Рішення № 21774211, 08.02.2012, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 2-51/11

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.

при секретарі Олійник С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красний Лиман Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1\2 частину спільної сумісної власності, розподіл спадкового майна та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про поділ спадкового майна, визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, за участю сторін: позивача - ОСОБА_1, її представника- ОСОБА_13., відповідача ОСОБА_2, її представників ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2010року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіальної громади м. Красний Лиман, ОСОБА_2 про визнання права власності на 1\2частину спільної сумісної власності, розподіл спадкового майна.

08.09.2010року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 про поділ спадкового майна, визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги просять задовольнити позов.

Територіальна громада м. Красний Лиман просить розглянути справу у відсутності її преставника.

Відповідач та її представники позовні вимоги позивача в частині визнання права власності на 1\2 частину спільної сумісної власності не визнали, вважають зазначені вимоги незаконними та не обгрунтованими. Просять задовольнити вимоги ОСОБА_2 про поділ спадкового майна, визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Дослідивши зібрані по справі докази судом встановлено, що 25.05.1989року відділом РАЦС Слав*янського міськвиконкому було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, актова запис № 425 (а.с.6).

ОСОБА_2, відповідач по справі, є матір*ю ОСОБА_5 ( а.с. 65).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Щурово м. Красний Лиман, Донецької області (а.с.7).

ОСОБА_5 належало:

на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого 02.03.1999року за реєстром № 321 і зареєстрованого в КП БТІ - жилий будинок з господарьскими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 (а.с.8-9);

на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих 28.12.2006року Краснолиманською міською радою, серії ЯГ № 366922 та ЯГ № 366921, земельні ділянки розміром: 0,0822га - для ведення особистого селянського господарства та 0,0600га - для будівництва і обслуговування жилого будинку , господарських будівель і споруд, розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.19-22).

Після смерті ОСОБА_5 в спірному будинку ніхто не проживає.

На теперішній час (на момент розгляду цивільної справи) господарьскі споруди та побудівлі узаконені, самовільно збудованих споруд в спірному домоволодінні не має.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що нерухоме майно спірний житловий будинок з господарськими спорудами є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки на час придбання зазначеного майна (1999р) вона та ОСОБА_5 перебували у шлюбі, та на теперішній час вона має право власності на 1\2частину спільного сумісного майна, тобто на 1\2 частину житлового будинку.

Статтею 22 КпШС (редакція 1970року) передбачено, що майно подружжя за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння користування і розпорядження майном. Між тим сімейне законодавство передбачає, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

З наявних матеріалів справи, а саме: власноручно підписаної 20.04.2004року позовної заяви ОСОБА_1 та рішення Слов*янського міськрайсуду від 21.06.2004року (а.с. ) вбачається, що ОСОБА_1 у 2004році зверталася до зазначеного суду з позовною заявою про визнання ОСОБА_5 втратившим право користування жилим приміщенням, та стверджувала факт припинення шлюбних відносин з серпня 1996року.

Зазначені обставини ОСОБА_1 підтвердила у судовому засіданні.

Допитані судом свідки сусіди ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також продавець спірного домоволодіння ОСОБА_10, підтвердили той факт, що домобудівля АДРЕСА_1, була придбана за кошти ОСОБА_11 Для свого сина ОСОБА_5, та останній не проживав однією сім*єю з ОСОБА_1

Суд, вирішуючи питання щодо майна, яке придбано в період, коли шлюб хоч і не розірвано в установленому порядку, але фактично спільне життя припинилось і подружжя проживають окремо, то майно, придбане кожним з подружжя при такому роздільному проживанні, відсутності господарської єдності сім*ї, зв*язаної спільними інтересами, тобто при фактичному припиненні шлюбу, вважатись спільним не може. Воно належить на праві особистої власності тому з подружжя, хто його придбав.

Таким чином, належність майна на засадах спільної сумісної власності подружжя повинна визначатись не тільки фактом перебування в шлюбі, але й спільностю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за нею права спільної сумісної власності на 1\2 частину житлового будинку задоволенню не підлягають.

