Постанова № 21764521, 14.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4583/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шмарко Ю.Т. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"14" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Троян Н.М., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря: Павленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про відшкодування податку на додану вартість у сумі 81239,00 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про стягнення суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 81239,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що у звязку із закінченням процедури судового оскарження та скасуванням у 2008 році податкового повідомлення рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000491640/0 від 21.11.2006 року, якими відповідачем було зменшено позивачу заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ, та набранням судовими рішеннями законної сили, податковий орган, відповідно до вимог п/п. 7.7.8. Закону України «Про податок на додану вартість» зобовязаний протягом пяти робочих днів надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Однак, в порушення вимог закону про ПДВ в період від дня набрання законної сили вищезгаданим судовим рішення та на час звернення до суду, податковим органом не надано висновок до органу Державного казначейства України щодо сум бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2006 року на суму 81 239,00 грн., а відповідно, орган Держказначейства не відшкодував зазначену суму ПДВ на користь позивача, що порушує його право на отримання даної суми, яка є сумою бюджетної заборгованості перед позивачем.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2011 року позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»(код ЄДРПОУ 19480600, р/р № 260063011110 в ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 322669) заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в сумі 81 239,00 грн. (вісімдесят одна тисяча двісті тридцять дев"ять гривень 00 копійок).

Стягнуто з Державного бюджету України на корить Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»3,40 грн. (три грн. 40 коп.) на відшкодування судового збору (державного мита).

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Також, не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління Державного казначейства України у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції, а саме, замінити «Стягнути з Державного бюджету України на корить Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору (державного мита) на «Стягнути з місцевого бюджету на корить Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»3,40 грн. (три грн. 40 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору (державного мита)».

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з»явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено правомірності своєї бездіяльності, що полягає в невиконанні вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, у невідшкодуванні позивачу податку на додану вартість у встановлений строк.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»зареєстроване у статусі юридичної особи Подільською районною в місті Києві Державною адміністрацією 27.01.1993 року.

Позивачем, 20.09.2006 року подано до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2006 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року в розмірі 23200222,00 грн., яку позивач, відповідно до цієї заяви просив перерахувати на його рахунок, визначений у цій заяві.

У звязку із необхідністю перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків проведена виїзна позапланова перевірка позивача, за результатами якої складено Акт № 736/1640/19480600 від 10.11.2006 року.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом було встановлено порушення позивачем п/п. 7.4.4., п/п. 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим зменшено вищезгадану заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року на 81239,00 грн.

На підставі даного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 0000491640/0 від 21.11.2006 року, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року в сумі 81 239,00 грн.

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Господарського суду міста Києва № 11/62-А від 10.04.2007 року, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 року у справі № 22-а-1432/08, позовні вимоги ДП ЗД «Укрінтеренерго»було задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 21.11.2006 року № 0000491640/0.

Виходячи з наведеного на час розгляду даної справи вищенаведена постанова суду першої інстанції набрала законної сили.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР з наступними змінами і доповненнями (в редакції, що діяв на час виникнення спірних відносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків були визначені у п. 7.7 ст. 7 Закону.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, - в разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (п.п. 7.7.7 (“б”) п. 7.7 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.8. цього ж пункту, у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

При цьому, п.п. 7.7.10. Закону про ПДВ визначено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Ті самі обовязки податкового органу, у взаємозвязку з покладеними на органи Держказначейства функціями в контексті спірних відносин, передбачені п. 200.15., п. 200.17. Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Відтак, у разі якщо податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Як встановлено під час розгляду справи, процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000491640/0 від 21.11.2006 року, яким було встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за серпень 2006 року в розмірі 81 239,00 грн., завершена 08 липня 2008 року із постановленням ухвали Київського апеляційного адміністративного суду та набранням постановою Господарського суду м. Києва у справі № 22-а-1432/08 законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин), встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Підпунктом 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується на посиланням суд першої інстанції на те, що стаття 200 Податкового кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2011 року, містить аналогічну за змістом норму підпункту 200.15, відповідно до якої у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до вимог пунктів 1, 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232 (Положення втратило чинність з 21 квітня 2011 року одночасно з набранням чинності Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011), територіальні органи Державного казначейства України, яке є урядовим органом державного управління, повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким згідно із законодавством надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Таким поданням органу стягнення у розумінні абзацу 2 підпункту 7.7.5, підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є висновок податкового органу із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП у встановлений вимогами законодавства України строк, не виконав обовязку щодо надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, чим порушив надані йому податковим законодавством права.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП не вчинено дій, щодо надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, з метою подальшого відшкодування на його користь податку на додану вартість.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним, а тому підстав для її задоволення немає.

Однак, судом першої інстанції стягнуто з Державного бюджету України на корить Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»3,40 грн. судового збору, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 № 7-93, державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування , крім державного мита, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, а також за придбання вексельних бланків, за дії, пов'язані з видачею охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності, і за дії, пов'язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин, та за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово - фінансової групи; за дії, передбачені підпунктами "б" - "е", "и", "к", "л" та "н" пункту 6 статті 3, в частині, що стосується загальногромадянських закордонних паспортів, яке зараховується до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на принципі самостійності, згідно якого Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними .

Оскільки, судові витрати позивачем були сплачені до місцевого бюджету, то повернення зазначених судових витрат має здійснюватись саме з рахунків, на яких обліковуються кошти місцевого бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору шляхом викладення третього абзацу його резолютивної частини в іншій редакції.

Таким чином, згідно п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 196, 198, 201, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва суду від 06 липня 2011 року змінити, виклавши третій абзац її резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з місцевого бюджету на корить Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»3,40 грн. (три грн. 40 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору (державного мита)».

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва суду від 06 липня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 17 лютого 2012 року.