Ухвала суду № 21771110, 08.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2012 р. м. КиївК-9189/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Степашка О.І.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача Красовської Ю.Г.,

представника відповідача Корнієнка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду міста Києва від 25 червня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року

у справі № 32/123-А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі відповідач) про визнання недійсним повністю податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 27 січня 2007 року № 0000054210/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 337900,00 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 25 червня 2007 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 27 січня 2007 року № 0000054210/0.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року постанову Господарського суду міста Києва від 25 червня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 25 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Укртелеком», посилаючись на те, що постанова Господарського суду міста Києва від 25 червня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП провела виїзну планову перевірку ВАТ «Укртелеком»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 26/42-10/21560766 від 17 січня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог абзацу 3 підпункту 3.2.2 пункту 3.2 статті 3, пунктів 4.1, 4.2, 4.6 статті 4, підпункту «б»підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпункту 5.1.2 пункту 5.1 статті 8, підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7. підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.3.1, 7.3.5 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, абзацу 2 підпункту 7.4.2 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні податок на додану вартість на суму 351085,00 грн. та завищенні податку на додану вартість на суму 188573,00 грн.

27 січня 2007 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000054210/0, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ВАТ «Укртелеком»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 337900,00 грн., в тому числі 167409,00 грн. за основним платежем, 175491,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, оскільки позивачем та його філіями були правомірно сформовані податкові зобовязання з податку на додану вартість та податковий кредит, що підтверджується належними первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість спірним рішенням слугував висновок податкового органу про неправомірне включення апаратом управління ВАТ «Укртелеком»до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості послуг по незалежній експертній оцінці майна, яке не перебуває на балансі підприємства, що призвело до порушення абзацу 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, незалежна експертна оцінка здійснювалась позивачем ЩОДО нерухомого майна, яке позивач орендує у державних підприємств, зокрема, у ДАЗТУ «Укрзалізниця», УДППЗ «Укрпошта», ДП «Укрчастотнагляд».

Частиною 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», частиною 2 статті 11 «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що оцінка державного майна є обовязковою та передує укладанню договорів оренди цього майна.

Відповідно до Переліку документів, які подаються орендодавцеві для укладання договору оренди майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна № 2975 від 14 листопада 2005 року, для укладання договору оренди зазначеного майна обовязково необхідно надавати орендодавцеві звіт про незалежну оцінку нерухомого майна (оплата робіт з оцінки майна покладається на орендаря).

Орендоване майно позивач використовує для розміщення телекомунікаційного обладнання, яке безпосередньо приймає участь у процесі виробництва та надання послуг звязку.

Таким чином, витрати на проведення незалежної оцінки майна, яке не перебуває на балансі позивача, повною мірою повязані з організацією та веденням виробництва.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості послуг по незалежній експертній оцінці нерухомого майна, оскільки ці витрати повязані з господарською діяльністю позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість спірним рішенням слугував також висновок податкового органу про неправомірне включення Центром обслуговування споживачів і продажу послуг Київської міської філії до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості послуг по технічному супроводу програмно-технічного комплексу Служби автоматизованої інформаційної підтримки нових послуг телефонного сервісу, який не знаходиться на балансі філії, та , як наслідок, витрати по оплаті зазначених послуг не відносяться до валових витрат позивача.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16 червня 2004 року між ВАТ «Укртелеком» (замовник) та ТОВ «ІнфоСфера»(виконавець) був укладений договір № 10-04/133, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання з виконання наступних робіт: експлуатаційний супровід програмно-технічного комплексу автоматизованої довідкової служби на базі технічних засобів виконавця (пункт 1.1 статті 1 договору); підготовка і озвучення інформаційного наповнення автоматизованої довідки по окремих замовленнях, у тому числі для спеціальних акцій (пункт 1.2 статті 1 договору); вартість робіт, які надаються виконавцем за цим договором, визначається протоколом узгодження договірної ціни, що є невідємною частиною цього договору та наведений в додатку № 1 (пункт 3.1 статті 3 договору).

Згідно протоколу узгодження договірної ціни на експлуатаційне супроводження довідкової служби, розробку і озвучення її інформаційного направлення від 16 червня 2004 року та розрахунку договірної ціни на виконання робіт по експлуатаційному супроводженню програмно-технічного комплексу автоматизованої довідкової служби та розробці та виготовленню аудіотреків сторони узгодили, що вартість послуг з супроводу програмно-технічного комплексу включає, в тому числі, і витрати на оренду обладнання виконавця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що програмно-технологічний комплекс автоматизованої довідкової служби складається з окремо виділеного для надання довідок телефонного номеру 545-22-22, телефонних ліній, АТС та іншого комутаційного обладнання, яке забезпечує зєднання абонента з номером довідкової служби та персонального компютера Реntium III з відповідним програмним забезпеченням, який позивач орендує у ТОВ «ІнфоСфера».

