Ухвала суду № 21771638, 08.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2012 р. м. КиївК-17691/08

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Господарського суду Херсонської області від 07.06.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008

у справі № 8/191-АП-07

за позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів»(правонаступника Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів»)

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними актів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 07.06.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008, позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість від 10.11.2006 №0008762301/0, від 06.12.2006 № 0008762301/1, від 06.12.2006 № 0009532301/1, від 02.02.2007 № 0008762301/2, від 02.02.2007 № 0009532301/2. Відшкодовано позивачеві з Державного бюджету України 17,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

ДПІ у м. Херсоні подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що послуги, які надає позивач (приймання, перевалка та зберігання зернових вантажів) є послугами з обслуговування товарів, які експортуються, на митній території України, і, оскільки позивачем безпосередньо не здійснюється експорт товарів, у нього відсутнє право на застосування «0»відсотків ставки ПДВ, оскільки таке право має тільки експортер товару. З посиланням на п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова інспекція робить висновок, що супутні послуги підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими даною нормою закону та п. 6.5 ст. 6 цього ж Закону, згідно з яким обєкт оподаткування при наданні послуг визначається виходячи з місця їх поставки.

В судовому засіданні 08.02.2011 здійснена заміна позивача у справі - Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів»на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Херсонський комбінат хлібопродуктів»у звязку зі зміною найменування, що підтверджується копією статуту, затвердженого рішенням зборів № 22 від 10.10.2011.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки від 06.11.2006 № 3314/23-6/00952367 зафіксовано порушення позивачем вимог п. 3.1 ст. 3, п.п. 6.1.1 п. 6.1 та п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у безпідставному застосуванні позивачем у серпні 2006 року нульової ставки за операціями з поставки супутніх послуг нерезиденту компанії «W.J. Grain LTD»(Угорщина) з перевалки сільгоспкультур, які були експортовані за межі митної території України.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні прийняла спірні податкові повідомлення-рішення про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 195131 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, і вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакціїЗакону України від 25.03.2005 N 2505-IV) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Пункт 1.14. ст. 1 цього ж Закону визначає «супутні послуги»як послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, вартість послуг, які надавав позивач нерезидентам, включено у митну вартість експортованих товарів, що відповідає вимогам ст. 274 Митного кодексу України, тобто такі послуги є супутніми експорту товару послугами.

Виходячи з того, що вартість супутніх послуг включається до митної вартості товарів, що експортуються з України, яка визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України (ст. 274 Митного Кодексу України), супутні експорту товару послуги можуть бути здійснені виключно на митній території України.

Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає умови щодо надання супутніх послуг виключно безпосередньо експортером товару, на що посилається податковий орган, а тому, на підприємство, яке здійснює супутні послуги експорту товарів поширюються вимоги п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакціїЗакону України від 25.03.2005 № 2505-IV) щодо ставки податку «0»відсотків до бази оподаткування.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Херсонської області від 07.06.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

суддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло