Постанова № 21761678, 20.02.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/98/12

10:10

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

при секретарі судового засідання Самокішин М.І.;

з участю:

представника позивача Пустовіт Ю.О.;

представника відповідача Ткач Д.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технофуд" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці,- про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0004330152 від 14.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці в період з 29.11.2011 року по 30.11.2011 року проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань з ПДВ за березень 2011 року. В результаті зазначеної перевірки було складено акт №3684/15-2/37416830 від 05.12.2011 року.

На підставі акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004330152 від 14.12.2011 року, яким позивачу донараховано ПДВ на суму 6200,00 та штрафна санкція у сумі 1,00 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті та з донарахуванням ПДВ позивач звернувся до ДПА в Чернівецькій області зі скаргою №11/32 від 22.12.2011 року.

Рішенням №121/10/25-008 від 14.01.2012 року ДПА у Чернівецькій області залишила скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

У акті зазначається, що контрагентом позивача не подано перевірці жодних документів, які б підтверджували факт передачі товару. Однак неотримання від контрагента документів для перевірки не є підставою для визнання угоди безтоварною, якщо підтверджуючі документи, що підтверджують отримання товару подані позивачем.

За таких обставин будь-яке донарахування податку позивачу є безпідставним і таким, що порушує норми Конституції України.

Позивач зазначив, що він подавав ДПІ для перевірки договір №3/04-11 від 01.03.2011 року, податкову накладну від 21.03.2011 року та видаткову накладну №79 від 21.03.2011 року, які є підтвердженням фактичного отримання товару позивачем від ПП “Альфа-Л”і право позивача на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплаченого в ціні придбаного товару. За таких обставин висновки в акті є неправомірними, а донарахування ПДВ є незаконним. При цьому відповідачем не доведено жодної з обставин, яка доводить недійсність наданих документів. Крім того підтвердженням реальності операції є наявність товару, отриманого позивачем.

ДПІ у м. Чернівці у акті посилається на нікчемність договору поставки №3/04-11 від 01.03.2011 року укладеного між позивачем та ПП “Альфа-Л”, однак не доводить жодної із ознак нікчемності, яка притаманна вказаному правочину.

Відповідач позову не визнав, подав заперечення в якому зазначив, що правочин між ТОВ “Технофуд” із ПП “Альфа-Л” не відповідає вимогам закону, вчинений з метою ухилення від оподаткування, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тому що від укладення та виконання спірної угоди інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді не надходження до Державного бюджету коштів у великих розмірах (податку на прибуток та ПДВ), що суперечить моральним засадам суспільства, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, територіальної громади, порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Правочини, який було здійснено між ТОВ “Технофуд” та ПП “Альфа-Л” є недійсними в звязку з тим, що по ньому не відбувалося руху матеріальних цінностей, а лише надавалися документи стосовно поставки товарів, робіт та послуг. Метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством-замовником податкової вигоди. Відповідно усі господарські операції здійснені ТОВ “Технофуд” з контрагентом ПП “Альфа-Л” не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до “вигодонабувача”, а тому у позивача відсутнє право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплаченого в ціні придбаного товару по правочинах укладених з ПП “Альфа-Л”.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Судом дослідженні докази надані сторонами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Технофуд” діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 10381020000006872 від 30.11.2010 року (а.с.25).

01 березня 2011 року укладений договір поставки між приватним підприємством “Альфа-Л” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Технофуд” (покупець). Згідно з умовами даного договору постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує торгівельне обладнання, загальна кількість, часткове співвідношення, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у видаткових накладних постачальника, які є невідємною частиною до цього договору (а.с. 20-21).

21.03.2011 року продавцем ПП «Альфа-Л» на покупця ТОВ «Технофуд» виписана податкова накладна по придбанню (Стіл касовий з ДСП «Спецпроект» для АЗС з вбудованими полицями) на загальну суму з ПДВ 37200 грн. (а.с.22). Цього ж числа 21.03.2011 року продавцем ПП «Альфа-Л» на покупця ТОВ «Технофуд» виписана видаткова накладна №79 по відвантаженню та отримання покупцем зазначеного товару (а.с.23).

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці в період з 29.11.2011 року по 30.11.2011 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю “Технофуд”.

05 грудня 2011 року за результатами перевірки податковим органом складено акт №3684/15-2/37416830, про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Технофуд”, з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань з податку на додану вартість за березень 2011 року.

Згідно акта перевірки, було встановлено порушення п.198.1 а), п.198.6, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме заниження підприємством податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 6200,00 грн.(а.с. 6-14).

14 грудня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Чернівці було прийнято спірне податкове повідомленнярішення №0004330152, яким товариству з обмеженою відповідальністю “Технофуд” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 6200,00 грн., та нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00 грн.(а.с. 5).

11 січня 2012 року Державна податкова адміністрація в Чернівецькій області прийняла рішення про результати розгляду первинної скарги, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0004330152 від 14 грудня 2011 року, а скаргу без задоволення (а.с. 16-18).

