Постанова № 21777269, 28.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р. Справа № 5019/104/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Ткаченко Н.Г.,

Коробенка Г.П.,

Куровського С.В.,

розглянувши

касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2011

у справі№5019/104/11 господарського суду Рівненської області

за заявоюФізичної особи підприємця ОСОБА_4

доВідкритого акціонерного товариства "Бистрицька

сільськогосподарська машинно-технологічна станція"

провизнання банкрутом,

за участю:

ініц. кредитора -

боржника

НАК Украгролізинг"- не зявилися;

Ситник С.І.;

Гребелюк Л.М.;

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.01.11 порушено провадження у справі за заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про банкрутство ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" на підставі ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.11.11 у справі №5019/104/11 (суддя: Миханюк М.В.) визнані додаткові вимоги ФОП ОСОБА_4 до ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" в такому розмірі: вимоги в сумі 665000,00 грн. - черговість задоволення вимог четверта та 520 грн. - черговість задоволення вимог перша.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.11 (судді: Щепанська Г.А., Бригінець Л.М., Демидюк О.О.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано, справу №5019/104/11 передано до господарського суду Рівненської області.

В касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на порушення Рівненським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю Куровського С.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.01.11 за заявою кредитора ФОП ОСОБА_4 на підставі ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено провадження у справі №5019/104/11 про банкрутство ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція".

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Рівненської області від 21.06.11 визнано вимоги ініціюючого кредитора ФОП ОСОБА_4 до ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція в сумі 353446 грн. 45 коп.; введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майном боржника та зобов'язано ініціюючого кредитора у десятиденний строк з дня винесення даної ухвали подати до офіційних друкованих органів - газети Верховної Ради "Голос України" чи Кабінету Міністрів "Урядовий кур'єр" оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція".

Оголошення про порушення справи №5019/104/11 про банкрутство ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" опубліковано в газеті "Голос України" №120 від 06.07.11.

Розпорядник майна ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" подав господарському суду на розгляд та затвердження реєстр вимог кредиторів боржника.

З грошовими вимогами до боржника господарському суду було подано шість заяв, в тому числі, заява ініціюючого кредитора - ФОП ОСОБА_4 з додатковими грошовими вимогами в сумі 665400,00 грн. вимог четвертої черги та 520 грн. вимог першої черги.

28.10.11 ФОП ОСОБА_4 подано заяву від 28.10.11 про часткову відмову від вимог до боржника в розмірі 400 грн.

31.10.11 розпорядником майна Сокотуном В.А господарському суду було надано уточнений реєстр вимог кредиторів ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція". Розпорядником майна Сокотуном В.А. до реєстру кредиторів було включено вимоги таких кредиторів, як Березнівський районний центр зайнятості населення на суму 554, 05 грн., Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в сумі 5292,91 грн., Березнівського відділення Костопільської МДПІ в сумі 110368, 51 грн., ФОП ОСОБА_4 в сумі 353446, 45 грн., ПАТ "АЕС Рівнлеобенерго" в сумі 10021, 88 грн., НАК "Украгролізинг" в сумі 591805,31 грн.

Боржник додаткові грошові вимоги ФОП ОСОБА_4 в сумі 665000,00 грн. не визнав.

Як встановлено судом першої інстанції, 04.04.2008 між ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" та Приватним підприємством "Євробуд-М" укладено договір купівлі-продажу цеху №3 за адресою Рівненська область, Березнівський район, с.Бистричі, вул.Надслучанська, 308. Ціна договору склала 492400,00 грн.

ПП "Євробуд-М" повністю сплатило ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" вартість цеху №3 за договором купівлі-продажу від 04.04.2008, що підтверджується банківськими виписками.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 у справі №7/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010, вищевказаний договір купівлі-продажу визнаний недійсним.

Тобто, у відповідності до ст.216 ЦК України, ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" зобов'язана повернути ПП "Євробуд-М" кошти отримані за продане майно в розмірі 492400,00 грн., а друга сторона - повернути ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" приміщення цеху №3.

01.06.11 між ПП "Євробуд-М" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПП "Євробуд-М" уступило ФОП ОСОБА_4 право вимагати повернення коштів в сумі 492400,00 грн. у зв'язку з недійсністю договору купівлі-продажу цеху №3 від 04.04.2008.

03.07.08 між ППФ "Велсі" та ВАТ "Бистрицька СМТС" укладено договір позики грошових коштів в сумі 173000,00 грн. З метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань, за договором позики від 03.07.2008, укладені договори застави виробничого обладнання та договір іпотеки приміщення цеху №2.

26.08.08 між ППФ "Велсі" та ВАТ "Бистрицька СМТС" укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" передало у власність ППФ "Велсі" приміщення цеху №2 в рахунок погашення позики. Між тими ж сторонами укладено договір про задоволення вимог заставодержателя, відповідно до якого ВАТ "Бистрицька СМТС" передало у власність ППФ "Велсі" виробниче обладнання в рахунок погашення позики.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.01.11 у справі №14/189 договір іпотеки від 03.07.08, договір застави від 03.07.08, договір задоволення вимог заставодержателя від 26.08.08 та договір задоволення вимог іпотекодержателя від 26.08.08 визнані недійсними. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.11 рішення господарського суду Рівненської області від 12.01.11 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.11 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.11 у справі №14/189 та рішення господарського суду Рівненської області від 12.01.11 в частині відмови в позові про повернення нерухомого майна скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову в цій частині. Зобов'язано ФОП ОСОБА_4 повернути ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" приміщення цеху №2 площею 2526,9 кв.м. вартістю 165893 грн., що знаходиться за адресою: вул. Надслучанська, буд.312, с.Бистричі, Березнівського району, Рівненської області.

