Рішення № 21778794, 21.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/776-201221.02.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укркомплексбуд»

Про стягнення 9237,88 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідача не зявився

В судовому засіданні 21.02.2012, у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 9159,95 грн. основного боргу, 50,44 грн.-3% річних, 27,49грн.- інфляційні нарахування, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2012 було порушено провадження в справі № 5011-47/776-2012 та призначено розгляд справи на 07.02.2012, ухвалою від 07.02.2012 відкладено на 21.02.2012.

Позивач в судовому засіданні 21.02.2012 заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним було поставлено та передано у власність відповідачу товар, за який останній не розрахувався в повному обсязі, у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вартості зазначеного товару в сумі 9159,95грн. Також, за прострочення виконання зобовязання по оплаті товару по договору, позивач просив суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 27,49гн. інфляційних збитків, 50,44 -3% річних.

Відповідач своїх представників в судові засідання 07.02.2012, 21.02.2012 не направляв, причин неявки представника не повідомив, вимог ухвал суду щодо витребуваних документів та письмового відзиву - не виконав, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження. Через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Також суд зазначає і те, що відповідач не був позбавлений процесуального права надати витребувані документи та пояснення по справі шляхом направлення їх на адресу суду поштовим відправленням або надання через канцелярію суду.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з довіреностями типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996 № 192), а саме: № 52/2 від 01.08.2011, № 62/2 від 01.09.2011, виданих ТОВ «Будівель компанія «Укркомплексбуд»на імя ОСОБА_2, останній був уповноважений на отримання товару від позивача ТОВ «Фірма «Вена»(належним чином засвідчені позивачем копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до рахунків-фактур № 02005154 від 03.08.2011, № 02005813 від 26.08.2011, № 02005824 від 26.08.2011, № 02005884 від 30.08.11, № 02005916 від 30.08.11, № 02005988 від 01.09.11, № 09005996 від 02.09.11, № 02006037 від 05.09.11, № 02006086 від 06.09.11, № 02006200 від 09.09.11 які підписана уповноваженими особами позивача, належним чином завірена копія яких міститься в матеріалах справи, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 9422,85грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 262,90грн.

Згідно матеріалів справи 03.11.2011, ТОВ «Будівельна компанія «Укркомплексбуд»надало гарантійний лист № 118/11, в якому гарантувало оплату товару на загальну суму 11113,86 грн. до 11.11.2011.

Крім того, відповідно до претензії позивача № 16/11/ПР-11 від 16.11.2011, адресованої відповідачу, позивач просив відповідача погасити заборгованість в сумі 11113,86грн., зазначена вимога була відправлена 17.11.2011 на адресу: 03065, м. Київ, вул. І.Лепсе, 16, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 2758.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про знаходження відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи місцезнаходженням відповідача зазначено 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд.9, кімната 414.

Згідно позовної заяви, у звязку з простроченням виконання відповідачем свого зобовязання щодо оплати отриманого товару, позивач звертався до останнього з вимогою (вих. №16/11/ПР-11 від 16.11.2011), що підтверджується відповідними копією фіскальним чеком Укрпошти, за адресою: 03065, м. Київ, вул. І.Лепсе, 16 (що не співпадає з адресою відповідача, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи), в яких вимагав у відповідача сплатити заборгованість за поставлений позивачем товар у сумі 11113,86 грн. станом на16.11.2011.

Як зазначив позивач, відповідач свого обовязку щодо повної оплати поставленого позивачем товару не виконав, грошові кошти у сумі 9159,95грн. не сплатив, то позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 9159,95 грн. основного боргу за поставлений товар.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Статтею 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини з купівлі-продажу товару, оскільки позивачем, як продавцем, було поставлено, а відповідачем, як покупцем, прийнято товар загалом на суму 9159,95грн., що підтверджується рахунками фактурами наведеними вище.

Судом встановлено, що 03.11.2011 ТОВ «Будівельна компанія «Укркомплексбуд»надало гарантійний лист № 118/11, в якому гарантувало оплату товару на загальну суму 11113,86 грн. до 11.11.2011, який відповідно до ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України не є належним, двостороннім, обумовленим доказом погодження обома сторонами правовідносин, щодо строку (терміну) виконання відповідачем зобовязання, таким чином, між позивачем та відповідачем не було узгоджено у письмовій формі строк (термін) виконання відповідачем зобовязання по оплаті поставленого позивачем товару на суму 9159,95грн., а тому умови оплати наданих послуг визначаються вимогами чинного законодавства, а саме частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Станом на момент вирішення спору належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України надання (виставлення, надсилання) позивачем відповідачу за місцезнаходженням юридичної особи відповідача, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи (03148, м. Київ, вул. Гната Юри,буд. 9, кімната 414) та отримання відповідачем вимог про оплату поставленого товару на суму 9159,95грн. (як-то фіскальні чеки поштової установи з описом вкладеного та повідомленням про вручення, отримання уповноваженим представником відповідача тощо) суду не надано.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час відповідачем отримано від позивача товар на суму 9159,95грн., строк оплати якого не настав, оскільки момент виникнення у відповідача перед позивачем грошового зобовязання та його виконання у вигляді оплати не був погоджений сторонами у письмовій формі, а гарантійний лист № 118/11, наданий відповідачем не є належним двостороннім, обумовленим доказом підтвердження погодження обома сторонами правовідносин, щодо строку (терміну) виконання відповідачем зобовязання, отже згідно ч. 2 с. 530 Цивільного кодексу України оплата має бути здійснена у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, адже обов'язок негайного виконання даного виду зобовязання не випливає із вимог чинного законодавства.

А оскільки належних та допустимих доказів предявлення позивачем відповідачу вимоги про оплату поставленого товару у сумі 9159,95грн. суду станом на момент вирішення спору надано не було, а тому підстави для стягнення з відповідача 9159,95грн. заборгованості відсутні, оскільки позивачем не доведено у розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України настання строку оплати поставленого товару. З огляду на викладене, вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Також, враховуючи те, що прострочення відповідачем перед позивачем виконання зобовязання по оплаті заборгованості в сумі 9159,59грн. відсутня, оскільки строк її оплати відповідачем не настав, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 50,44грн. та 27,49грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобовязання по оплаті 9159,59грн. - не є законними та обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити.

2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

дата підписаня рішення 27.02.2012