Також, судами було встановлено, що номер довідкової служби обліковується у складі номерного ресурсу, виділеного позивачу, інше комутаційне обладнання та телефонні лінії обліковуються на балансі Центра телекомунікаційних послуг № З Київської міської філії ВАТ «Укртелеком»як окремі обєкти виробничих основних фондів.

Згідно положень підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується актами приймання виконаних робіт, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями (т. 2 арк. справи 15-35).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості послуг за договором договір № 10-04/133 від 16 червня 2004 року, оскільки ці витрати відносяться до валових витрат позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість спірним рішенням слугував також висновок податкового органу про неправомірне включення Рівненською та Донецької філіями ВАТ «Укртелеком»до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаних їхніми контрагентами, які мають недоліки.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, незначні недоліки в заповнення податкових накладних, одержаних від постачальників, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту, оскільки згідно з положеннями абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку на додану вартість, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податі суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи нате, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ППФ «Енергоіндустрія», ВАТ «Рівнегаз», Рівненським обласним центром гідрометеорології, Рівненським поштамтом Рівненської дирекції УДППЗ «Укрпошта», Демидівським консервним заводом, ПВКП «Арболіт», КП «Бориславтеплоенерго», СП «Український мобільний зв'язок».

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість спірним рішенням слугував також висновок податкового органу про неправомірне включення Сумською філією ВАТ «Укртелеком»до податкового кредиту 2004 2005 років податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від НВКПП «Укртехмонтажбуд», статут та свідоцтво платника податку на додану вартість якого були визнані недійсними згідно постанови Буринського районного суду Сумської області від 22 березня 2006 року.

Згідно положень абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року №79 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно абзацу 2 підпункту 25.2.2 підпункту 25.2 пункту 25 вказаного вище Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, станом на момент виписування податкових накладних НВКПП «Укртехмонтажбуд»було належним чином зареєстрованою юридичною особою та перебувало на податковому обліку.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними НВКПП «Укртехмонтажбуд», оскільки визнання недійсним статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість спірним рішенням слугував також висновок податкового органу про завищення філією «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»податкового кредиту внаслідок непроведення за датою виписання розрахунків кількісних і вартісних показників до податкових накладних, виписаних ТОВ «Будівельник-3», внаслідок непроведення розрахунків коригувань до податкових накладних, виписаних ТОВ «Інфоком», а також внаслідок непроведення розрахунків коригувань до податкових накладних, виписаних ВАТ «Свемон-Захід».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Будівельник-3» у березні 2006 року було відвантажено обладнання на суму 123161,44 грн., у тому числі податок на додану вартість 20526,91 грн. та виписано податкові накладні. В свою чергу, 23 березня 2006 року філією «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»було здійснено оплату за поставлене обладнання в сумі 150513,42 грн., в тому числі податок на додану вартість 25085, 57 грн. У звязку з цим, виникла різниця між вартістю відвантаженого обладнання та перерахованою оплатою за це обладнання у сумі 27351, 98 грн. На вказану різницю ТОВ «Будівельник-3»виписало податкову накладну № 22 від 23 березня 2006 року на суму 27351,98 грн., в тому числі податок на додану вартість 4561,14 грн. Усі вказані податкові накладні було проведені філією «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»у березні 2006 року.

Також, у квітні 2006 року ТОВ «Будівельник-3»поставило філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» обладнання на загальну суму 394263,03 грн., в тому числі податок на додану вартість 65710,51 грн. Від ТОВ «Будівельник-3»було отримано розрахунок коригувань № 1/22 від 28 квітня 2006 року на суму 27366,84 грн., в тому числі ПДВ 4561,14 грн. Вказаний розрахунок коригування та видані ТОВ «Будівельник-3»податкові накладні були проведені в травні 2006 року.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що у жовтні 2005 року ТОВ «Інфоком»було відвантажено обладнання на загальну суму 79254,86 грн., в тому числі податок на додану вартість 13209,15 грн. та виписано податкові накладні. В свою чергу, у жовтні 2005 року філією «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»було здійснено оплату за поставлене обладнання у сумі 647982,50 грн., в тому числі податок на додану вартість 107997,08 грн. У звязку з цим, ТОВ «Інфоком»було виписано податкові накладні на загальну суму 647982,50 грн., в тому числі податок на додану вартість 107997,08 грн., тобто на суму коштів, перерахованих філією за поставлене обладнання. При цьому не було враховане відвантажене обладнання. Вказані податкові накладні були проведені у жовтні 2005 року в бухгалтерському обліку філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком».

