Ухвала суду № 21765773, 14.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16484/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"14" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2011 у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс»до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом в якому просив про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 05.10.2010 №0000712330/1 про сплату податку на прибуток у розмірі 77200 грн. та штрафних санкції у розмірі 38600 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2011 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судове засідання сторони не зявились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у звязку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва на підставі направлення від 27.04.2010 №592/23-30 та від 28.05.2010 №776/23-30 проведено планову виїзну перевірку ВАТ «АК «Укртранс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства з 01.10.2008 по 31.12.2009. За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп. 7.10.9 п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток в 4 кварталі 2008 року та складено акт результатів планової виїзної перевірки №651/1-23-30-22890514 від 17.06.2010.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000712330/0 від 05.07.2010.

Дане рішення позивач оскаржив до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Рішенням про результати розгляду скарги рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення та винесено податкове повідомлення-рішення від 05.10.2010 №0000712330/1, яке позивач оскаржив до суду.

Суд першої інстанції при задоволенні позову мотивувався тим, що відповідач не довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт в своїй скарзі посилається на те, що ним правомірно винесено податкове повідомлення-рішення відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивач має право робити перерахунок сум податкових зобовязань лише після виконання довгострокового договору (контракту).

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, що доводиться наступним.

При виконанні договору участі у будівництві житлового будинку на розі вилиць Дмитрова та А.Барбюса № 315 від 12.09.2003, укладеного з Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією та договору підряду № 20р від 27.04.2006 укладеного з КП «Печерськ-Інвест»і Державним будівельним комбінатом управління справами Верховної Ради України, позивачем правомірно обрано особливий порядок оподаткування вказаної діяльності згідно з п.п. 7.10.1, п.п. 7.10.2 п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що не оскаржується відповідачем.

При первісній оцінці рентабельності контракту, позивач виходив з оцінки загальних доходів та витрат замовником КП «Печерськ-Інвест», зафіксованої в передбачуваному розрахунку орієнтованих доходів та витрат ВАТ «АК «Укртранс»від виконання робіт за договором № 315 від 12.09.2003 на рівні 180,07%.

При повторній оцінці рентабельності, позивач виявив помилки по сплаті податкових зобовязань.

У 2004-2007 роках позивачем відображено доходи на вищому рівні 180,07%, ніж повинні бути відображені 124,7%. Зазначене перебільшення доходів виправлено уточнюючою декларацією з податку на прибуток за 2008 рік та подано до відповідача.

Згідно з п.п. 7.10.9 п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994, після завершення довгострокового договору (контракту) виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту), визначаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контакту) як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат, понесених (нарахованих) виконавцем при виконанні довгострокового договору (контракту), та доход таких періодів як добуток кінцевої договірної ціни об'єкта довгострокового договору (контракту) на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту).

Про те, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватися положення закону з урахуванням закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи що Законом України від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»фактично врегульований додатковий порядок перерахунку податкових зобовязань, пріоритетними в даному випадку слід вважати положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.п. 4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів вважає, що в даному випадку п.п. 7.10.9 п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлюється виключний порядок здійснення перерахунку сум податкових зобовязань лише при виконанні довгострокового контракту, а тому позивач, при виявленні помилок у показниках раніше поданої податкової декларації, правомірно здійснив даний перерахунок і вніс корективи до податку на прибуток за 2008 рік та не занижував податок на прибуток в 4 кварталі 2008 року відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не занижував податок на прибуток в 4 кварталі 2008 року , тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтом не надано належних доказів, що підтверджували б факт заниження податку на прибуток позивачем у 4 кварталі 2008 року.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В. Шурко О.І.