Ухвала суду № 21771120, 08.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2012 р. м. КиївК-19263/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Степашка О.І.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника відповідача-1 Шилова А.К.,

представника Генеральної прокуратури України Турлової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

та касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року

у справі № 2а-1196/08

за позовом Приватної фірми «Валькірія»

до 1. Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова,

2. Управління Державного казначейства Ленінського району міста Харкова,

3. Головного управління Державного казначейства України в Харківській області,

за участю прокуратури Ленінського району міста Харкова

про стягнення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та державного мита, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватна фірма «Валькірія»(далі позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова (далі відповідач-1), Управління Державного казначейства Ленінського району міста Харкова (далі відповідач-2), Головного управління Державного казначейства України в Харківській області (далі відповідач-3) про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року у розмірі 1431109,00 грн., та державного мита у розмірі 1700,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПФ «Валькірія»суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року в розмірі 1431109,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПФ «Валькірія»державне мито у розмірі 1700,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПФ «Валькірія», посилаючись на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційних скарг жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційних скарг та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача-1 та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ПФ «Валькірія»подала до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2007 року, у якій підприємство звітувало з наступними показниками: усього податкових зобовязань 2120616,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту 3452194,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту склала відємне значення 1331578,00 грн. (рядок 18.2), залишок відємного значення попереднього звітного періоду 1597700,00 грн. (рядок 23). У рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 1597700,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку 1597700,00 грн. (рядок 25.1). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова провела виїзну позапланову перевірку ПФ «Валькірія»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2007 року, за результатами якої було складено акт № 2039/16-004/25460688 від 11 вересня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні суми бюджетного відшкодування за липень 2007 року на 166591,00 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000331620/0 від 14 вересня 2007 року про зменшення ПФ «Валькірія»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року на 166591,00 грн. на підставі підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, з урахуванням того, що податковим органом в акті перевірки було встановлено, що за даними перевірки сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2007 року, становить 1431109,00 грн., а також зважаючи на те, що позивач надав усі необхідні документи, які підтверджують фактичну сплату податку на додану вартість за придбані у основних постачальників товари у червні 2007 року.

Однак такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцями товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і фактична сплата продавцям вартості товарів з урахуванням податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Колегія суддів відзначає, що докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету, а ДПІ у Ленінському районі м. Харкова виходила з того, що позивач товар не придбавав і ці операції були фіктивними, оскільки контрагенти постачальників позивача у ланцюгу постачання, а саме: ТОВ «Конкорд-2007»та ТОВ «Мегатрейд-Нова»за юридичними адресами не знаходяться, щодо ТОВ «Мегатрейд-Нова»проводяться оперативно-розшукові заходи по встановленню місцезнаходження засновника цього товариства, а щодо посадових осіб ТОВ «Конкорд-2007»прокуратурою Київського району м. Харкова 31 липня 2007 року порушені кримінальні справи № 21070103 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, та № 21070103 Д-1 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, про що податковим органом було вказано у запереченні на позов (арк. справи 41-43).

Таким чином, суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у ДПІ у Ленінському районі м. Харкова докази, які підтверджують її доводи. Якщо б податковий орган таких доказів не надав або останні були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як вбачається з матеріалів справи, суди не вимагали від відповідача-1 надати такі докази, не створили стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства.

У разі підтвердження доводів податкового органу про фіктивність операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцям вартості товару з рахуванням податку на додану вартість.

Однак, суди належної оцінки вказаним обставинам не надали

Відповідно до частин 1-3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова та касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ О.І. Степашко