Відповідно відповіді Краснолиманської державної нотаріальної контори від 16.09.2010року № 1101/01-14, що до майна ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, була відкрита спадкова справа і подані заяви про прийняття спадщини від матері померлого ОСОБА_2 та дружини померлого ОСОБА_1. З іншими заявами про прийняття спадщини або про відмову від спадщини ніхто не звертався (а.с.30).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 на спадкове майно є позивач по справі дружина ОСОБА_1 та матір ОСОБА_2 - відповідач по справі.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 просить поділити спадщину шляхом припинення права на частку у спільному майні іншого співвласника, а саме ОСОБА_1, та визнати на нею право власності на весь житловий будинок, що входить до складу спадщини, сплативши іншому співвласнику вартість належної йому 1\2 частки спірного житлового будинку.

Відповідно до ст. 1278 ЦК України, яка регулює питання щодо розподілу спадщини, частки кожного спадкодавця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Право на виділ частки із спадщини в натурі реалізується з урахуванням вимог частини 2 ст. 364 ЦК України.

Відповідно до п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008року № 7 “Про судову практику у справах про спадкування” при поділі спадщини між спадкоємцями необхідно враховувати правило частини першої статті 1278 ЦК України про те, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між спадкоємцями, частки кожного впадкоємця у спадщині є рівними. При розподілі такої спадщини необхідно застосовувати норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності.

Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом бо є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або інщої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно висновку експерта № 1421/23, № 4439/23 від 22.08.2011року ринкова вартість домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 на час проведення експертизи становить 29 198грн, вартість зазначеного будинку за умовами відсутності пошкоджень складала б - 41218грн; вартість будинка без проведених покращень складає 15 139грн. Через особливості об*ємно-планувальних рішень будівлі поділ будинку в натурі на дві ізольовані частини, які б відповідали будівельним нормам для житлових будинків, є неможливим (а.с.183-187).

Ні позивач ні відповідач не згодні на отримання грошової компенсації вартості його частки

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 1278, 364 ЦК України, обраний ОСОБА_2 спосіб поділу спадщини шляхом припинення права на частку у спільному майні іншого співвласника не є розподілом спадщини у розумінні ст. 1278 ЦК України, яка передбачає лише право на виділ частки із спадщини в натурі.

Припинення права на частку у спільному майні регулюється ст. 365 ЦК України.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співласників, якщо:

1)частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2)річ є неподільною;

3)спільне володіння і користування майном є неможливим;

4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам її сім*ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов*язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна ( ст. 182 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Припинення права на частку в спільному нерухомому майні на підставі ст. 365 ЦК України без попереднього виконання спадкоємцями вимог ст. 1299 ЦК України є неможливим. Тобто, на теперішній час, коли жодна із сторін не отримала право на спадщину на частку спірного будинку та не зареєструвала право на спадщину у відповідному органі, який здійснює державну реєстрацію нерухомого майна, заявлені ОСОБА_2 вимоги про припинення права на частку у спільному майні, є передчасними, не грунтуються на законі і відповідно підстави для їх задоволення відсутні.

В зв*язку з вищезазначеним суд вважає, що позовні вимоги сторін підлягають частковому задоволенню, право власності на жилий будинок з господарьскими спорудами, розташований АДРЕСА_1 необхідно визнати за спадкоємцями за законом в равних частинах за кожним.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи те, що судові витрати сторін практично рівні, суд вважає залишити без задоволення вимоги сторін в зазначеній частині.

Керуючись ст.ст. 182, 183, 328, 364, 365, 1261, 1278, 1299 ЦК України, ст. 22 КпШС ( в редакції 1970р), ст.ст. 10,11,60,88, 209, 212-213 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами та земельну ділянку: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розміром 0,060га та для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,0822га, розташованих АДРЕСА_1, по 1\2 частині за кожним.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Повернути внесені по квитанції № 14 06.02.2012року ОСОБА_12 та № 25 01.02.2012року - 14 599,80грн (чотирнадцять тисяч п*ятьсот дев*яносто дев*ятьгрн 80коп), ОСОБА_2 3940грн (три тисячи дев*ятьсот сорок грн) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Донецькій області р/р 37317004001000, отримувач 26288796, код 834016 в ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд в 10денний строк з дня його проголошення.

Суддя