11.04.11 між ФОП ОСОБА_4 та ППФ "Велсі" укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ППФ "Велсі" уступило ФОП ОСОБА_4 право вимагати повернення позики в сумі 173000,00 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки ФОП ОСОБА_4 вчинялися дії щодо передачі приміщення цеху №2 площею 2526,9 кв.м. та цеху №3, площею 3844,1 кв.м. для чого на адресу ВАТ "Бистрицька СМТС" були надіслані листи від 01.11.11 та 04.11.11 з проханням забезпечити явку представників ВАТ "Бистрицька СМТС" для прийняття зазначених приміщень, однак 04.11.11 виконавчий директор ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" відмовився прийняти приміщення цеху №2 і №3, пославшись на наявність пошкоджень, 01.10.11 представники ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" для прийняття приміщення не прибули, то факт неповернення майна ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція", за договорами, визнаними недійсними, не позбавляє боржника обов'язку повернути отримані кошти та не є доказом відсутності боргу перед кредиторами.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції з огляду наступного.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 210 ГК України передбачено, що кредиторами неплатоспроможних боржників є суб'єкти, зазначені в частині першій статті 209 цього Кодексу, які мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до боржника щодо грошових зобов'язань, включаючи кредиторів, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою. Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Тобто виходячи зі змісту ст. 14 Закону про банкрутство кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обовязків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

В процедурі банкрутства при розгляді заяви за грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів.

Тому при розгляді кредиторських вимог суд може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість боржника, визнати або відхилити грошові вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена вимога ФОП ОСОБА_4 щодо збільшення кредиторських вимог виникла на підставі договору про відступлення права вимог, відповідно до якого "Євробуд - М" уступило ФОП ОСОБА_4 право вимагати повернення коштів в сумі 492 400,00 грн. у зв'язку з недійсністю договору купівлі - продажу цеху №3 від 04.04.08.

Борг на суму 173 000, 00грн. заявлений на підставі договору про відступлення права вимоги від 11.04.11 між ПП Фірма "Велсі" та ФОП ОСОБА_4.

Якщо інше не встановлено договором або законом, відступлення права вимоги є двостороннім правочином, в якому сторонами є первісний кредитор і новий кредитор. У цьому випадку боржник - не є стороною у цьому правочині, а лише наділений правом не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України) та правом висувати проти вимоги кредитора заперечення (ст. 518 ЦК України).

Однак, оскільки договором - купівлі продажу, цех №3 від ВАТ "Бистрицька с/г МТС" була передано від 04.04.08 ПП "Євробуд", а як наслідок даний договір було визнано недійсним, то на підставі ч.1 ст. 216 ЦК України кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За договором від 04.12.08 кредитор ФОП ОСОБА_4 придбала приміщення цеху №3 у ПП "Євробуд - М", яке було зареєстроване в Державному реєстрі прав власності в Березніському районному БТІ, як власник цехів №3 ВАТ "Бистрицька с/г МТС"

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_4 отримала приміщення та володіє і розпоряджаєтья ним, то відповідно у неї відсутнє право вимоги щодо стягнення вартості такого майна.

Крім того, 03.07.08 між ПП фірма "Велсі" та ВАТ "Бистрицька с/г МТС" був укладений договір позики грошових коштів в сумі 173 000,00 грн.

26.08.08 між сторонами було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого передало у власність ППФ "Велсі" приміщення цеху №2 в рахунок погашення позики.

11.04.11 між ФОП ОСОБА_4 та ППФ "Велсі" укладено договір про відступлення права вимог, відповідно до якого ППФ "Велсі" уступило ФОП ОСОБА_4 право вимагати повернення позики в сумі 173 000,00 грн.

ФОП ОСОБА_4 були заявлені кредиторські вимоги на суму 173 000,00 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 11.04.11.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник не визнав додаткові майнові вимоги кредитора ФОП ОСОБА_4

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Крім того, в законі передбачено, що визнані боржником або господарським судом вимоги кредиторів включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. (ч. 6 ст. 14 Закону).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у ВАТ "Бистрицька с/г МТС" були відсутні будь які грошові зобовязання перед ППФ "Велсі" з огляду їх погашення, а відповідно у ФОП ОСОБА_4 відсутні правові підстави для звернення із додатковими грошовими вимогами до ВАТ "Бистрицька с/г МТС" на підставі договору уступки права вимоги щодо одержання коштів за договором позики від 03.07.08.

З огляду зазначеного суд апеляційної інстанції прийшов до обгрунтованого та законного висновку щодо скасування ухвали господарського суду Рівненської області від 15.11.11.

Враховуючи вище викладене, постанова апеляційної інстанції прийнята судом у відповідності до вимог матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 у справі №5019/104/11 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Коробенко Г.П.

Куровський С.В.