Постанова № 21777935, 29.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2012 р. Справа № 5002-21/3581-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Акулової Н.В.

Попікової О.В.

за участю представників:

Позивача: ОСОБА_1. дов. від 17.03.2011 року №1-132000/1880;

Відповідача: ОСОБА_2. дов. від 05.01.2012 року ;

Третьої особи: ОСОБА_3 дов. від 25.01.2012 року.

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЯЛТАБАКАЛІЯ" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року

у справі № 5002-21/3581-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії "Кримське регіональне управління"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЯЛТАБАКАЛІЯ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4

про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 52 923 819, 65 грн.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство "Банк "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії "Кримське регіональне управління" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЯЛТАБАКАЛІЯ" , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, просило про звернення стягнення на предмет іпотеки за відповідним договором від 14.11.2007 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що третя особа своїх зобовязань за кредитним договором виконувала неналежно, неодноразово допускала прострочення по внесенню платежів та сплаті відсотків, тому відповідальність за вищенаведені порушення на підставі умов іпотечного договору покладається на відповідача.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2011 року (суддя Чонгова С.І.) позов задоволений частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: - нежитлову будівлю складу-магазину літер Б площею 90,1 кв. м., сміттєзбиральник літер Ж площею 10,8 кв. м., прохідну літер И площею 8,7 кв. м., склад магазин літер О площею 25,4 кв. м., градирню літер 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів.

Вищенаведене майно передано в управління акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на строк до реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на умовах безоплатності послуг управителя. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2011 року виправлено допущену описку в резолютивній частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2011 року, викладено абзац 2 резолютивної частини в наступній редакції: звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: - нежитлову будівлю складу-магазину літер Б площею 90,1 кв. м., сміттєзбиральник літер Ж площею 10,8 кв. м., прохідну літер И площею 8,7 кв. м., склад магазин літер О площею 25,4 кв. м., градирню літер 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "ЯЛТАБАКАЛІЯ" на користь публічного акціонерного товариства "Банк "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії "Кримське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит", шляхом проведення прилюдних торгів (а.с. 155-157, том 1).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року (головуючий Борисова Ю.В., судді Гонтарь В.І., Плут В.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог, резолютивна частина викладена у новій редакції, відповідно до якої позов задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки та передано в управління публічного акціонерного товариства "Банк "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії "Кримське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" майно, а саме: нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1-б, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А та гаражу літ. Б; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1-в, яка складається з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1-г, яка складається з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1-д, яка складається з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А; нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1-е, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А, на ділянці навіс літ. Б; нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1-ж, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А, на ділянці навіс літ. Б; нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. Б, літ. Ж сміттєзбірник, літ. И прохідна, склад-магазин літ. О, на ділянці градирня літ. 3, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія" (код ЄДРПОУ:19191646) на праві власності, на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Кримське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (код ЄДРПОУ 26537861) шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмету іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 35580400,00 гривень, з метою погашення заборгованості перед АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитним договором №2203/06/КИ-370 від 14 листопада 2007 року у розмірі 52923819,65 грн., з яких заборгованість за відсотками за користування кредитом - 7495312,25 грн., за кредитом 20 000 000,00 грн., за пенею - 25428507,40 грн.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, а саме на те, що в апеляційній інстанції були розглянуті вимоги, які не були предметом дослідження у місцевому господарському суді.

Крім того, відповідач вважає, що апеляційний господарський суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення статей 11, 509 Господарського кодексу України, статтю 144 Конституції України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, публічне акціонерне товариство "Банк "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії "Кримське регіональне управління" просило залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року №03.07-05/155 сформовано колегію суддів: головуючий Прокопанич Г.К., судді Акулова Н.В., Попікова О.В.

Представник позивача у засіданні суду касаційної інстанції просив про відкладення розгляду справи, посилаючись на неявку у судове засідання з поважних причин іншого, більш обізнаного з матеріалами справи представника позивача.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Крім того, представником позивача на підтвердження своїх повноважень на участь у судовому засіданні надана довіреність від 17.03.2011 року, зміст якої не обмежує право громадянина ОСОБА_5. на представництво інтересів позивача у певній справі.

З огляду на вищезазначене клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи підлягає відхиленню.

Колегія суддів, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 листопада 2007 відкрите акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" (за договором Банк) в особі начальника відділення №1 філіалу "Кримське РУ" відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та громадянин України ОСОБА_4 (за договором позичальник) уклали кредитний договір №2203/07/КИ-370 та 08 вересня 2008 року уклали договір про внесення змін №1 до кредитного договору №2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року, відповідно до яких позичальнику було надано кредитні ресурси у розмірі 20000000,00 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності.

На виконання вказаних умов договору кредиту вищезазначені особи, а саме: відкрите акціонерне товариства "Банк "Фінанси та кредит" (за договором іпотекодержатель) та товариство з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія" (за договором іпотекодавець) 14 листопада 2007 року уклали іпотечний договір №3905, відповідно до умов якого іпотекою забезпечується повернення кредитних ресурсів, виданих позичальнику за кредитним договором, а також сплата відсотків, комісії, неустойки та, відповідно до пункту 13 та пункту 14, розповсюджується на усі зміни розміру зобовязання, зокрема, й у разі збільшення відсоткової ставки.

Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі літ. А склад - магазин загальною площею 1947,9 (одна тисяча дев'ятсот сорок сім цілих дев'ять десятих) кв.м., літ. Б склад - магазин, загальною площею 90,1 (дев'яносто цілих одна десята) кв.м., літ В склад - магазин, загальною площею 1999,9 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять цілих дев'ять десятих) кв.м., літ. Г склад - магазин, загальною площею 354,3 (триста п'ятдесят чотири цілих три ' десятих) кв.м., літ. Д склад - магазин, загальною площею 673,7 (шістсот сімдесят три цілих сім десятих) кв.м., літ. О склад - магазин, загальною площею 25,4 (двадцять п'ять цілих чотири десятих) кв.м., літ. Ж сміттєзбірник, загальною площею 10,8 (десять цілих вісім десятих) кв.м., літ. И прохідна, загальною площею 8,7 (вісім цілих сім десятих) кв.м., літ. Н склад - магазин, загальною площею 307,4 (триста сім цілих чотири десятих) кв.м., на ділянці літ. М гараж, літ. П гараж літ. К навіс, літ. З градирня, літ. Л навіс, літ. Н' склад - магазин, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Факт порушення позичальником умов кредитного договору встановлено як місцевим господарським судом, так і судом апеляційної інстанції.

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та про звернення стягнення на обєкти нерухомого майна, які є предметом іпотеки та належать відповідачеві.

Задовольняючи апеляційну скаргу позивача та позовні вимоги останнього у повному обсязі, судова колегія апеляційної інстанції послалась на пункти 8.1.4, 8.1.5 договору іпотеки, відповідно до яких іпотекодавець зобовязався без його письмової згоди не здійснювати дій, повязаних зі зміною прав власності на предмет іпотеки, обтяжень його будь-якими зобов'язаннями, в тому числі: передача в оренду, лізинг, спільну діяльність, заставу, тощо а також надавати іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулися чи відбуваються з предметом іпотеки, в тому числі про посягання на нього з боку третіх осіб, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за цим договором.

Разом з тим, суди зазначили, що згідно пункту 1 іпотечного договору від 14.11.2007 року №3905, предметом іпотеки є нерухоме майно згідно переліку , розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Пунктом 4 іпотечного договору передбачено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25.10.2007 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради згідно рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №2089 від 15.10.2007 року, зареєстрованого у комунальному підприємстві Ялтинське бюро технічної інвентаризації, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16407874, 25.10.2007 року за №84 в книзі 20д на стор. 86, реєстраційний номер 7550859.

Заявою про вихід за межі позовних вимог (а.с. 129-131, том 1) позивач просив про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, обєкти нерухомості: нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А та гаражу літ. Б; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А; нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А, на ділянці навіс літ. Б; нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. А, на ділянці навіс літ. Б; нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з нежитлової будівлі складу-магазину літ. Б, літ. Ж сміттєзбірник, літ. И прохідна, склад-магазин літ. О, на ділянці градирня літ. З, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія" на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмету іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 35580400,00 гривень, з метою погашення заборгованості перед АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитним договором №2203/06/КИ-370 від 14 листопада 2007 року у розмірі 52 923 819,65 грн., з яких заборгованість за відсотками за користування кредитом 7 495 312,25 грн., за кредитом 20 000 000,00 грн., за пенею 25 428 507,40 грн. , однак, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення зазначених вимог, тоді як судова колегія апеляційної інстанції, здійснивши таку оцінку та розглянувши позовні вимоги Банку щодо майна, зазначеного у письмовій іпотечній угоді, визнала обґрунтованим вихід за межі позову, оскільки це потребує захисту законних прав та інтересів позивача.

Згідно статі 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що предмет позову, а саме: звернення стягнення на нерухоме майно за договором іпотеки зазнав змін через зміну характеризуючих ознак іпотечного майна.

Разом з тим, зміна предмета позову та вихід за межі позовних вимог не є тотожними поняттями господарського процесу.

Вийшовши за межі позовних вимог, суд апеляційної інстанції у такому разі повинен був у порядку статті 4 Господарського процесуального кодексу України надати оцінку рішенню виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 25.09.2008року №2103 "Про видачу свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, оскільки на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія" належать також обєкти нежитлова будівля складу-магазину літер Б площею 90,1 кв.м., сміттєзбірник літ. Ж площею 10,8 кв.м., прохідна літер И площею 8,7 кв.м., склад магазин літер О площею 25,4 кв.м., на ділянці градирня літер З за адресою АДРЕСА_1.

Однак, не зважаючи на те, що предмет іпотеки, визначений договором від 14.11.2007 року, зазнав змін, будь-які зміни у згаданий договір внесені не були.

Отже, суд апеляційної інстанції у порушення вимог ч. 1 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" вирішив питання щодо обєктів нерухомості, які перестали бути предметом іпотеки, тоді як Закон України "Про іпотеку" не передбачає обов'язку суду встановлювати вину сторін договору у разі його порушення.

Крім того, суд апеляційної інстанції, частково скасувавши рішення місцевого господарського суду, одночасно виклав резолютивну частину рішення у новій редакції.

Отже, зі змісту резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції вбачається одночасне застосування п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Разом з тим, згідно статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

За таких обставин касаційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність часткового задоволення позовних вимог у межах спору, що безпосередньо випливає з порушення третьою особою - ОСОБА_4 умов кредитного договору, та, як наслідок, з договору іпотеки від 14.11.2007 року №3905, укладеного між сторонами, тоді як постанова суду апеляційної інстанції, прийнята з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню.

Разом з тим, позивач у справі не позбавлений процесуальної можливості застосування інших способів захисту права, яке він вважає порушеним.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЯЛТАБАКАЛІЯ" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року у справі № 5002-21/3581-2011 скасувати.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2011 року у справі № 5002-21/3581-2011 залишити в силі.

Головуючий суддя Г.К.Прокопанич

Судді: Н.В.Акулова

О.В. Попікова