Ухвала суду № 21771133, 08.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2012 р. м. КиївК-8914/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Степашка О.І.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року

у справі № 3/343/07-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метизи»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метизи»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 травня 2007 року № 0000021311/2.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 19 червня 2007 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 24 травня 2007 року № 0000021311/2 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5544,89 грн. та в частині нарахування штрафної (фінансової) санкцій в сумі 2772,45 грн. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД «Метизи»судові витрати судовий збір у сумі 0,74 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року постанову Господарського суду Запорізької області від 19 червня 2007 року скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 24 травня 2007 року № 0000021311/2 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 19978,06 грн. основного боргу та 9989,02 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні решти вимог відмовлено. Присуджено на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 3,90 грн. судових витрат.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі провела планову перевірку ТОВ «ТД «Метизи»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2004 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 549/08-01-30958370 від 19 грудня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.3 статті 4, пункту 6.5 статті 5, підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «ТД «Метизи»було зменшено суму податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування за період квітень 2004 року травень 2006 року на загальну суму 51365,55 грн.

09 січня 2007 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000021311/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ТОВ «ТД «Метизи»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період квітень 2004 року травень 2006 року на загальну суму 51365,55 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25682,78 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 15 березня 2007 року за № 2545/10/25-016 «Про результати розгляду первинної скарги»податкове повідомлення-рішення № 0000021311/0 від 09 січня 2007 року було скасовано в частині збільшеної суми податкових зобовязань з податку на додану вартість за період квітень 2005 року травень 2006 року у розмірі 10704,24 грн. та відповідної суми застосованої фінансової санкції, а рішенням ДПА у Запорізькій області від 18 травня 2007 року за № 2040/10/25020 «Про результати розгляду повторної скарги»податкове повідомлення-рішення № 0000021311/0 від 09 січня 2007 року з урахуванням рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 15 березня 2007 року за № 2545/10/25-016, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2007 року № 0000021311/1) було скасовано в частині визначеної суми завищення бюджетного відшкодування по отриманим послугам від нерезидентів згідно договорів від 03 березня 2004 року № 02/25GM та від 25 жовтня 2004 року № 10/25 та відповідної суми застосованої фінансової санкції, в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення та рішення були залишені без змін.

24 травня 2007 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на виконання рішення ДПА у Запорізькій області від 18 травня 2007 року за № 2040/10/25020 прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000021311/2, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ТОВ «ТД «Метизи»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період квітень 2004 року листопад 2004 року, лютий 2005 року, жовтень 2005 року січень 2006 року на загальну суму 25522,95 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12761,47 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредит та відповідно до суми бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 5544,89 грн., сплачені у складі вартості товарів, які були використані при здійсненні прийомів, тобто відносяться до представницьких витрат, які, в свою чергу, відносяться до валових витрат, оскільки повязані з господарською діяльністю товариства. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що позивач повинен був відобразити податкові зобовязання у розмірі 19978,06 грн. за послугами, наданими позивачу нерезидентами згідно договорів № 1445 від 18 жовтня 2004 року з ТОВ «Рікъ-Продакшин»(Москва, РФ) та № 1682 від 01 лютого 2005 року з ТОВ «Грімар-Продакшин»(Москва, РФ), оскільки вказані послуги вважаються імпортом послуг від нерезидента, які отримані для їх використання або споживання на митній території України та підлягають оподаткуванню.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що послуги з організації семінарів та проживання працівників позивача, тобто здійснення нерезидентом дій в інтересах позивача були надані та спожиті учасниками семінару за межами митної території України, що виключає віднесення таких операцій до обєкту оподаткування у відповідності до приписів підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно у позивача не виникало обовязку визначати податкові зобовязання по зазначеним операціям у відповідності до вимог підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що придбані позивачем продукти харчування та автомобільні аксесуари придбавалися для споживання фізичними особами, а не з метою використання у операціях, які є обєктом оподаткування у відповідності до положень статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 жовтня 2004 року між ТОВ «ТД «Метизи»(замовник) та ТОВ «Рікъ-Продакшин»(Москва, РФ) (виконавець) був укладений договір № 1445, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику інформаційно-консультаційні послуги з питань в системі глобального маркетингу організація семінару з 03 листопада 2004 року по 17 листопада 2004 року в м. Мале, Мальдіви (пункт 1.1 договору); виконавець організовує для замовника проживання двох представників замовника в (одно) двомісному номері з 10 листопада по 17 листопада 2004 року (7 ночей) в готелі «Kuda Huraa Four Seasons»(5*) на умовах згідно додатку № 1 до цього договору (пункт 1.2 договору); за вимогою замовника виконавець забезпечує його послугами перекладача (проживання та проїзд перекладача за рахунок замовника із укладенням додаткової угоди до цього договору).

01 лютого 2005 року між ТОВ «ТД «Метизи»(замовник) та ТОВ «Грімар-Продакшин»(Москва, РФ) (виконавець) був укладений договір № 1682, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику інформаційно-консультаційні послуги з питань управління в умовах повищеного попиту на металопродукцію організація семінару з 04 лютого 2005 року по 06 лютого 2005 року в м. Москва, з 07 лютого 2005 року по 08 лютого 2005 року у м. Санки-Петербург, Російська Федерація (пункт 1.1 договору); виконавець організовує для замовника проживання двох представників замовника в (одно) двомісному номері (рівень «покращений»з видом на Ісаакіївську площу) з 07 по 08 лютого 2005 року (1 ніч) в готелі «Англетер»(4*)(пункт 1.2 договору); за вимогою замовника виконавець забезпечує його послугами гіда(пункт 1.3 договору).

Оплата вартості наданих нерезидентами за вказаними договорами податковим органом не заперечується.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 19978,06 грн. слугував висновок податкового органу про те, що ТОВ «ТД «Метизи»занижено податкові зобовязання на вказану суму з вартості послуг, отриманих від нерезидентів на митній території України згідно договорів № 1445 від 18 жовтня 2004 року № 1682 від 01 лютого 2005 року.

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування є операції платників податку з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

Таким чином, визначальною умовою для віднесення платником податку до обєкту оподаткування операцій з виконання робіт (надання послуг) нерезидентами є їх отримання для використання або споживання на митній території України.

Як правомірно встановлено судом апеляційної інстанції, послуги з організації семінарів та проживання працівників позивача, тобто здійснення нерезидентом дій в інтересах позивача були надані та спожиті учасниками семінару за межами митної території України, що виключає віднесення таких операцій до обєкту оподаткування у відповідності до приписів підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно у позивача не виникало обовязку визначати податкові зобовязання по зазначеним операціям у відповідності до вимог підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що поняття «споживання»та «ефекту, досягнутого внаслідок споживання»не є тотожними.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про те, що ТОВ «ТД «Метизи»правомірно не включило до бази оподаткування вартість отриманих від нерезидентів послуг за договорами № 1445 від 18 жовтня 2004 року № 1682 від 01 лютого 2005 року та, як наслідок, неправомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на 19978,06 грн. грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 9989,02 грн. спірним рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ О.І. Степашко

Суддя Л.І. Бившева