Ухвала суду № 21764223, 14.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-123/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.,

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постановуОкружного адміністративного суд міста Києва від 06 липня 2011 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ай ЕМ Ріелті" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еф Ай ЕМ Ріелті" звернулось до Окружного адміністративного суд міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування повідомлення - рішення 06.12.2010 № 0002882320/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010 № 0002892320/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суд міста Києва від 06 липня 2011 року адміністративний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва, № 0002882320/0 від 06.12.2010 та № 0002892320/0 від 06.12.2010.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ай ЕМ Ріелті" з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ “С.ДЖ.Р. Груп” за жовтень 2008 року та ТОВ «Діварос Софт» за червень 2010 року.

За зезультатами перевірки складений Акт № 240/23-20/33061840 від 24.11.2010(а.с.25-47).

Перевіркою встановлено, що ТОВ “С.ДЖ.Р. Груп” є фіктивним підприємством, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2, як свідка у кримінальній справі № 69-107, який пояснив, що він не мав ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп», документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство було зареєстроване на імя ОСОБА_2, за пропозицією ОСОБА_3 за грошову винагороду, який пообіцяв, що підприємство буде використано для конвертації діяльності та ніяких документів підписувати не потрібно (а.с.37). В акті перевірки зазначено, що виписані ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»податкові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту позивачем. Щодо укладеного позивачем з ТОВ «Діварос Софт»договору від 01.06.2010 №0106/10 про надання клінінгових послуг, то в Акті перевірки зазначено, що ТОВ «Діварос Софт»востаннє подавало звітність за липень 2010 року, за місцезнаходженням відсутнє, має ознаки фіктивності, загальна чисельність працюючих 0 осіб.

06.12.2010 ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийняті повідомлення-рішення № 0002882320/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств №0002892320/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки позивач занизив податок на додану вартість за жовтень 2008 року на 806грн., за червень 2010 року на 60103,40 грн., а також занизив податок на прибуток підприємств на суму 1008 грн. за ІVквартал 2008 року та 75129 грн. за ІІ квартал 2010 року.

В своїх висновках суд першої інстанції обгрунтовано послався на те, що відповідачем по справі не доведено фіктивність укладених з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»та з ТОВ «Діварос Софт»договорів та при встановленні фіктивності та/або нікчемності правочину, відповідач не вжив передбачених чинним законодавством заходів не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Також, посилання відповідача на постанову Слідчого управління податкової міліції ДПА України про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»ОСОБА_2 за ознаками злочину передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, обгрунтовано не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскльки вказані обставини підлягають доведенню.

Окрім того, відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів податкової накладної, отриманої позивачем від ТОВ “С.ДЖ.Р. Груп” за жовтень 2009 року нормативно-правовим актам.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч.7 ст.8 зазначеного Закону головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування . Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, субєкт господарювання зобовязаний обліковувати всі здійснені ним господарські операції відповідно первинних документів.

Згідно з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

З огляду на викладене, у позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкову накладну від ТОВ “С.ДЖ.Р. Груп” за жовтень 2008 року та від ТОВ «Діварос Софт»за червень 2010 року .

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції вставнолено, що позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України „Про податок а додану вартість”, а тому відсутні підстави для донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та зменшення заявленої ним суми податкового кредиту.

За таких обставин ухвалене судом рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постановуОкружного адміністративного суд міста Києва від 06 липня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Ухвала складена та підписана в повному обсязі 20.02.2012 року.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А. Бужак Н.П.