Рішення № 21778193, 06.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.02.12 р. Справа № 13/33

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі Прилуцьких М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Рапід”, м. Горлівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора ” м.Донецьк

про стягнення 7294грн. 10коп.

від Позивача: ОСОБА_1 представник (за довіреністю № 16 від 04.07.2011р.)

Біченко Є.А. - директор (згідно Довідки ЄДРПОУ № 7-25-466)

від Відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Рапід”, м. Горлівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора ” м.Донецьк про стягнення 7294грн. 10коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 6049грн.26коп., інфляційних нарахувань у сумі 967грн.80коп. та 3% річних у розмірі 266грн.99коп.

Ухвалою від 04.05.2011р. суд порушив провадження по справі, призначив до розгляду на 24.05.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що між сторонами було досягнуту усну домовленість, відповідно до якої позивач за видатковими накладними № 716 від 10.05.2008р., № 715 від 11.05.2008р., № 714 від 11.05.2008р., № 713 від 11.05.2008р., № 712 від 11.05.2008р., № 711 від 11.05.2008р., № 710 від 11.05.2008р., № 709 від 11.05.2008р., № 706 від 10.05.2008р., № 705 від 10.05.2008р., № 704 від 10.05.2008р., № 703 від 10.05.2008р., № 702 від 10.05.2008р. поставив відповідачу товар, який в повному обсязі сплачений не був, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість в розмірі 6049грн.26коп.

У процесі слухання справи позивач неодноразово збільшував позовні вимоги, остаточними вимогами позивача є стягнення з відповідача заборгованості за товар у розмірі 6049грн.26коп., інфляційних витрат за час прострочення зобовязання у розмірі 1028грн.37коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 357грн.98коп., про що було викладено позивачем у заяві про збільшення позовних вимог № 030-ОБЖ/30 від 13.10.2011р. на підставі ст.22 ГПК України.

Через канцелярію суду 23.05.2011р. позивач надав суду письмові пояснення, якими повідомив суд, що в спірний період між сторонами був укладений письмовий договір № 456 від 01.03.2007р., що має свій предмет поставки, чітко визначений специфікацією до договору.

Відповідач 25.05.2011р. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапід» про визнання видаткової накладної недійсною, яка ухвалою від 27.05.2011р. була повернута без розгляду.

У звязку із знаходженням від відповідача за первісним позовом апеляційної скарги б/н від 31.05.2011р. на ухвалу господарського суду Донецької області від 27.05.2011р. та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 31.05.2011р. зупинив провадження по справі.

Провадження по справі поновлялось та в останнє суд ухвалою від 21.10.2011р. зупинив провадження по справі через надходження апеляційної скарги від відповідача на ухвалу господарського суду Донецької області від 31.05.2011р. про зупинення провадження.

Листом від 18.01.2012р. суд зобовязав сторін зявитись в судове засідання, призначене на 06.02.2012р. для вирішення питання про поновлення провадження по справі.

Ухвалою від 06.02.2012р. суд поновив провадження по справі.

В судовому засіданні 06.02.2012р. позивач підтримав позовні вимоги, надав заяву № 030-ОБЖ/32 від 18.10.2011р. за якою просить суд виключити стягнення з відповідача суми в розмірі 800грн.00коп. за адвокатські послуги, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Відповідач жодного разу не направив свого представника для прийняття участі в судових засіданнях, ухвали були направлені відповідачу за адресою вказаною у позові, витягу з ЄДРПОУ станом на 26.04.2011р. 83008, м. Донецьк, вул. Югославська, будинок 30 та на зазначену у зустрічному позові адресу для листування 83045, м. Донецьк, вул. Професорів Богуславських, 7Б. Обізнаність відповідача про наявність в провадженні господарського суду спору за його участю підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень з відміткою про отримання ухвал суду, зверненням зі скаргами на ухвали суду.

Суд відзначає, що відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки. Про необхідність витребування від сторін будьяких інших доказів, надання додаткових доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Отже, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в межах передбачених ГПК України строків.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі в тому числі збільшити розмір позовних вимог.

Враховуючи норми зазначеної статті, суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог № 030-ОБЖ/30 від 13.10.2011р. та з урахуванням заяви вих. №030-ОБЖ/32 від 18.10.2011р.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Рапід”, м. Горлівка та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Як зазначає позивач, ним на виконання досягнутої домовленості була здійснена поставка продукції загальною вартістю 6049грн.26коп., а саме, за видатковою накладною № 716 від 10.05.2008р. було передано, зокрема, шампур 55см у кількості 200одиниць на суму 648грн.00коп.; за накладною № 715 від 11.05.2008р. був поставлений зонт чоловічий Princess у кількості 20 одиниць на суму 376грн.80коп.; за накладною № 714 від 11.05.2008р. був поставлений шампур 55 см у кількості 200 одиниць, на суму 648грн.00коп.; за накладною № 713 від 11.05.2008р. зонт чоловічий Princess у кількості 15 одиниць на суму 282грн.60коп.; за накладною № 712 від 11.05.2008р. передано зонт пляжний Люкс 1 у кількості 6 одиниць, на суму 383грн.76коп.; за накладною № 711 від 11.05.2008р. передано зонт чоловічий Princess у кількості 20 одиниць на суму 376грн.870коп.; за накладною № 710 від 11.05.2008р. передано зонт пляжний Люкс 1 у кількості 10 одиниць, на суму 639грн.60коп.; за накладною № 709 від 11.05.2008р. передано зонт чоловічий Princess у кількості 20 одиниць, на суму 376грн.80коп.; за накладною № 706 від 10.05.2008р. передано зонт пляжний Люкс 1 у кількості 6 одиниць, на суму 383грн.76коп., зонт пляжний Люкс 2 у кількості 6 одиниць, на суму 491грн.40коп., зонт чоловічий Princess у кількості 6 одиниць, на суму 113грн.04коп.; за накладною № 705 від 10.05.2008р. передано зонт чоловічий Princess у кількості 6 одиниць, на суму 113грн.04коп.; за накладною № 704 від 10.05.2008р. передано зонт пляжний Люкс 1 у кількості 6 одиниць, на суму 383грн.76коп.; за накладною № 703 від 10.05.2008р. передано зонт жіночий Versace у кількості 10 одиниць, на суму 98грн.40коп.; за накладною № 702 від 10.05.2008р. передано шампур 55см у кількості 100 одиниць, на суму 324грн.00коп., зонт пляжний Люкс 2 у кількості 5 одиниць, на суму 409грн.50коп., копії накладних наявні в матеріалах справи.

Однак, позивач посилається на те, що відповідач, отримавши зазначений товар по видатковим накладним, свої зобовязання по його оплаті взагалі не виконав, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 6049грн.26коп.

Вимогою № 02/09/09 від 28.09.2009р., яка була надіслана відповідачу 29.09.2009р., позивач просив відповідача погасити суми заборгованості в розмірі 47733грн.69коп., яка виникла станом на 01.06.2009р. за поставлений товар, в тому числі за спірними видатковими накладними, що вбачається з наявних в матеріалах справи актів звірки взаємних розрахунків.

Крім того, вимога про сплату суми боргу в розмірі 47733грн.69коп. була вручена безпосередньо представнику відповідача 06.10.2009р. та зареєстрована за Вх. № 315.

Вимогами Вих. № 233, 231, 228, 218, 215, 214, 212, 211, 202, 200, 199, 188, 181, 174, 163, 162 від 17.09.2010р. позивач, керуючись ст. 530 Цивільного кодексу України, просив відповідача погасити виниклу суму заборгованості за отриманий по кожній накладній окремо товар, протягом 7 днів від дня предявлення зазначеної вимоги.

Однак, позивач в позовній заяві посилається на те, що станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив жодних дій, спрямованих на врегулювання спору, сума заборгованості не погашена, товар на суму боргу не повернутий.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі поставки продукції за видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Наразі, виходячи з наданої позивачем довідки №030-ОБЖ/3 від 20.05.2011р., між сторонами був укладений договір №456 від 01.03.2007р. та ряд окремих правочинів, оформлених відповідними накладними.

За умовами договору № 456 від 01.03.2007р. ТОВ "Рапід" (Продавець) поставляє і передає у власність ТОВ "ТС Обжора" (Покупець), а останній приймає та сплачує товар на умовах і в порядку, визначеним цим договором, згідно замовлення на поставку і товаросупровідної документації, яка є невідємною частиною цього договору (додаток № 1 “Бланк заказу на поставку”) та відповідно до специфікації.

Дослідивши зміст підписаної між сторонами Специфікації №1 від 01.03.2007р. до наведеного договору, судом встановлено, що товар, поставлений за видатковими накладними № 716 від 10.05.2008р., № 715 від 11.05.2008р., № 714 від 11.05.2008р., № 713 від 11.05.2008р., № 712 від 11.05.2008р., № 711 від 11.05.2008р., № 710 від 11.05.2008р., № 709 від 11.05.2008р., № 706 від 10.05.2008р., № 705 від 10.05.2008р., № 704 від 10.05.2008р., № 703 від 10.05.2008р., № 702 від 10.05.2008р. не відповідає різновиду продукції, визначеного сторонами у наведеній специфікації, тому підстави вважати, що він був отриманий відповідачем в межах цього договору відсутні.

Вказані накладні не містять посилання на договір № 456 від 01.03.2007р., зазначення в податкових накладних в якості умови поставки «договір» вказує лише на договірний характер виниклих правовідносин, тобто досягнення між сторонами домовленості стосовно суттєвих умов, порядку здійснення поставки товару та його отримання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірні відносини склались шляхом поставки за вказаними накладними.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, сторонами у спрощений спосіб укладена угода щодо поставки товару, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а саме: позивач поставляє відповідачу конкретний товар, а останній приймає його та оплачує, тому ця угода (домовленість) породжує для сторін права та обовязки та підлягає належному виконанню сторонами.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Отже, позивач повинен був здійснити поставку товару, а відповідач прийняти товар та оплатити його.

Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується видатковими та податковими накладними. Доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого товару або відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, відповідач до суду не надав. Навпаки, представники відповідача підписали спірні видаткові накладні без будьяких заперечень, тим самим підтвердили факт отримання товару. Підписи представників відповідача на накладних скріплені відбитком печатки відповідача, що свідчить про те, що товар приймався уповноваженими особами. Крім того, такими діями відповідач надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, з огляду на характер правовідносин, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги.

Позивачем 29.09.2009р. на юридичну та фактичну адреси відповідача був направлений лист № 02/09/09 від 28.09.2009р. про сплату вартості отриманого товару в розмірі 47733грн.69коп., яка виникла станом на 01.06.2009р. Вимога заявлена в тому числі за спірними видатковими накладними, про що свідчать наявні в матеріалах справи двосторонні акти взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.02.2008р. по 01.06.2009р.

Також, позивачем на адресу відповідача за кожною спірною видатковою накладною направленні вимоги № 233, 231, 228, 218, 215, 214, 212, 211, 202, 200, 199, 188, 181, 174, 163, 162 від 17.09.2010р. про погашення заборгованості. За твердженням позивача, наведені вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки лист № 02/09/09 від 28.09.2009р. був отриманий відповідачем 02.10.2009р., про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, кінцевим строком оплати заборгованості відповідачем за зазначеними вище накладними є 09.10.2009р.

За твердженням позивача вартість отриманого товару відповідач не сплатив, як і не здійснив повернення спірного товару, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 6049грн. 26коп., про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка №030-ОБЖ/34 від 20.10.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера .

Доказів сплати суми заборгованості суду в розмірі 6049грн.26коп. не представлені, отже, позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 6049грн.26коп є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню у розмірі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 357грн.98коп. за період з 10.10.2009р. по 30.09.2011р. та інфляційні витрати в розмірі 1028грн.37коп., нараховані за жовтень 2009р. вересень 2011р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, суд встановив, що заявлені позивачем суми інфляційних нарахувань у розмірі 1028грн.37коп. та 3% річних у розмірі 357грн.98коп. не перевищують розмір, який може бути нарахований за заявлений період, отже вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений позивачем товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та та задовольняє їх повністю.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на нього покладаються судові витрати у розмірі передбаченому діючим законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,509,530,625,692 Цивільного кодексу України, ст.181 Господарського кодексу України, ст.ст. 32-34,36,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Рапід”, м. Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора ” м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 6049грн.26коп., 3% річних у розмірі 357грн. 98коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 1028грн. 37коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора“ (юридична адреса:83008, м. Донецьк, вул. Югославська, будинок 30, код ЄДРПОУ 33967456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рапід” (юридична адреса: 84617, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Комсомольська, 26, квартира 12, код ЄДРПОУ 32406428) основний борг у 6049грн.26коп., 3% річних у розмірі 357грн.98коп., інфляційні у розмірі 1028грн.37коп., витрати на оплату державного мита в розмірі 102грн.00коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 06.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2012р

Суддя Макарова Ю.В.