Рішення № 21777450, 27.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" лютого 2012 р. Справа № 21/5007/129/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Вельмакіна Т.М.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довір. №08/14581-003212 від 20.12.2011р.;

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Бердичівської виправної колонії №70 управління Державного департаменту України з питань відбування покарань в Житомирській області (м.Бердичів, Житомирська область)

про стягнення 130830,92 грн.

Строк вирішення спору продовжено у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 130830,92 грн., з яких 117218,95 грн. основної заборгованості, 10507,15 грн. пені, 2101,42 грн. 3% річних та 1003,40 грн. інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Надала усні пояснення стосовно порядку визначення остаточного терміну проведення розрахунків, згідно Договору №10 від 14.01.2008р., та письмове клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів (а.с.3 т.2). Зокрема надала копію банківської виписи від 08.01.2012р. на підтвердження зарахування в погашення боргу здійснених відповідачем проплат в сумі 500,00грн. та 467,09грн., про які йдеться у заяві позивача про зменшення позовних вимог до 129863,83 грн. (а.с.61 т.1), яку прийнято до розгляду ухвалою господарського суду Житомирської області від 13.01.2012р.

За ч. 4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає, зокрема, зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштової кореспонденції (а.с.1 т.2).

За вказаних обставин, неявка представника відповідача, на думку суду, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 14.01.2008р. між Бердичівським районом електричних мереж, який є виробничим підрозділом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (постачальник, позивач) та Бердичівською виправною колонією №70 управління Державного департаменту України з питань відбування покарань в Житомирській область (споживач, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії №10 від 14.01.2008р. (далі - Договір (а.с.8-14)), згідно умов якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (п.1.1 Договору).

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач всупереч п.2.2.3 Договору кошти за спожиту електричну енергію не сплатив, в результаті чого у останнього за період з 20.01.2011р. по 12.12.2011р. утворилася заборгованість у розмірі 117218,95грн.: 96716,19 грн. - за активну та 23502,76 грн. - за реактивну електроенергію.

За несвоєчасно проведені розрахунки, у відповідності до п.4.2.1 Договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.011.96р. №543/96ВР, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в сумі 10507,15 грн. (а.с.18 т.1).

Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 1003,40 грн. інфляційних (а.с.17 т.1) та 2101,42 грн. 3% річних (а.с.19 т.1).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, письмового відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не надав. Згідно наданої представником позивача, засвідченої відповідачем копії акту звірки взаємних розрахунків, останній підтвердив станом на 01.01.2012р. заборгованість у розмірі 116251,86грн. (а.с.67, т.1).

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представника позивача, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії №10 від 14.01.2008р. (а.с. 8-14 т.1). За своєю правовою природою вищевказаний Договір №10 від 14.01.2008р. є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Підпунктом 2.2.3 Договору №10 від 14.01.2008р. передбачено, що відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку елект роенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зара ховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Розрахунковим періодом вважається період з 20 числа по 19 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Згідно пояснень представника позивача (а.с.15 т.2), оплата електроенергії здійснюється споживачем самостійно у формі попередньої оплати. Проте, остаточний розрахунок згідно умов договору повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, що також вбачається з пп. 7.3 Договору.

В процесі розгляду справи представник позивача в усному порядку також пояснила, що здійснені відповідачем згідно Договору проплати, у зв'язку з невідповідністю зазначених відповідачем у платіжних документах реквізитів рахунків, реквізитам фактично виставлених рахунків, згідно яких здійснювалося погашення заборгованості, зараховувалися позивачем в рахунок не погашеної споживачем заборгованості, що виникла за минулі періоди, що також вбачається з наданих до справи копій банківських виписок (а.с.74-112 т.1) та розрахунків позивача (а.с. 132, 137, т.1).

Наданими до справи документами, зокрема, виставленими відповідачу рахунками на оплату за активну та реактивну електроенергію (а.с.20-44, 113-131 т.1), банківськими виписками (а.с.74-112, т.1; а.с. 5, т.2) та підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків (а.с.67, т.1) підтверджено, що відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків виконав частково, заборгувавши позивачу, на дату звернення до суду 117218,95 грн., з яких 93716,19 грн. - за спожиту активну та 23502,76 грн. - за спожиту реактивну електроенергію.

