Рішення № 21777558, 28.02.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 р. Справа № 5010/79/2012-5/7

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Г.З.Цюх

при секретарі судового засідання Л.Р.Ломей

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", юридична адреса: вул. Садова, 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97530;

поштова адреса: пр. Перемоги, 5-А, м.Київ, 01135

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "З.І.Р. Плюс",

вул. Хіміків, буд. 6 кор.1, кв.10, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 10875,42 грн., з яких: 8208, 12 грн. основний борг за поставлену продукцію, 621,88 грн. пеня та 2045, 42 грн. штраф

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 - юрисконсульт, довіреність № 01/17с-230 від 13.04.11р., паспорт серії НОМЕР_1, виданий 11.03.1998р. Новоселицьким РВ УМВС України в Чернівецькій області;

від відповідача:не з'явився;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "З.І.Р. Плюс" заборгованості в сумі 10875,42 грн., з яких: 8208, 12 грн. основний борг за поставлену продукцію, 621,88 грн. пеня та 2045, 42 грн. штраф.

Ухвалою суду від 24.01.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 28.02.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не направив, вимоги суду, вказані в ухвалі про порушення провадження у справі від 24.01.2012 року не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвала суду від 24.01.12р. направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, на адресу, зазначену у позовній заяві. Повідомлення про вручення поштового відправлення від відповідача до суду не повернулось.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між сторонами, 07.07.2011 року укладено договір поставки № 000500, згідно п. 1.1 якого постачальник передає у власність покупця , а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах визначених у цьому договорі. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна продукції вказуються у видаткових (товарних або товарно-транспортних) накладних, які є невідємною частиною договору.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10227, 12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № РН-32-063449 від 26.08.2011 року на суму 1636, 80 грн., № РН-32-062504 від 25.08.2011 року на суму 4516, 80 грн., № РН-32-059804 від 16.08.2011 року на суму 1634, 80 грн., № РН-32-057399 від 09.08.2011 року на суму 1864, 32 грн., № РН-32-055255 від 02.08.2011 року на суму 574, 80 грн.

Відповідно до умов договору, а саме п. 2.9, розрахунки за продукцію здійснюються покупцем протягом 7 календарних днів з моменту її передачі .

Частково відповідач розрахувався за поставлений товар, зокрема на суму 2019, 00 грн. Несплаченим залишився борг в сумі 8208, 12 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення. В разі порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більш ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості партії товару, оплата якого прострочена. що мало місце в даному випадку.

Відповідачу нараховано 621, 88 грн. - пені та 2045, 42 грн. - штрафу.

Відповідач в засідання суду не з'явився, позовні вимоги не спростував.

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На час розгляду справи в суді відповідачем не подано доказу оплати 8208, 12 грн. боргу за отриманий товар чи будь-яких заперечень в спростування позовних вимог, тому суд вважає її обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Обґрунтованою є вимога позивача щодо стягнення 20 % штрафу, що складає 2045, 42 грн. та частково обґрунтованою вимога щодо стягнення 621, 88 грн. пені, з врахуванням наступного:

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.1 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням вимог чинного законодавства, суд перевіривши правильність нарахування пені, встановив, що пеня позивачем нарахована з наростаючим підсумком, що є недопустимим. Розрахунок не містить вказівки на дату, яка вказала б на закінчення строку нарахування пені.

Судом здійснено перерахунок пені по кожній з накладних окремо, з урахуванням часткових проплат (розрахунок пені здійснений судом додано до матеріалів справи). Стягненню підлягає пеня в сумі 577, 72 грн. В решті заявленої вимоги про стягнення пені, зокрема в сумі 44, 16 грн., слід відмовити.

Крім того, пунктом 4.1 договору передбачено, що в разі порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більш ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості партії товару, оплата якого прострочена. що мало місце в даному випадку.

Штраф позивачем нараховано правильно, відповідно підлягає стягненню з відповідача в сумі заявленій до стягнення.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині стягнення 8208, 12 грн. - основного боргу за поставлену продукцію, 577, 72 грн. - пені, 2045, 42 грн. - штрафу. В частині стягнення пені в сумі 44, 16 грн. слід відмовити.

Судові витрати, у відповідності до норм ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 526, 530, 546, 549, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "З.І.Р. Плюс"про стягнення заборгованості в сумі 10875,42 грн., з яких: 8208, 12 грн. основний борг за поставлену продукцію, 621,88 грн. пеня та 2045, 42 грн. штраф - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "З.І.Р. Плюс", вул. Хіміків, буд. 6 кор.1, кв.10, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 37582245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", юридична адреса: вул. Садова, 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97530; поштова адреса: пр. Перемоги, 5-А, м. Київ, 01135 (ідентифікаційний код 36499654) - 8208, 12 грн. (вісім тисяч двісті вісім грн. 12 коп.) - основного боргу за поставлену продукцію, 577, 72 грн. (п'ятсот сімдесят сім грн. 72 коп.) - пені, 2045, 42 грн. (дві тисячі сорок п'ять грн. 42 коп.) - штрафу, 1603, 06 грн. (одну тисячу шістсот три грн. 06 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 44, 16 грн. (сорок чотири грн. 16 коп.) - в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГ.З.Цюх

Повне рішення складено 02.03.2012 року

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

____ І.В.Григорчук 02.03.12