У листопаді 2005 року ТОВ «Інфоком»було поставлено обладнання на суму 1353862,79 грн. в тому числі податок на додану вартість 225643,79 грн. та виписано податкові накладні, які знайшли своє відображення в бухгалтерському обліку філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»в грудні 2005 року. Разом з цим, ТОВ «Інфоком»були надані розрахунки коригувань до податкових накладних від 30 листопада 2005 року, які були проведені в бухгалтерському обліку позивача у грудні 2005 року. Таким чином, фактично сума авансу (переплати) філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»не була повернута, а була врахована в рахунок поставки обладнання у листопаді 2005 року.

Також судами було встановлено, що розрахунок коригування ВАТ «Свемон-Захід»№ 17/443 від 30 вересня 2005 року по договору № 13-1486-27 на суму 173559, 50 грн., в тому числі податок на додану вартість 28926,58 грн., в бухгалтерському обліку філії було відображено в жовтні 2005 року. Вказане коригування виписано згідно листа від 29 вересня 2005 року №454/27 на перенесення платежу з договору № 13-1486-27 на договір № 181898-27. За договором № 18-1898-27 на перенесену суму виписано податкову накладну № 561 від 30 вересня 2005 року на суму 173559,50 грн., в тому числі податок на додану вартість 28920,58 грн. Вказана операція знайшла своє відображення в бухгалтерському обліку філії у жовтні 2005 року.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Враховуючи те, що податкові накладні ТОВ «Будівельник-3»за квітень 2006 року та розрахунок коригування відображені філією «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»в одному і тому податковому періоді травні 2006 року, що податкові накладні ТОВ «Інфоком»за листопад 2005 року та розрахунки коригувань відображені філією «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»в одному і тому податковому періоді грудні 2005 року, а також на те, що податкові накладні ВАТ «Свемон-Захід»і відповідні розрахунки коригувань були відображені філією «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»в одному і тому ж податковому періоді жовтні 2005 року, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність завищення позивачем податкового кредиту у жовтні 2005 року, у грудні 2005 року та у квітні 2006 року у відповідних сумах.

Також, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість спірним рішенням слугував висновок податкового органу про заниження позивачем бази оподаткування в податковому періоді, на який припадає закінчення строку позовної давності, по списання дебіторської заборгованості за надані бюджетним організаціям послуги електрозвязку, а також по списанню дебіторської заборгованості за надані послуги пільговим категоріям громадян: ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, працівникам судів та прокуратури.

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Виходячи з визначень, наведених у пункті 1.17 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та пункті 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) безоплатно наданими послугами вважаються послуги, які надаються платником податку, без вимоги про компенсацію вартості таких послуг.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, послуги, надані Харківською та Запорізькою філіями ВАТ «Укртелеком», не являються безоплатно наданими, оскільки умовами укладених договорів, на підставі яких позивачем надавались такі послуги, передбачена компенсація їх вартості.

До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 року, а саме до 31 березня 2005 року, пункт 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачав можливість для продавця щодо зменшення податкового зобовязанням на суму зайво нарахованого податку на додану вартість у звязку з визнанням боргу покупця безнадійним. З 31 березня 2005 року списання безнадійної дебіторської заборгованості в податковій декларації з податку на додану вартість ні у продавця, ні у покупця не відображається.

Відповідно до підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Пунктом 54 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1997 року № 385 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що у разі встановлення пільг на оплату послуг місцевого телефонного зв'язку компенсація підприємствам зв'язку недоодержаних сум прибутків відшкодовується відповідними органами згідно з чинним законодавством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Харківська філія ВАТ «Укртелеком»не включала податок на додану вартість з обсягу послуг, які надавались УМВС України в Харківській області та Лозівській міжрайонній прокуратурі, до податкових зобовязань із вказаного податку з підстав відсутності надходжень коштів, або отримання будь-якої компенсації за надані зазначеним установам послуги у періоді, який перевірявся. Запорізька філія ВАТ «Укртелеком»не включала податок на додану вартість з обсягу послуг, які надавались пільговим категоріям громадян, оскільки фінансування на погашення 50% знижки на надані послуги з бюджету не надійшло. Тобто за вказаними операціями була відсутня подія, з настанням якої Закон України «Про податок на додану вартість»повязує виникнення у продавця обовязку збільшити розмір податкового зобовязання.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивачем не було занижено базу оподаткування за вказаними операціями.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що визначення податковим органом ВАТ «Укртелеком»податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість в сумі 337900,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду міста Києва від 25 червня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 25 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ О.І. Степашко

Суддя Л.І. Бившева