Крім того, в процесі розгляду справи відповідачем було сплачено 967,09 грн., з яких 467,09 грн. - за активну електричну енергію та 500,00 грн. - за реактивну електричну енергію, що підтверджується наданою до справи копією банківської виписки (а.с.5 т.2).

Враховуючи, що вищевказані суми, на які зменшилася сума заборгованості, згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог, були сплачені відповідачем після звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття зменшення позовних вимог, оскільки в частині вимог про стягнення 967,09грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

За вказаних обставин, на дату вирішення спору, основна заборгованість відповідача склала 116251,86 грн., з яих 93249,10 грн. - за активну електроенергію та 23002,76 грн. - за реактивну, що також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 20.01.2012р. (а.с.67).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за спожиту електроенергію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 116251,86 грн., з яких 93249,10 грн. боргу за активну електроенергію та 23002,76 грн. - за реактивну електричну енергію.

Що стосується заявленої до стягнення з відповідача 10507,15 грн. пені, слід зазначити наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.4.2.1 даного договору, за внесення платежів, передбачених п. 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком до договору, споживач (відповідач) сплачує позивачеві пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення.

Згідно розрахунку позивача, за період з 20.01.2011р. по 12.12.2011р., розмір пені становить 10507,15 грн.

Однак, судом було встановлено, що при її нарахуванні позивачем було невірно визначено початок періоду нарахування (без врахування п.7.3 Договору) та не було враховано окремі проплати. За вказаних обставин та з врахуванням зазначеного у виставлених відповідачу рахунках терміну сплати і дати застосування санкцій за його порушення, обгрунтованим є нарахування пені з 26.03.2011р. - за активну електроенергію та з 26.02.2011р. - за реактивну електроенергію. Її сума, згідно здійсненого судом розрахунку та з врахуванням ст. 232 ГК України, складає 8849,56 грн., у тому числі 6498,49грн. - за активну електроенергію та 2351,07грн. - за реактивну. У стягненні 1657,59 грн. пені слід відмовити, оскільки її заявлено безпідставно.

Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 1003,40 грн. інфляційних (а.с.17) та 2101,42 грн. 3% річних (а.с.19).

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок річних, виходячи з вищевказаного початку періоду їх нарахування, суд вважає правомірно заявленою до стягнення їх суму у розмірі 1769,85 грн. (1299,70грн. - за активну та 470,15грн. - за реактивну електроенергію). У стягненні 331,57 грн. 3% річних слід відмовити.

Що стосується інфляційних, то відповідно до Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Слід зазначити, що при застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відповідно до Рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №6.2.-97р. від 04.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи вищезазначені рекомендації Верховного Суду України та проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявленою до стягнення сума інфляційних становить 259,06 грн. (180,37грн. - за активну та 78,69грн. - за реактивну електроенергію), оскільки, при здійсненні їх нарахування, позивачем не було враховано дефляційних процесів, невірно визначено період їх нарахування та суми заборгованості, на які слід здійснювати нарахування, невірно застосовано індекси інфляції за окремі періоди.

Тому у стягненні 744,34 грн. інфляційних слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає задоволенню частково на суму 127130,33 грн., з яких: 116251,86 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію , 8849,56 грн. пені та 1769,85 грн. 3% річних, 259,06грн. інфляційних. В частині стягнення 967,09 грн. основного боргу, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. У стягненні 1657,59 грн. пені, 331,57 грн. річних та 744,34 грн. інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Бердичівської виправної колонії №70 управління Державного департаменту України з питань відбування покарань в Житомирській область (13300, Житомирська обл., м.Бердичів, вул. Низгірецька, буд. 1, код 08679988)

на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код 22048622):

- 116251,86 грн. основного боргу;

- 8849,56 грн. пені;

- 259,06 грн. інфляційних;

- 1769,85 грн. - 3% річних;

- 2561,95 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 1657,59 грн. пені, 331,57 грн. річних та 744,34 грн. інфляційних відмовити.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 967,09 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 03 березня 2012 року.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.)