Ухвала суду № 21771533, 22.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2012 р. м. КиївК-4575/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сакської ОДПІ в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2008 року по справі № 2-24/14818-2007А за позовом Сакського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству до Сакської ОДПІ в Автономній Республіці Крим про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2008 року, позовні вимоги Сакського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству до Сакської ОДПІ в АРК про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001291502/0 від 12.09.2007, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 18110,54грн. за затримку на 126 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Рішення судів мотивовано відсутністю права податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 28.03.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.02.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2008 року, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №424/15-02/01039576 від 12.09.2007, складеного за результатом невиїзної документальної перевірки позивача з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань з ПДВ за січень-травень 2007 року, податковим органом на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.7 Закону України №2181, було винесено податкове повідомлення-рішення №0001291502/0 від 12.09.2007, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 18110,54грн. за затримку на 126 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість.

При цьому, податковий орган виходив з того, що позивач необґрунтовано здійснював платежі в рахунок сплати поточних податкових зобовязань.

За змістом п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст. 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма .не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобовязань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України №2181 та від обовязку самостійно сплатити суму податкового зобовязання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Сакської ОДПІ в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна