Ухвала суду № 21765796, 21.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10839/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"21" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2011 у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до комунального підприємства «Київський іподром»про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом про стягнення з відповідача заборгованості перед бюджетом в розмірі 952050,22 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2011 відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які зявились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає про наявність у відповідача податкового та іншого боргу в загальній сумі 952050,22 грн., який виник в результаті проведення ДПІ перевірки дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства, про що був складений акт від 15.03.2006 р. № 127/1-22-03-00846346.

При цьому в додаткових письмових поясненнях (т. 1, а. с. 88, 89) позивач вказує, що борг із ПДВ у сумі 541678,65 грн. виник внаслідок несплати узгоджених сум податку згідно поданих декларацій за 2007-2010 рр.; борг з податку на прибуток у сумі 2720,00 грн. виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 17.06.2009 № 0036801510; борг з комунального податку у сумі 10037,13 грн. виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.07.2009 № 0011071530/0; борг із земельного податку у сумі 69849,43 грн. виник у 2007 р. внаслідок несплати узгоджених сум податку згідно поданих декларацій, а також на підставі податкового повідомлення-рішення від 07.07.2009 № 0010731530/0; борг із збору за виграш у бігах на іподромі у сумі 5737,86 грн. виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.03.2006 № 0000572312/0; борг із збору за участь у грі на тоталізаторі на іподромі у сумі 8627,77 грн. виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.03.2006 № 0000562312/0; заборгованість із сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 305169,10 грн. виникла на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2007 № 0010112305/0 та від 20.08.2008 № 0006142304/0.

Також позивач зазначає про наявність боргу із збору за забруднення навколишнього середовища 1607,21 грн.; із збору за спеціальне водокористування 3012,00 грн.; із збору за участь в бігах на іподромі 340,00 грн.; із транспортного збору 3271,04 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведені ті обставини, на які він посилається у підтвердження своїх вимог, зважаючи на недодержання позивачем процедури погашення податкового боргу, а також беручи до уваги, що заходів, спрямованих на стягнення всієї суми цього боргу податковим органом не вжито. До того ж, мотивами оскаржуваної постанови стало те, що на час розгляду даної справи щодо частини позовних вимог вже були судові рішення, які набрали законної сили.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стверджуючи про наявність боргу із збору за виграш у бігах на іподромі у сумі 5737,86 грн., позивач посилається на податкове повідомлення-рішення від 15.03.2006 № 0000572312/0 (т. 1, а. с. 36), а про наявність боргу із збору за участь у грі на тоталізаторі на іподромі у сумі 8627,77 грн. на податкове повідомлення-рішення від 15.03.2006 № 0000562312/0 (т. 1, а. с. 36), однак ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2011, яка набрала законної сили, закрито провадження в цій частині позовних вимог.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції вірно виходив з того, що наявність богу випливає із факту несплати узгодженого зобов'язання, яке може бути нараховане: рішенням контролюючого органу або самостійно визначено платником у поданих податкових деклараціях (розрахунках). За наявності спору між сторонами та відсутності у справі належних доказів виникнення у відповідача зобов'язань зі сплати зазначених вище податків і зборів, у суду немає підстав стверджувати про наявність такого боргу.

При цьому, надані позивачем роздруківки облікових карток та інші повідомлення про наявність боргу не є належними доказами у підтвердження виникнення зобов'язань і як наслідок боргу, оскільки не відносяться законом до таких підстав, тому вірно не приймались судом першої інстанції до уваги.

В свою чергу, стверджуючи про наявність боргу з ПДВ у сумі 541678,65 грн., позивач посилається на несплату відповідачем узгоджених сум податку згідно поданих декларацій за 2007-2010 рр., однак позивач не вказує ні конкретних обставин виникнення боргу (звітні періоди, підстави, суми), а також не подає декларацій з відмітками податкового органу про прийняття. При цьому, оскільки стягнення боргу з ПДВ у сумі 311741,00 грн. (105262,00+52631,00+559,00+153289,00) вже було предметом розгляду Господарським судом міста Києва по справі № 28-222-А, по якій внесено постанову від 20.11.2006 р. (т. 2, а. с. 54-59, 79-85), суд ухвалою від 27.04.2011 р. закрив провадження в цій частині. У подальшому позивач подав до суду декларації відповідача з ПДВ за звітні періоди січень-серпень 2010 р. (т. 1, а. с. 167-203), натомість відповідачем подано до суду платіжні документи про сплату ПДВ у 2010 р. (т. 1, а. с. 165; т. 2, а. с. 4-8).

Колегія суддів звертає увагу на те, що інших доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми боргу з ПДВ не надано ні суду першої інстанції, ні додано до апеляції.

Стверджуючи про наявність боргу з податку на прибуток у сумі 2720,00 грн., позивач посилається на податкове повідомлення-рішення від 17.06.2009 № 0036801510 (т. 1, а. с. 99), однак сума нарахованого зобов'язання згідно цього повідомлення-рішення становить лише 2210,00 грн. Інших доказів у підтвердження заявленої суми боргу у розмірі 2720,00 грн. позивачем суду не надано, натомість відповідачем надано суду платіжний документ про сплату податку на прибуток за 2010 р. на суму 13782,00 грн. (т. 1, а. с. 162; т. 2, а. с. 9).

Стверджуючи про наявність боргу з комунального податку у сумі 10037,13 грн., позивач посилається на податкове повідомлення-рішення від 13.07.2009 № 0011071530/0 (т. 1, а. с. 92), однак сума нарахованого зобов'язання згідно цього повідомлення-рішення становить лише 1530,00 грн. Інших доказів у підтвердження заявленої суми боргу у розмірі 10037,13 грн. позивачем суду не надано, натомість відповідачем надано суду платіжні документи про сплату комунального податку на суму 5540,60 грн. (т. 2, а. с. 1, 10) і картку рахунку по комунальному податку, що додатково вказує на сплату 3640,63 грн. (т. 1, а. с. 159).

Стверджуючи про наявність боргу із земельного податку у сумі 69849,43 грн., позивач посилається на податкове повідомлення-рішення від 07.07.2009 № 0010731530/0 (т. 1, а. с. 95), однак сума нарахованого зобов'язання згідно цього повідомлення-рішення становить лише 340,00 грн. Позивач також зазначає про несплату відповідачем узгоджених сум податку згідно поданої у 2007 р. декларації, однак жодних конкретних обставин виникнення боргу не вказує, декларацій за 2007 р. з відмітками податкового органу про прийняття не подає. Натомість відповідач надав суду платіжні документи про сплату земельного податку на суму 9907,89 грн. (т. 1, а. с. 161; т. 2, а. с. 3).

Щодо боргу із збору за забруднення навколишнього середовища 1607,21 грн.; із збору за спеціальне водокористування 3012,00 грн.; із збору за участь в бігах на іподромі 340,00 грн.; із транспортного збору 3271,04 грн., то позивачем дійсно не вказано ні конкретних обставин виникнення боргу (звітні періоди, підстави, суми), а також не подано жодних належних доказів, які підтверджували виникнення цього боргу.

Окрім цього, твердження позивача про наявність заборгованості із сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 305169,10 грн., яка виникла на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2007 № 0010112305/0 та від 20.08.2008 № 0006142304/0, дійсно не стосуються даної справи та предмету доказування по ній, оскільки позовна заява не містила обставин наявності зазначеної заборгованості й вимог про її стягнення. Водночас, додаткові письмові пояснення позивача (т. 1, а. с. 88-89) не є заявою про зміну предмету чи підстав позову, тому судом першої інстанції вірно не брались до уваги дані доводи позивача. Більше того, до суду подано лише рішення від 20.08.2008 № 0006142304/0 на суму 3060,00 грн. (т. 1, а. с. 114), а рішення 29.10.2007 № 0010112305/0 представлено не було.

Таким чином позивачем не доведено суду обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Крім того, із аналізу ст. 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»податкова вимога є невід'ємною й обов'язковою частиною (елементом) спеціального порядку (механізму) стягнення податковим органом податкового боргу, й у разі, якщо заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, передумовою для стягнення податкового боргу у примусовому порядку шляхом звернення до суду. В силу положень зазначених законодавчих та підзаконних актів, а також з огляду на приписи ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, податковий орган зобов'язаний направляти платнику податків податкові вимоги та вчиняти інші заходи, спрямовані на забезпечення погашення податкового боргу.

При цьому, позивачем не формувалися і не направлялися відповідачу вимоги по сплату податкового боргу, який заявлено до стягнення в данному позові, а надані позивачем податкові вимоги від 07.03.2006 № 1/897 та від 18.04.2006 № 2/1505 (т. 1, а. с. 37, 38), на які посилається й апелянт у своїй апеляційній скарзі, вірно не брались судом першої інстанції до уваги, оскільки по-перше, зазначені вимоги складені у 2006 р. відносно боргу, який виник у 2006 р., щодо стягнення якого минув встановлений у ст. 15 Закону № 2181-ІІІ 1095-денний строк давності, по-друге, із змісту постанов Господарського суду міста Києва від 20.11.2006 № 28-222-А (т. 2, а. с. 54-59) та від 22.10.2007 по справі № 25-265-А (т. 1, а. с. 138-143), вбачається, що вказані податкові вимоги вже були використані як підстава для стягнення податкового боргу, який був зазначений у цих вимогах.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апелянта не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В. Шурко О.І.