Рішення № 21778196, 29.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.02.12 р. Справа № 5006/28/5пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Земельний Банк”, м. Харків

до відповідача: Державного підприємства „Артемсіль”, м. Соледар

про визнання недійсним односторонній правочин, вчинений ДП „Артемсіль” заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов’язань боржника за договором з ПАТ „Земельний Банк” про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог

Представники сторін:

Від позивача: Старченко Е.М.

Від відповідача: Якушев Ю.В.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Земельний Банк”, м. Харків, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Артемсіль”, м. Соледар, про визнання недійсним односторонній правочин, вчинений ДП „Артемсіль” заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов’язань боржника за договором з ПАТ „Земельний Банк” про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до одностороннього правочину, вчиненого ДП „Артемсіль” заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов’язань боржника за договором з ПАТ „Земельний Банк” про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005р., є неправомірним, оскільки проведення заліків з банками, які знаходяться у стані ліквідації суперечить Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.01.2012р. було порушено провадження по справі № 5006/28/5пд/2012.

Відповідно до відзиву на позовну заяву №27/03-1 від 17.01.2012р., відповідач просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, відповідно до рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. по справі №28/15пд, крім того відповідач не погоджується з позицією позивача, що залік зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам Закону України «Про банки та банківську діяльність»

Відповідно до пояснень за справою щодо відзиву на позов №02-15/5339 від 27.01.2012р. позивач наполягає на своїй правовій позиції та надав клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України.

Відповідно до розпорядження в.о. голови господарського суду Донецької області від 15.02.2012р. справу передано судді Демідовій П.В.

Відповідно до розпорядження в.о. голови господарського суду Донецької області від 24.02.2012р. справу передано судді Курило Г.Є.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено наступне:

28.02.2005р. між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (правонаступником якого є позивач, банк) та Державним підприємством об’єднання „Артемсіль” (правонаступником якого є відповідач, вкладник) був укладений депозитний договір №01-05/Д (депозитний договір).

Відповідно до додаткової угоди №19 від 12.04.2010р. до депозитного договору сторонами договору є Публічне акціонерне товариство «Земельний банк» та Державне підприємство «Артемсіль», та п. 1.1. викладений в наступній редакції: вкладник розміщає, а банк приймає кошти (далі по тексту – внесок) у сумі 2 090 400,00 доларів США на депозитний рахунок №2615600111792.

За використання вкладу, розмішеного на депозитному рахунку, банк виплачує вкладнику проценти, виходячи із розрахунку 8% річних (п. 1.3. депозитного договору).

Відповідно до п. 3.1.3. депозитного договору, банк зобов’язаний щомісяця нараховувати відсотки на суму внеску.

Термін розміщення внеску на депозитному рахунку – з 03 березня 2005 року по 21 березня 2011 року, включно (п. 1.2. депозитного договору в редакції додаткової угоди №18 від 18.03.2010р.).

В матеріалах справи наявні докази зарахування грошових коштів на депозитний рахунок відповідно до депозитного договору №01-05/Д від 28.02.2005р.

06.05.2005р. між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (правонаступником якого є позивач, банк) та Державним підприємством об’єднання „Артемсіль” (правонаступником якого є відповідач, позичальник) був укладений договір №43-05/К про надання кредитної лінії (кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальникові грошові кошти в розмірі 8 353 391,31 коп. (п. 1.1. в редакції додаткової угоди №26 від 14.04.2010р. до кредитного договору).

В додатковій угоді №26 від 14.04.2010р. до кредитного договору сторонами договору є Публічне акціонерне товариство «Земельний банк» та Державне підприємство «Артемсіль».

Розділом 5 кредитного договору сторони встановили порядок розрахунків.

Позивачем представлені докази видачі кредиту, що відповідачем не заперечується.

Постановою Правління Національного банку України №375 від 30.07.2010р. з 02.08.2010р. відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства „Земельний банк”, призначено ліквідатором Публічного акціонерного товариства „Земельний банк” фізичну особу – незалежного експерта (за договором з НБУ) Угрімова О.М.

Відповідач направив позивачу лист №27/11-01-83 від 07.10.2010р., в якому зазначив, що заборгованість Державного підприємства «Артемсіль» перед Публічним акціонерним товариством „Земельний банк” за договором про надання кредитної лінії №43-05/К від 06.05.2005р. та заборгованість Публічного акціонерного товариства „Земельний банк”, перед Державним підприємством «Артемсіль» за депозитним договором №01-05/Д від 28.02.2005р. є зустрічними однорідними грошовими зобов’язаннями, строк виконання яких наступив в порядку ч. 2 ст. 601 ЦК України, в зв’язку з чим відповідач заявив про припинення вказаних зобов’язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним односторонній правочин, вчинений ДП „Артемсіль” заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов’язань боржника за договором з ПАТ „Земельний Банк” про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Заявляючи позов про визнання недійсним правочину, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 ЦК України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як встановлено судом, постановою Правління Національного банку України № 375 від 30 липня 2010 року відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації ПАТ «Земельний банк».

Частиною 4 статті 110 ЦК України встановлено, що особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 93 Закону України “Про банки і банківську діяльність” ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення.

Статтею 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплату витрат та здійснення платежів.

Отже, в процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово, зокрема шляхом проведення зарахування вимог.

З огляду на викладене, суд, дійшов висновку про неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного суду України від 24.10.2011р. справа № 16/041-10; від 03.10.2011р. справа № 27/291-10.

Згідно ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Тобто, односторонній правочин, вчинений ДП „Артемсіль” заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про визнання недійсним односторонній правочин, вчинений ДП „Артемсіль” заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов’язань боржника за договором з ПАТ „Земельний Банк” про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, підлягає задоволенню

Відповідно до відзиву на позовну заяву №27/03-1 від 17.01.2012р., відповідач просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, відповідно до рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. по справі №28/15пд.

За змістом пункту 2 частини першої статті 62 і пункту 2 частини першої статті 80 ГПК не допускається розгляд господарським судом двох чи більше справ зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет чи з тих же підстав.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. по справі №28/15пд у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Земельний банк”, м.Харків, до відповідача, Державного підприємства „Артемсіль”, м. Соледар, відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. по справі №28/15пд залишено без змін, постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2011р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2011р. по справі №28/15пд залишено без змін.

Предметом позовних вимог по справі №28/15пд було визнання недійсним односторонній правочин щодо припинення зобов’язань боржника за договором №43-05 від 06.05.2005 р. про надання кредитної лінії та позивача за депозитним договором № 01-05/Д від 28.02.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинений відповідачем за заявою про залік зустрічних однорідних вимог №27/11-01-92 від 10.12.2010 р. Предметом позовних вимог по справі №5006/28/5пд/2012 - визнання недійсним односторонній правочин, вчинений ДП „Артемсіль” заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов’язань боржника за договором з ПАТ „Земельний Банк” про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, у справі №28/15пд та у справі №5006/28/5пд/2012 предмет позову не співпадає, в зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження по справі. Інші заперечення відповідача не приймаються судом до уваги у зв’язку з вищевикладеним.

Від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого останній просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Національний Банк України.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Суд не вважає, що рішення по даній справі може вплинути на права або обов'язки Національного Банку України, в зв’язку з чим відмовляє в задоволенні означеного клопотання.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 43, 22, 33, 34, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Земельний банк”, м.Харків, до відповідача, Державного підприємства „Артемсіль”, м. Соледар.

Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений ДП „Артемсіль” заявою №27/11-01-83 від 07.10.2010р. щодо припинення своїх зобов’язань боржника за договором з ПАТ „Земельний Банк” про надання кредитної лінії №43-05 від 06.05.2005р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Стягнути з Державного підприємства „Артемсіль” (84545, Донецька область, м. Соледар, вул. Чкалова, 1а, ЄДРПОУ 33226993) на користь Публічного акціонерного товариства „Земельний банк” (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4, ЄДРПОУ 19358721) судовий збір в сумі 941,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 05.03.2012р.

Суддя Курило Г.Є.