Рішення № 21777415, 02.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" лютого 2012 р.Справа № 17/5007/133/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 дов. №116/10 від 26.12.2011р.

від відповідача ОСОБА_2. дов. №198/16 від 16.01.2012р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

про стягнення 27636365,90 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 27636365,90грн., з яких: 24220214,93грн. заборгованості, 2134074,20грн. пені, 682532,27грн. інфляційних нарахувань, 599544,50грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором №06/10-2970ТЕ-10 про закупівлю природного газу за державні кошти від 27.12.2010р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем природного газу.

В судовому засіданні 02.02.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.2012р. подав відзив, в якому визнав заборгованість в сумі 24220214,93грн. та просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій, а саме пені в сумі 2134074,20грн., інфляційних нарахувань в розмірі 682532,27грн., 3% річних у сумі 599544,50грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - постачальник (позивач у справі) та Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради - покупець (відповідач у справі) договору №06/10-2970ТЕ-10 про закупівлю природного газу за державні кошти від 27.12.2010р. з додатком №1 та додатковими угодами: №1 від 28.01.2011р., №2 від 31.03.2011р., №3 від 04.04.2011р., №4 від 11.07.2011р., №5 від 03.10.2011р. (а.с. 34-46), позивач протягом січня-квітня 2011 року поставив відповідачу товар (природний газ) на загальну суму 58517491,75грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу: від 31.01.2011р., від 28.02.2011р., від 31.03.2011р., від 30.04.2011р. (а.с. 47-50), оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

В пункті 4.1 вищезазначеного договору, сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 24220214,93грн.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Пунктом 7.3.1 вищезазначеного договору, сторони встановили, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 цього договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або з позовом (п. 9.3. договору).

Згідно розрахунку позивача сума пені за період з 08.06.2011р. по 08.12.2011р. складає 2134074,20грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3% річних за період з 21.02.2011р. по 08.12.2011р. становить 599544,50грн., інфляційних нарахувань за період з березня 2011р. по червень 2011р. - 682532,27грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач визнав суму боргу (відзив на позовну заяву (а.с. 69-71).

Як вбачається з відзиву на позовну заяву (а.с. 69-71) відповідач просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій, а саме пені в сумі 2134074,20грн., інфляційних нарахувань в розмірі 682532,27грн., 3% річних у сумі 599544,50грн. на підставі наступного.

Відповідач зазначив, що основною причиною невчасних розрахунків та існуюча заборгованість, яка виникла на сьогоднішній день і становить 24220214,93грн. є непогашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Тарифи на теплову енергію для населення були встановлені згідно Постанови НКРЕ від 14.12.2010р. №1820. Даний тариф встановлено нижче його собівартості, який покриває витрат підприємства лише на 80%, що призвело до збиткової діяльності підприємства. На даний час підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому становищі.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, у разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку встановленому законодавством. Також, відповідно до статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Пунктом 5 даної статті визначено, що видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Відповідач вказує, що КП "ЖТКЕ" неодноразово зверталось до виконкому Житомирської міської ради щодо погашення заборгованості з різниці в тарифах. Різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями за 9 місяців 2011 року становить 13781734,00грн., що підтверджується розрахунком обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги теплопостачання надані населенню КП «ЖТКЕ» (а.с. 73).

07.04.2011 року Верховною Радою України ухвалено Закон "Про внесення змін до Закону "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (щодо надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію) Законом включено до Державного бюджету України нову бюджетну програму "субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування".

Також причиною невчасних розрахунків з позивачем є заборгованість населення перед відповідачем.

Крім того, відповідач наголошує, що підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому становищі не з власної вини воно все ж проводить поступово розрахунки з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

Суд, враховуючи винятковість обставин даної справи, відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України та ст.551 Цивільного кодексу України, вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені до 50% від заявленої до стягнення суми.

Таким чином, сума пені яка підлягає стягненню з відповідача складає 1067037,10грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на суму 26569328,80грн., з яких: 24220214,93грн. заборгованості, 1067037,10грн. пені, 682532,27грн. інфляційних нарахувань, 599544,50грн. 3% річних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 525, 526, 625 ч.2, 655, 692 ЦК України, ст.193 ГК України, керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, 10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, ідентифікаційний код 35343771 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827 - 24220214,93грн. заборгованості, 1067037,10грн. пені, 682532,27грн. інфляційних нарахувань, 599544,50грн. 3% річних, 56460,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяШніт А.В.

Дата підписання: 8 лютого 2012р.

1 - в справу;

2,3-сторонам.