Ухвала суду № 21771980, 09.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 року м. КиївК-16544/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Степашка О.І.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Покровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.3009

у справі№ А38/185-08 (А36/47-08)

за позовом Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства

„Дніпротеплоенерго”„Васильківкатеплоенерго”

до Покровської міжрайонної державної податкової інспекції

Дніпропетровської області

про скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство обласного комунального підприємства „Дніпротеплоенерго”„Васильківкатеплоенерго” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Покровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена невиїзна перевірка дотримання податкового законодавства позивача з питання своєчасності сплати податків та зборів та складено акт № 164/15-20242337 від 26.07.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000471640/0 від 31.07.2007, яким позивачу визначено 1019,42 грн. штрафу, № 0000481640/0 від 31.07.2007, яким позивачу визначено штраф в сумі 11432, 80 грн., № 0000491640/0 від 31.07.2007, яким позивачу визначено 108003, 73 грн. штрафу.

В порядку адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000491640/1 від 03.09.2007, № 0000481640/1, № 0000471640/1 від 09.11.2007, № 0000491640/2, № 0000481640/2, № 0000471640/2.

Перевіркою встановлено, що за період з 24.06.2004 по 17.07.2007 порушено строки сплати податку на додану вартість в сумі 283365,65 грн., в порушення пп. 5.3.1, п. 5.3, ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

На підставі пп. 17.1.7, п. 17.1, ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань до платника податку застосовано штрафні санкції в сумі 120455, 95 грн. з податку на додану вартість (10%, 20%, 50% несвоєчасно сплаченої суми узгодженого податкового зобовязання).

Розрахунок штрафних санкцій проведено по сплаченим платником сумам з 15.10.2004 до 31.01.2007.

Затримка сплати податку на додану вартість за перевіряємий період (з 24.06.2004 по 17.07.2007) склала: до 30 календарних днів у сумі 10194,19 грн., від 31 до 90 календарних днів у сумі 57164 грн., більше 90 календарних днів у сумі 216007,46 грн.

На підставі цього застосовані наступні штрафні санкції: 1019, 42 грн. (10%), 11432,80 грн. (20%), 108003,73 грн. (50%).

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у справі № 27/109(37/123) встановлено, що позивачем сплачувався податковий борг, який виник за період з 04.03.2004 по 24.03.2005.

Незалежно від призначення платежу, суми сплати за вказаний період зараховувалися відповідачем в рахунок погашення боргу, встановленого рішенням суду у справі № 36/113 від 05.07.2004 за попередній період.

Відповідач самостійно змінював призначення платежу, кошти направлялись на погашення не лише боргу, сплата якого була відстрочена, а згодом і розстрочена рішенням та ухвалою суду, а також і пені, щодо якої було відмовлено в задоволенні вимог.

Судом у справі №27/109(37/123) зроблений висновок про те, що дії стосовно самостійної зміни призначення платежу є неправомірними з огляду на законодавчо встановлену обовязковість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).

Згідно з пп. 17.1.7 п.17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції застосовуються у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим законом.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, стосовно того, що п. 7.7 ст. 7 Закону N 2181-III не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Покровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.3009 у справі № А38/185-08 (А36/47-08) слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Покровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області відхилити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.3009 у справі № А38/185-08 (А36/47-08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіС.Е. Острович

О.І. Степашко Суддя М.О. Федоров