Рішення № 21774042, 24.02.2012, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

                              Справа № 2/519/61/12р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2012 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді: Помогайбо В.О., при секретарі: Колпаковій К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»до ОСОБА_1 - про стягнення суми заборгованості по кредитному договору та додатковою угодою до кредитного договору, суд -

                    ВСТАНОВИВ:

          У квітні 2011 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості по кредитному договору та додатковою угодою до кредитного договору. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк»правонаступником всіх прав та зобов’язань якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк»(далі за текстом Банк) та ОСОБА_1 14.08.2008 року був укладений кредитний договір № 6602683, згідно із умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 28939 доларів США з процентною ставкою 7,77% річних. Відповідно до умов кредитного договору Банк надав відповідачці кредит, а остання взяла на себе зобов’язання прийняти, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату та повернути Банку кредит у строк не пізніше 14.08.2015 року.

          16.07.2009 року між Банком та Позичальником ОСОБА_1 на підставі заяви останньої від 16.07.2009р., про надання додаткового кредиту в національній валюті з метою погашення заборгованості за раніше наданим кредитом в іноземній валюті була укладена Додаткова угода №7830732 до Кредитного договору №6602683. Згідно Додаткової угоди, Банк надав відповідачці 2-й транш в загальному розмірі 192069грн. для покриття заборгованості за кредитом в іноземній валюті в сумі 25140 доларів США, у зв’язку із чим з 16.07.2009р. грошові зобов’язання позивача були переведені в національну валюту –гривню та встановлено новий графік повернення кредитним коштів.

          Проте, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору, були порушені права Банку, за захистом яких він звернувся до суду із даним позовом. Станом на 19.09.2010р. заборгованість відповідача перед Банком за кредитним договором складає: 176387,04 гривень, яка складається з: 170852,44 грн. –заборгованість за сумою кредиту; 5367,54 гривень –сума нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом; 167,06 гривень –загальна непогашена заборгованість за сумою пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та погашення процентів за користування кредитом. Оскільки до теперішнього часу сума заборгованості за кредитним договором та додатковою угодою відповідачкою не повернута, позивач просить суд стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та витрати понесені за сплату судового збору у розмірі 1700грн. та збору за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні по підставам викладеним в позовній заяві.

          Відповідачка ОСОБА_1 судове засідання не з’явились з невідомих суду причин про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

          Представники відповідачки ОСОБА_2 судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснили, що дійсно між відповідачкою та Банком було укладено договір кредиту та додаткову угоду, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 28939 доларів США з процентною ставкою 7,77% річних на придбання автомобілю та зобов’язалася повернути кредитні кошти у строк не пізніше 14.08.2015 року. 16.07.2009 року між Банком та ОСОБА_1 з метою погашення заборгованості за раніше наданим кредитом в іноземній валюті була укладена Додаткова угода №7830732 до Кредитного договору №6602683. Згідно якої, Банк надав відповідачці 2-й транш в загальному розмірі 192069грн. для покриття заборгованості за кредитом в іноземній валюті в сумі 25140 доларів США, у зв’язку із чим з 16.07.2009р. грошові зобов’язання позивача були переведені в національну валюту –гривню та встановлено новий графік повернення кредитним коштів.

          Проте, придбаним ОСОБА_1 на кредитні кошти автомобілем, шляхом шахрайства заволодів ОСОБА_3, який за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя засуджений за скоєний злочин та стягнуто на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 260000гривень. Отже вважає, що ОСОБА_1 не є належним відповідачам у справі.

          Також представник відповідачки зауважив, що укладені кредитний договір та додаткова угода, між Банком та ОСОБА_1 не відповідають діючому законодавству, а саме при надані кредиту та нарахуванні заборгованості, штрафних санкцій за кредитним договором порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», чим порушують права останньої як споживача. На підставі викладеного вважає, що вимоги Банку до ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому у задоволені позову просила відмовити.

          Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню за наступних підстав.

          Судом встановлено, що між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк»правонаступником всіх прав та зобов’язань якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк»(далі за текстом Банк) та ОСОБА_1 14.08.2008 року був укладений кредитний договір № 6602683, згідно із умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 28939 доларів США з процентною ставкою 7,77% річних. Відповідно до умов кредитного договору Банк надав відповідачці кредит, а остання взяла на себе зобов’язання прийняти, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату та повернути Банку кредит у строк не пізніше 14.08.2015 року. (а.с 7-10).

