Ухвала суду № 21765336, 08.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5466/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" лютого 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Беспалов О.О. Губська О.А. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Золото та діаманти»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 березня 2010 року №0000611710/35977529, від 01 квітня 2010 року №0000942350, №0000932350,- В С Т А Н О В И В : Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Золото та діаманти»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 31 березня 2011 року № 0000611710/35977529, № 0000942350 від 01 квітня 2011 року, № 0000932350 від 01 квітня 2011 року.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем ДПІ у Святошинському районі м.Києва подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального, процесуального права та з неповним з»ясуванням обставин справи, і постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до п.4 ч. 8 ст.183-2 КАС України апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у березні 2011 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Золото та Діаманти” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.06.2008 року по 31.12.2010 року.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем пп. 5.4.8. п. 5.4. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8, пп. “г” пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4, пп. “а”п. 17.2 ст. 17, пп.”а”п.19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту 34667,00 грн. вартість послуг на навчання, консультаційних та агентських послуг та витрат на відрядження.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 60/23-50/35977529 від 17.03.2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Святошинському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000611710/35977529 від 31 березня 2011 року, яким позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»у розмірі 20180,10 грн., в тому числі основного платежу 16144,08 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4036,02 грн., № 0000942350 від 01 квітня 2011 року, яким позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем “податок на додану вартість” у розмірі 94826,25 грн., з яких 75861,00 грн. основного платежу та 18965,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000932350 від 01 квітня 2011 року, яким позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем “податок на прибуток” у розмірі 182593,75 грн., з яких 146075,00 грн. основного платежу та 36518,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зауважує наступне.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

Факт надання послуг на навчання згідно Контракту № 1-Y від 30.04.2009 р. підтверджується актом № 1 на виконання робіт-послуг від 30.06.2010 року, в якому міститься інформація про зміст господарської операції навчання персоналу, про обсяг наданих послуг 270 годин, вартість однієї години 100 дол. США, загальну вартість робіт 27000,00 дол. США та інші дані, що дозволяють ідентифікувати осіб, що брали участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Отже, умови Агентького договору № 06-01/10, укладеного між позивачем з одної сторони та ТОВ “Торгінвекспром” з іншої сторони про надання агентських послуг, повністю відповідають змісту агентської діяльності.

Відповідно до ч. 3 п.п. 1.31 ст.1 Закону України № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Аналіз вказаних норм свідчать про те, що надання посередницьких послуг за агентським договором є продажем результатів робіт (послуг) в розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до ч. 8 пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 цього Закону будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що співпадає з основною діяльністю платника податку.

Інструкцією “Про службові відрядження в межах України та за кордон”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10 червня 1999 р. № 146) передбачено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які відрегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.

Перелік документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю платника податку, не є вичерпним; необхідною умовою включення до складу валових витрат платника податку є наявність підтверджуючих документів щодо зв'язку відрядження з основною діяльністю платника податку.

Судом встановлено наявності звязку відряджень працівників позивача з основною діяльністю ТОВ “Золото та діаманти”.

Таким чином, витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податків за наявності документів, що засвідчують вартість фактичних витрат осіб, які відрядженні, та звязок такого відрядження з основною діяльністю цього платника.

У відповідності до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не підлягають включенню до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які підтверджені первинними документами та які пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Здійснення зазначених вище господарських операцій підтверджується первинними документами, які оформлені відповідно до вимог Закону та містяться в матеріалах справи.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, факт надання позивачеві спірних послуг підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме договором, актом приймання-здачі виконаних робіт, податковою накладною, банківською випискою тощо, що містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарської операції, яка була опосередкована складенням цих документів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також витрати позивача з оплати консультаційних послуг підтверджені належними первинними документами та правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 31 березня 2011 року № 0000611710/35977529 та № 0000942350, № 0000932350 від 01 квітня 2011 року та вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.197,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Губська О.А.

Беспалов О.О.