Ухвала суду № 21764728, 16.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8578/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому порядку адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «НОРМУНД»до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі відповідач, апелянт) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Працівниками державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РА «Креасвіт»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1975/1-23-70-34288563 від 24.12.2010 року.

Вищезазначеним актом встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.4. п.7.2 ст 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97 ВР від 03.04.1997 року (далі Закон № 168/97).

На підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення №00000223070 від 20.01.2011 року, яким визначено позивачеві суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 122668,75 грн., з яких за основним платежем- 98135,00 грн. та штрафними (фінансовими) сакнціями 24533,75 грн.

Вказане порушення виникло в результаті включення позивачем до складу податкового кредиту за вересень грудень 2008 року та січень 2009 року суми ПДВ в розмірі 98 135,00 грн. по податкових накладних, виданих ТОВ «РА «Креасвіт», статут якого визнано недійсним з моменту реєстрації та визнано недійсним реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі свідоцтва платника ПДВ.

Щодо вчинення фіктивного правочину позивачем, без наміру створення правових наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2009 року по справі № 3439/09 було визнано статут і свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «РА «Креасвіт»недійсними.

Однак, вищезазначене рішення було переглянуто за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2009 року прийнято відмову від позову позивача у даній справі, ОСОБА_3, про визнання недійсним установчих документів ТОВ «РА «Креасвіт».

Відповідно до ст. ч. 1 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами третьою та пятою ст. 203 Цивільного кодексу України встановлюються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 2) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також нормою ч.1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори з ТОВ “РА “Креасвіт”.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168/97, податкова накладна має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

В даному випадку, видані та зазначені вище податкові накладні оформлені у відповідності до вимог наведеної норми, чого не заперечує відповідач.

Керуючись п.п.7.2.4 ст. 9 Закону №168/97, слід зазначити, що право на нарухування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97.

Ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника податку на додану вартість не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наявними матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем ПДВ в ціні товару, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Колегія суддів приходить до висновку, що визнання недійсними установчих документів у судовому порядку не може бути доказом втрати контрагентом платника податку статусу платника податку на додану вартість до фактичного його виключення з Єдиного державного реєстру.

Припущення податкового органу про невиконання податкових зобовязань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М. Літвіна Н. М.