Ухвала суду № 21771645, 08.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2012 р. м. КиївК-16176/08-С

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представників

позивача Опалько Л.В., Колісниченко О.Л.

відповідача Ярмака М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2006

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2008

у справі № 25/107-А

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 25.10.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2008, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Києві № 0000701604/0 від 01.12.2005. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 203,00 грн. судових витрат.

СДПІ у м.Києві подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 8.6.1, п.п. 8.6.2 п.8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки від 17.11.2005 №661/16-4/24584661 за період з 01.01.2002 по 31.12.2004 зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. «а»п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, яке полягало у самостійному відчуженні активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обовязкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2005 № 0000701604/0 про застосування на підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафних санкцій за відчуження активів, що перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу, в сумі 5541892,03 грн. за надання фінансової допомоги на таку суму, та в сумі 4774153,5грн. за відпуск товарно-матеріальних цінностей у рахунок погашення кредиторської заборгованості на таку суму.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Підпунктом п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено вичерпний перелік операцій і заставленими активами боржника, які потребують письмового узгодження з податковим органом, і до такого переліку операції з надання платником податків фінансової допомоги не включені.

Зважаючи на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність застосування до позивача, активи якого перебували у податковій заставі, штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за здійснення операцій з надання фінансової допомоги, оскільки такі операції не потребували обовязкової письмової згоди податкового органу.

Суд касаційної інстанції також знаходить правильними висновки судів про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за самостійне відчуження активів - відпуск товарно-матеріальних цінностей в рахунок погашення кредиторської заборгованості з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відпуск товарно-матеріальних цінностей в рахунок погашення кредиторської заборгованості (по бартеру) було здійснено у період з 10.07.2002 по 31.07.2002, тобто в період дії мораторію (діяв з 21.05.2002 по 11.10.2002).

Відповідно до абз. 24 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 № 2343-XII (у редакції, чинній на час виникненні спірних відносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником всіх вимог кредиторів за зобов'язаннями, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, включаючи вимоги за зобов'язаннями, що виникли після порушення справи, але згідно з цим Законом віднесені до вимог конкурсних кредиторів, а також зупинення будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання таких вимог.

Пункт 1.17 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкову заставу визначає як спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк.

Таким чином, податкова застава належить до заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання податкових зобовязань.

Згідно із преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 7.8. ст. 7 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без застосування норм цього Закону».

Виходячи з наведених положень законодавства, суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про те, що після порушення справи про банкрутство податкова застава на активи платника податків не діє, усі заходи щодо забезпечення податкового зобовязання можуть здійснюватись виключно у порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Це правило також узгоджується з приписами п.п. «з»п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(у редакції, чинній на час відпуску позивачем товарно-матеріальних цінностей в рахунок погашення кредиторської заборгованості - з 10.07.2002 по 31.07.2002), за якими активи платника податків звільняються з податкової застави з дня прийняття відповідного рішення судом (арбітражним судом) у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

Редакція п.п. «з»п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на яку посилається податкова інспекція у касаційній скарзі та яка передбачає прийняття окремого, а не відповідного, рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства, не може бути застосована до спірних відносин, що виникли у звязку з відчуженням позивачем активів - товарно-матеріальних цінностей в рахунок погашення кредиторської заборгованості), оскільки така редакція набрала чинності з 26.03.2003, а дані спірні операції здійснені у період з 10.07.2002 по 31.07.2002.

До того ж, провадження у справах про банкрутство регулюється Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема ст.11 цього закону передбачено порядок винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги до такої ухвали, серед яких є вимога щодо зазначення в ній про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. В свою чергу, поняття мораторію розкривається у ст. 1 цього закону.

Законодавством, яким регулюються провадження у справі про банкрутство, не передбачено прийняття окремого рішення «про звільнення майна із податкової застави у межах процедури визначеної законодавством з питань банкрутства».

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

суддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло