Постанова № 21762034, 16.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2012 року 17:27 № 2а-15618/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача Левицького Г.О.,

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 07.11.2011р. № 4331/9/10-017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Фаетон -2000»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень рішень від 18 травня 2011 року № 0472771500, від 19 травня 2011 року № 0472961500, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ПП «Фаетон -2000»з позовом до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень рішень від 18 травня 2011 року № 0472771500, від 19 травня 2011 року № 0472961500.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що застосування до нього штрафних санкцій спірними податковим повідомленнями рішеннями є неправомірним, оскільки ним була подана до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за І квартал 2011 року, як і в 2010 році ним подавались квартальні декларації з податку на додану вартість. При цьому позивач посилався на те, що навіть у випадку наявності з його боку порушень, до нього мають бути застосовані штрафні (фінансові) санкції спірними рішеннями в розмірі 1 грн. на підставі п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що порушення, встановлені в актах перевірки, не були спростовані позивачем, а відповідальність на підставі п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в розмірі 1, 00 грн. може бути застосована лише за порушення податкового законодавства при обчисленні податкового зобовязання в період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, що також підтверджується Листом ДПА України від 03 лютого 2011 року № 2963/7/10-1/017/302.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях підтримав письмові заперечення та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

ДПІ у Деснянському районі м Києва проведено камеральні перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за січень та лютий 2011 року ПП «Фаетон -2000».

Згідно акта ДПІ у Деснянському районі м Києва від 13.05.2011 року № 3499/15-30222362 перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 49.18.1 (49.18.2) п.49.18 ст. 49 розділу ІІ, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України позивачем несвоєчасно подано декларацію з ПДВ за січень 2011 року, яка була фактично подана 19 квітня 2011 року.

На підставі акта від 13.05.2011 року № 3499/15-30222362 відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 19.05.2011 року № 0472961500, яким позивачу згідно підпункту 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 1 ст. 120 Податкового кодексу України нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 170, 00 грн.

Згідно акта ДПІ у Деснянському районі м Києва від 16.05.2011 року № 3516/15-30222362 перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст.49 розділу ІІ, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України позивачем несвоєчасно подано декларацію з ПДВ за лютий 2011 року, яка була фактично подана 19 квітня 2011 року.

На підставі акта від 16.05.2011 року № 3516/15-30222362 відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 18.05.2011 року № 0472771500, яким позивачу згідно підпункту 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 1 ст. 120 Податкового кодексу України нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 020, 00 грн.

Вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволенні, а податкові повідомлення рішення без змін.

В ході судового розгляду було встановлено, що позивачем була подана декларація з податку на додану вартість за перший квартал 2011 року 19 квітня 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що в 2010 році щоквартально подавав податкову декларацію з податку на додану вартість, а тому в 2011 році також подав квартальну декларацію з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, який втратив чинність 01 січня 2011 року, податковим періодом для платників податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

В силу підпункту 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 цього ж Закону платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував суми, зазначеної у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, може вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.3 та п. 2.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982, який втратив чинність 04 березня 2011 року, звітний (податковий) період визначається в порядку, встановленому пунктом 7.8 статті 7 Закону, і може дорівнювати одному календарному місяцю (з урахуванням особливостей, викладених у пункті 2.2 цього Порядку) або одному календарному кварталу в залежності від обсягу оподатковуваних операцій за минулі дванадцять місячних податкових періодів.

Платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних звітних (податкових) періодів не перевищував 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), може вибрати квартальний звітний (податковий) період.

При виборі квартального звітного (податкового) періоду платник податку, який має обсяг оподатковуваних операцій, указаний у пункті 2.3 цього Порядку, разом з декларацією за останній звітний (податковий) період календарного року подає до податкової інспекції (адміністрації) заяву про вибір квартального звітного (податкового) періоду. Форма заяви наведена в додатку 1 до цього Порядку.