          16.07.2009 року між Банком та Позичальником - ОСОБА_1 на підставі заяви останньої від 16.07.2009р., про надання додаткового кредиту в національній валюті з метою погашення заборгованості за раніше наданим кредитом в іноземній валюті була укладена Додаткова угода №7830732 до Кредитного договору №6602683. Згідно Додаткової угоди, Банк надав відповідачці 2-й транш в загальному розмірі 192069грн. для покриття заборгованості за кредитом в іноземній валюті в сумі 25140 доларів США, у зв’язку із чим з 16.07.2009р. грошові зобов’язання позивача були переведені в національну валюту –гривню та встановлено новий графік повернення кредитним коштів. (а.с.18-20).

          У порушення умов договору та додаткової угоди до кредитного договору відповідачка належним чином зобов'язання не виконує у зв'язку з чим станом на 19.09.2010р. заборгованість відповідачки перед Банком за кредитним договором складає: 176387,04 гривень, яка складається з: 170852,44 грн. –заборгованість за сумою кредиту; 5367,54 гривень –сума нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом; 167,06 гривень –загальна непогашена заборгованість за сумою пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та погашення процентів за користування кредитом. Вказана заборгованість підтверджується наданим позивачем суду розрахунком.

          Згідно із статтею 1 кредитного договору позичальник зобов’язується сплатити проценти за користування кредитом та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строку обумовлені Кредитним договором. Повернення кредиту здійснюється в розмірах та в строки, встановлені графіком в п. 3.2.1. Кредитного договору. Згідно п.п.1.4 кредитного договору позичальник зобов’язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніш 14.08.2015 року.

          У зв’язку з нездійсненням відповідачем у встановлені кредитним договором та додаткової угоди строки платежів за кредитним договором та нарахованими процентами, у відповідача виникла прострочена заборгованість за сумою кредиту.

          Згідно з п.п.3.5.7 кредитного договору, Банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту разом із розрахованими процентами при:

-          затримання сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом порівняно з умовами Кредитного договору на 1 календарний місяць;

-          порушення позичальником будь-яких інших зобов’язань за кредитним договором.

Відповідно до п.п.3.5.8. Кредитного договору зазначену в п.п.3.5.7. кредитного договору

вимогу Банку про дострокове повернення кредиту разом із сплатою процентів за користування кредитом позичальник зобов’язаний виконати в строк не пізніше 30 календарних днів з дня її отримання.

          18.08.2010 року Банком було направлено вимогу на адресу ОСОБА_1, яка отримана останньою 26.08.2010р., щодо необхідності дострокового повернення кредиту, але вимога Банку залишилася невиконаною, тому кредитор набув права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості в судовому порядку.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України (далі за текстом ЦК України) зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам Цивільного Кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України - зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року N 15-93 (далі - Декрет).

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Згідно ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до кредитних відносяться операції зазначені у п.3 ч.1 та у пунктах 3 - 7 ч.2 ст.47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій.

В розумінні ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.

Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Стаття 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій.

Приписи вказаної статті Закону не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Відповідно до ч.1 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Тобто, виходячи з зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобов'язань у іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.

Як вбачається з матеріалів справи, Національним банком України видано ПАТ КБ «ПриватБанк»банківську ліцензію № 8 від 04 серпня 2009 року на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також додаток до дозволу №8-1 від 04 серпня 2009 року на здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», згідно з додатком до дозволу. У вказаному додатку до дозволу визначений вичерпний перелік операцій з валютними цінностями, в тому числі з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

За викладених обставин, укладення кредитного договору у іноземній валюті не суперечить вимогам діючого законодавства.

          Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Посилання представника відповідача на безпідставність заявлених Банком вимог суд вважає не доведеними та таким, що спростовуються вище встановленими у справі обставинами. Посилаючись на те, що при укладені кредитного договору та додаткової угоди Банком були грубо порушені норми діючого законодавства, а саме вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», чим порушують права ОСОБА_1 як споживача, представником відповідачки не було надано суду жодного об’єктивного доказу на підтвердження цих обставин.

          Розглянувши розрахунок заборгованості за кредитним договором №6602683 від 14.08.2008р. та додатковою угодою № 7830732 від 16.07.2009р.. борг відповідачки складає 176387,04 гривень, суд приходить до висновку про їх вірне нарахування та враховуючи, що відповідачка у добровільному порядку суму боргу не сплатила, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача, то з відповідачки підлягає стягненню усіх судових витрат.

          Керуючись ст. ст. 15, 30, 60, 88, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 526, 533, 554, 572, 589, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про Національний банк України», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»до ОСОБА_1 - про стягнення суми заборгованості по кредитному договору та додатковою угодою до кредитного договору - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»( місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2А, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором № 6602683 від 14.08.2008 року та додатковою угодою №7830732 від 16.07.2009 року в загальному розмірі 176387,04 грн. (сто сімдесят шість тисяч триста вісімдесят сім гривень 04 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»понесені судові витрати, судовий збір - 1700грн. та збір за інформаційне технічне забезпечення - 120 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:                                                                      В.О. Помогайбо