн. надлишково сплаченого судового збору.

Суддя С. А. Ковтун

Рішення підписано 01.03.2012 р..