При цьому квартальний звітний (податковий) період починає застосовуватися з першого звітного (податкового) періоду наступного календарного року.

Якщо платник податку разом з декларацією за наслідками останнього звітного (податкового) періоду календарного року не подав до податкової інспекції (адміністрації) указану вище заяву, такий платник податку зобовязаний з першого звітного (податкового) періоду наступного календарного року застосовувати місячний звітний (податковий) період.

Підпунктом 16.1.3 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2012 року, встановлено обовязок платників податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Звітні (податкові) періоди для платників податку на додану вартість визначені ст. 202 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2012 року.

Відповідно до пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Пунктом 202.2 ст. 202 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платники податку, які відповідно до підпункту «б»пункту 154.6 ст. 154 цього Кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року можуть вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

Згідно з п. 1, п. 2 Розділу ІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 25 січня 2011 року № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935, який набрав чинності 04 березня 2011 року та втратив чинність 10 січня 2012 року, звітний (податковий) період визначається у порядку, встановленому статтею 202 розділу V Кодексу, і може дорівнювати одному календарному місяцю, а у випадках, визначених Кодексом, - календарному кварталу.

Платники податку, які відповідно до підпункту «б»пункту 154.6 статті 154 розділу III Кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року можуть згідно з пунктом 202.2 статті 202 розділу V Кодексу обрати квартальний податковий період.

При обранні квартального звітного (податкового) періоду платник податку, який відповідає критеріям, указаним у пункті 2 цього розділу, разом з декларацією за останній звітний (податковий) період календарного року подає до органу державної податкової служби заяву про вибір квартального звітного (податкового) періоду. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року до кінця такого року або до моменту втрати права на застосування ставки 0 відсотків податку на прибуток. Форму заяви наведено у додатку 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку разом з декларацією за наслідками останнього звітного (податкового) періоду календарного року не подав до органу державної податкової служби, у якому перебуває на обліку, указану вище заяву, такий платник податку зобовязаний з першого звітного (податкового) періоду наступного календарного року застосовувати місячний звітний (податковий) період.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що для переходу на квартальний період для подачі податкових декларацій платник податку на додану вартість повинен мати законодавчі підстави для такого переходу та подати відповідну заяву про це до податкового органу.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів того, що в 2011 року він мав підстави для переходу на квартальний податковий період та подав відповідну заяву до податкового органу про застосування квартального податкового періоду в 2011 році, суд дійшов висновку про те, що позивач зобовязаний був подати податкові декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2011 року у строки, встановлені підпунктом 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

Пунктом 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобовязаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Разом з тим, відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

В силу п. 3.1 ст. 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у звязку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Отже, буквальне тлумачення викладених норм свідчить про те, що штрафна санкція в розмірі 1, 00 грн. на підставі п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України застосовується за будь-яке порушення вимог Податкового кодексу України в період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року.

Посилання відповідача на Лист ДПА України від 03 лютого 2011 року № 2963/7/10-1/017/302 визнається судом безпідставним та необґрунтованим з огляду на його скасування Листом ДПА України від 23 березня 2011 року № 8199/7/10-1017/1114 та на те, що листи ДПА України не є нормативно-правовими актами, носять лише розяснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

З огляду на викладене та враховуючи те, що порушення було допущено та виявлено, а відповідальність застосована в період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року застосування до позивача спірними податковими повідомленнями рішеннями штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1, 00 грн. кожним є таким, що відповідає вимогам законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 18 травня 2011 року № 0472771500 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 019, 00 грн. та податкове повідомлення рішення від 19 травня 2011 року № 0472961500 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 169, 00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Фаетон -2000»задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 18 травня 2011 року № 0472771500 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1019, 00 грн. та податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 19 травня 2011 року № 0472961500 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 169, 00 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фаетон -2000»(місцезнаходження: 02156, м. Київ, вул. Мілютенка, 9а, кв. 72, ідентифікаційний код 30222362) 3 (три) грн. 34 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова