Ухвала суду № 21762022, 30.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/394

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі (в частині)

30 січня 2012 року м. Київ№ 2а-16832/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Пакувальні технології"

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання дій протиправними,

за участю представників сторін:

представник позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 08.11.11;

представник відповідача ОСОБА_2, довіреність № 2/9/10-009 від 02.01.12;

слухач ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_1,

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2011 року приватне підприємство "Пакувальні технології" (далі - позивач, ПП "Пакувальні технології") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва) про визнання дій протиправними. Позовні матеріали передані на розгляд судді 16.11.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-16832/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2011 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-16832/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

05 грудня 2011 року до канцелярії Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла заява позивача про зміну предмету адміністративного позову. Позовні вимоги в останній редакції викладено наступним чином:

- визнати протиправними дії відповідача по запрошенню для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за червень 2011 року та по витребуванню у позивача пояснень та їх документальних підтверджень стосовно задекларованих показників у податковій декларації з ПДВ за червень 2011 року згідно листа відповідача від 22.08.2011 р. № 13708/15-211;

- визнати протиправними дії відповідача по витребуванню у позивача пояснень та їх документальних підтверджень з питань формування податкового кредиту та проведених господарських операцій за червень 2011 року згідно листа відповідача від 29.08.2011 р. № 6454/10/26-1190;

- визнати протиправними дії відповідача по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, за результатами якої було складено Акт від 29.09.2011 р. № 1134/3/23-40-33691258.

Разом з тим, судом встановлено, що листи відповідача від 22.08.2011 р. № 13708/15-211 та від 29.08.2011 р. № 6454/10/26-1190 є не рішеннями, а листами, які були направлені на адресу позивача відповідачем у формі запиту про надання пояснень та інформації.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Зі змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 статті 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Необхідно враховувати, що правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваження суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.

При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень. уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язків для інших суб'єктів.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Ненормативні (індивідуальні) акти - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Зі змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту / актів / щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта / суб'єктів /, якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта / суб'єктів /, дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Листи відповідача від 22.08.2011 р. № 13708/15-211 та від 29.08.2011 р. № 6454/10/26-1190 про надання пояснень та інформації не мають юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосуються прав і обов'язків позивача, не містять обов'язкового для нього припису, а відтак не є правовими актами індивідуальної дії та не можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Така позиція кореспондується з позицією, викладеною в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 № 1145/11/13-10 та в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 24.06.2010 у справі № К-14217, від 06.08.2009 у справі № К-5417/07.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вищевказані листи-запити відповідача про надання пояснень та інформації не є рішенням суб'єкта владних повноважень (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії), оскільки в них жодним чином не реалізується компетенція їх видавця як суб'єкта владних повноважень, що уповноважений управляти поведінкою інших суб'єктів.

За таких обставин суд вважає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку дій відповідача згідно листів відповідача від 22.08.2011 р. № 13708/15-211 та від 29.08.2011 р. № 6454/10/26-1190, а обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в суді.

Відтак, враховуючи, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача згідно листів від 22.08.2011 р. № 13708/15-211 та від 29.08.2011 р. № 6454/10/26-1190 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у частині позовних вимог, оскільки компетенція адміністративних судів, встановлена статтею 17 КАС України, на частину позовних вимог не поширюється.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження в частині адміністративної справи № 2а-16832/11/2670 щодо наступних позовних вимог: "визнати протиправними дії відповідача по запрошенню для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за червень 2011 року та по витребуванню у позивача пояснень та їх документальних підтверджень стосовно задекларованих показників у податковій декларації з ПДВ за червень 2011 року згідно листа відповідача від 22.08.2011 р. № 13708/15-211; визнати протиправними дії відповідача по витребуванню у позивача пояснень та їх документальних підтверджень з питань формування податкового кредиту та проведених господарських операцій за червень 2011 року згідно листа відповідача від 29.08.2011 р. № 6454/10/26-1190."

2. В іншій частині продовжити розгляд справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова