Рішення № 21777338, 27.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

27.02.2012Справа №5002-24/25-2012 За позовом СПД ОСОБА_1, Харківська обл., м. Лозова.

До відповідача ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс ЛТД», м. Сімферополь.

Про стягнення 30552,04 грн. та повернення приміщення.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не зявився.

Від відповідача не зявився.

Обставини справи: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Діоніс" ЛТД і просить суд стягнути з останнього 30552,04 грн. боргу за оренду нежитлового приміщення з неустойкою, а також зобов'язати повернути нежитлове приміщення площею 318,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором суборенди нежитлового приміщення від 23.10.2009р. щодо сплати орендних платежів та повернення орендованого майна у зв'язку із закінченням строку дії договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2011р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р., позов задоволено: зобов'язано відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення площею 318,3 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та присуджено до стягнення з відповідача загальну суму боргу за оренду нежитлового приміщення з неустойкою за невиконання умов договору суборенди нежитлового приміщення від 23.10.2009р. у розмірі 30 552,04 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2011 р. рішення ГС Харківської області від 13.04.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р. було скасовано та справу направлено до господарського суду АР Крим за підсудністю.

Ухвалою від 05.01.2012р. суд прийняв справу до провадження та призначив її розгляд у судовому засіданні.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти заявлених до нього вимог заперечував з мотивів вказаних у відзиві.

Розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судові засідання фіксувалися за допомогою технічних засобів, а саме програмно апаратного комплексу «Діловодство суду».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

23 жовтня 2009 року між позивачем по справі (Орендодавець) та відповідачем по справі (Суборендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення (а. с. 17 18, т.1).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору орендодавець передає, а суборендар приймає за плату у тимчасове володіння та користування на встановлений у цьому договорі строк, нежитлове приміщення, для розміщення складу-магазину, площею 318,3 кв.м. (обєкт).

Відповідно до п. 1.2 вказаного Договору місцезнаходження об'єкту: Україна, 64602, Харківська область, м.Лозова, вул.Полева, 1.

Відповідно до п.2.3 вказаного договору, він укладається на строк з 23 жовтня 2009 року до 23 жовтня 2010 року.

Відповідно до п. 3.2 вказаного договору, обєкт оренди вважається переданим у суборенду з моменту підписання сторонами акту приймання передачі.

На виконання зазначених пунктів договору суборенди нежитлового приміщення від 23 жовтня 2009 року, позивач передав відповідачу обєкт оренди за актом приймання передачі від 23.10.2009р. (а.с.19, т.1)

Відповідно до п.1.3 вказаного договору орендна плата за обєкт оренди: 1432,35 грн.

Відповідно до п.5.1 вказаного договору, суборендар сплачує орендодавцю орендну плату за обєкт в сумі одна тисяча чотириста тридцять дві гривні 35 копійок на місяць.

Відповідно до п.5.3 вказаного договору, оплата орендної плати, встановленої у п.5.1. договору, здійснюється суборендарем до 01 числа місяця. Обовязок по сплаті орендної плати вважається виконаним суборендарем з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до п.5.4 суборендар починає вносити орендну плату з дня фактичної передачі обєкту підписання акту приймання-передачі обєкту в суборенду, але не раніше 01 грудня 2009 року.

Відповідно до п.6.1 вказаного договору, сторони несуть один перед одним всю повноту відповідальності, яка передбачена діючим законодавством України, за невиконання, неналежне виконання своїх зобовязань, завдану шкоду, збитки та інше.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак відповідач, всупереч взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендної плати за нежитлове приміщення не виконав, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати, яка, на думку позивача, становить 17188,22 грн. за період з 23.10.2009р. до 23.10.2010р.

У відзиві на позов та у судових засіданнях відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що орендоване за договором суборенди нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ним фактично не використовувалось.

У підтвердження своєї позиції представник відповідача надав до матеріалів справи договір оренди нежитлового приміщення № 6 від 01.11.2008р., укладений між ТОВ «Аптека № 228» та ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс ЛТД», відповідно до якого відповідач прийняв у платне використання частину нежитлового приміщення, площею 100,6 кв.м., розташоване за адресою: 61089, м.Харків, пр.Косіора, 103/41. Відповідач зазначає, що саме це приміщення і використовувалось ним під час спірного періоду (а.с. 50, т.2).

Вказані доводи суд до уваги не приймає у звязку з наступним.

Матеріалами справи, зокрема актом приймання-передачі від 23.10.2009р., підтверджений факт отримання відповідачем спірного приміщення за договором суборенди у користування.

Умовами вказаного договору, як і чинним законодавством, не передбачена залежність сплати орендної плати від фактичного використання приміщення відповідачем.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надані засвідчені копії видаткових накладних на поставку товару (т. 2, а.с.83-85).

Як вбачається з вказаних накладних, постачальником вказане ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс ЛТД» з адресою АДРЕСА_1

Згідно з письмовими поясненнями позивача, вказані видаткові накладні були надані підприємцями, зазначеними в них, ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс ЛТД» на його прохання для обґрунтування його позовних вимог при розгляді справи № 5002-21/1865-2011 (т. 2, а.с.76-77).

До того ж суд зазначає, що отримання відповідачем в оренду одного приміщення не позбавляє його права отримувати в оренду інші приміщення у разі необхідності.

Також відповідач посилається на те, що строк договору суборенди не може перевищувати строк договору оренди згідно із ст. 774 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскільки договір суборенди укладений на підставі договору оренди від 20.10.2009р. та згоди власника приміщення - ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство-16309», відповідачем був направлений запит до нього.

До матеріалів справи відповідачем надано лист ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство-16309» вих. № 33/26 від 26.04.2011р., в якому вказано, що за договором оренди сторони не працюють з листопада 2009р. (а.с.13,т.1, а.с.10 т.2).

Суд зауважує, що дата підписання вказаного договору оренди 22.10.2009р., а не 20.10.2009р., як вказує відповідач (а.с.13, т.1).

Вказані доводи суд також до уваги не приймає.

Договір оренди від 22.10.2009р. укладений між ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство-16309» та ФОП ОСОБА_1. та вказаний лист були предметами дослідження під час розгляду справи № 5002-21/1865-2011 за позовом ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс ЛТД» до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.07.2011р. у справі № 5002-21/1865-2011 у позові відмовлено (т. 2, а.с. 78-82). Вказане рішення набрало законної сили.

Як вбачається з цього рішення, в обґрунтування змінених позовних вимог про визнання договору суборенди нежитлового приміщення від 23.10.2009р. розірваним з 30.11.2009р. ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс ЛТД» посилалось на те, що з листопада 2009р. ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство-16309» не надає відповідачеві в оренду нежитлове приміщення, яке є предметом спірного договору. При цьому у якості доказу був наданий саме лист ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство-163 09» вих.№ 33/26 від 26.04.2011р.

Інших доказів на підтвердження досягнення між ФОП ОСОБА_1. та ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство-16309» згоди щодо припинення договору оренди та оформлення такого припинення в порядку, визначеному чинним законодавством, при розгляді справи № 5002-21/1865-2011 не надано, про що вказано у рішенні господарського суду Харківської області від 12.07.2011р.

Не надано таких доказів і при розгляді даної справи.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено належним чином факт припинення дії договору оренди від 22.10.2009р. укладеного між ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство-16309» та ФОП ОСОБА_1., з листопада 2009р.

Перерахувавши суму заборгованості з орендної плати, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача становить 17188,20 грн. (1432,35 грн.х12 місяців).

Таким чином, позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 17188,20 грн. В частині стягнення 0,02 грн. заборгованості з орендної плати необхідно відмовити.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1096,05 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.8. вищевказаного договору у випадку порушення суборендарем строків оплати, які зазначені у статті 5 договору, суборендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, оплата якої прострочена, за кожний банківський день прострочки.

Як вбачається з розрахунків, наданих позивачем до позову, пеня розрахована за загальний період з грудня 2009р. (02.12.2009р.) по жовтень 2010р. з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (т.1, а.с. 24-26).

У позовній заяві позивачем вказано, що пеня у розмірі 1096,05 грн. розрахована станом на 23.10.2010р.

Таким чином, суд вважає необхідним перерахувати пеню, застосувавши ч. 6 ст. 232 ГК України, та розраховує пеню за загальний період з 02.12.2009р. по 23.10.2010р. окремо за кожен місяць прострочення оплати орендної плати впродовж шести місяців з моменту прострочки.

Перерахувавши пеню, суд дійшов висновку, що загальна сума нарахованої пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 1090,07 грн.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1096,05 грн. підлягають задоволенню частково, а саме у частині стягнення 1090,07 грн. У частині стягнення пені у розмірі 5,98 грн. відмовлено.

Також позивач просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 631,67 грн. і 3% річних у розмірі 177,30 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд з ним погодився та вважає, що стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 631,67 грн. та 3% річних у розмірі 177,30 грн.

У позові також заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 11458,80 грн. неустойки.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 7.3. вказаного договору об'єкт, який орендується, вважається фактично поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акти приймання-передачі.

Доказів того, що приміщення повернуто за актом приймання-передачі, відповідачем не надано.

Перевіривши нарахування неустойки, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, тому вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі 11458,80 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить зобовязати відповідача повернути йому нежитлове приміщення з площею 318,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Договір припинив свою дію 23.10.2010р., тобто відповідач повинен був повернути позивачу об'єкт оренди за актом приймання-передачі згідно з умовами п. 7.3 договору.

Акт приймання-передачі між сторонами не підписаний.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо повернення йому нежитлового приміщення з площею 318,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 03.03.2012р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віноробне підприємство "Діоніс ЛТД" (95017, Автономна Республіка Крим, М.Сімферополь, вул.Грибоєдова,буд.7, ЄДРПОУ: 30848549) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 свідоцтво серія НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 17188,20 грн. заборгованості з орендної плати, 1090,07 грн. пені, 631,67 грн. втрат від інфляції, 177,30 грн. 3% річних, 11458,80 грн. неустойки, 305,46 грн. - державного мита та 235,95 грн. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 0,02 грн. заборгованості з орендної плати та пені у розмірі 5,98 грн. у позові відмовити.

4.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Віноробне підприємство "Діоніс ЛТД" (95017, Автономна Республіка Крим, М.Сімферополь, вул.Грибоєдова, буд.7, ЄДРПОУ: 30848549) повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 свідоцтво серія НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2) нежитлове приміщення площею 318,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.