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом «а» п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що 01 березня 2011 року укладений договір поставки №3/04-11 між ПП «Альфа-Л» (постачальник) та ТОВ «Технофуд” (покупець) предметом якого є: п.п.1.1 р.1 постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує торгівельне обладнання, загальна кількість, часткове співвідношення, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у видаткових накладних постачальника, які є невідємною частиною до цього договору (а.с.20-21).

Згідно відомостей офіційного сайту ДПС України www.sta.gov.ua приватне підприємство «Альфа-Л» згідно свідоцтва №100129057 в період до 17.11.2011 року зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.73).

Виходячи з викладеного вбачається, що на час укладення договору поставки товарів контрагент ПП «Альфа-Л» був зареєстрований належним чином платником ПДВ.

Заперечуючи проти позову податковий орган посилаючись на акт перевірки №1216/23-9/30304256 від 02.09.2011 року (а.с.48-65) вказував на те, що вказаний контрагент за інформацією ДПІ у Печерському районі м.Київ за адресою фактично не знаходиться, має ознаки фіктивності, реальну діяльність по покупці і продажу товарно-матеріальних цінностей не здійснює.

Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 цього Кодексу визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділами 1-8 договору №3/04-11 укладеного між ПП “Альфа-Л” та ТОВ “Технофуд” передбачені і визначені умови поставки, оплати та передавання-прийняття товару, які є волевиявленням сторін, визначені і погоджені на власний розсуд в розумінні вимог ст.628 Цивільного Кодексу України, та виконувались з врахуванням норм ст.629 цього Кодексу. Посилання представників відповідача про недотримання вимог прийняття-передачі товару є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону, так як порядок отримання продукції позивачем та контрагентом дотримано у відповідності до укладених умов, спір з даного приводу між ними відсутній, а стандарти, технічні умови, особливості, і т.і. влаштовувало сторін. Що в свою чергу підтверджує доводи позивача про отримання товарно-матеріальних цінностей, та спростовує заперечення представників відповідача в цій частині.

Факт реальності операції в ході судового розгляду справи позивачем повністю доведено наступним: наявністю податкової накладної та видаткової накладної №79 згідно якої 21.03.2011 року позивачем отримано товар від продавця на загальну суму 37200 грн.; видатковою накладною №Т-2503-1 згідно якої 25.03.2011 року позивачем реалізовано вказаний товар по вищій ціні 39000 грн. покупцю ТОВ «Компанія «Чистий Дім» за юридичною адресою м.Чернівці; та подальшою реалізацією 31.03.2011 року цього товару ТОВ «Компанія «Чистий Дім» покупцю ПП «Лукойл-Україна» по вищій ціні 41296,34 грн. згідно податкової накладної та акту прийому-передачі від 31.03.2011 року (а.с.41-43).

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (далі Положення №88), це Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п.2.4. розділу 2 цього Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Частиною1 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”№996 від 16 липня 1999 року (далі Закон №996) визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996 визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих в ході судового розгляду справи документів (видаткових накладних, податкових накладних та акту прийому-передачі вбачається, що субєктами господарювання (покупцями та продавцями) зазначено всі реквізити та дотримано порядок складання документів, які обумовлені вимогами ст.9 Закону №996 та Положення №88, а також підтверджено реальність господарських операції по ланцюгу реалізації придбаних товарів.

Виходячи з викладеного позивачем правомірно включено до бухгалтерського обліку видаткові та податкові накладні, оскільки не було підстав які б забороняли у відповідності до п.2.15 та п.2.16 Положення №88, приймати ці документи до виконання.

Щодо заперечень представників позивача в частині нікчемності правочину (укладеного договору №3/04-11 на поставку товарів ТОВ “Технофуд”) судом зазначається наступне.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи із вказаних норм суд приходить до висновку, що правочин, в даному випадку (договір №3/04-11 на поставку товарів ТОВ “Технофуд”) не може бути визнаний в розумінні ст.203 ЦК України, як нікчемний, так як: його зміст не суперечить діючим нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства; укладений виходячи із волевиявлення і відповідає внутрішній волі його учасників; спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним що також встановлено актом податкової перевірки і не заперечувалось представниками відповідача в тій частині, що проведеною перевіркою встановлено і враховано податковим органом у валові доходи суми отриманої виручки від реалізації товару який в то же час стверджували представники відповідача ТОВ «Технофуд» не отримував від контрагента.

Суд звертає увагу також на те, що правовий наслідок у вигляді оплати, отримання товару від контрагента і реалізації цього товару позивачем, а також отримання від цього доходу не спростований відповідачем жодним доказом, а припущення про безтоварність операцій по ланцюгу від попередніх постачальників до контрагента ПП “Альфа-Л” з посиланням на встановлення таких обставин в акті податкової перевірки ПП “Альфа-Л” №1216/23-9/30304256 від 02.09.2011 року (а.с.48-65) контрагента - є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 - не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Виходячи із вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно у відповідності до п.198.1, п. 198.3, п.198.6, ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України віднесено до податкового кредиту ПДВ, що підтверджено належно оформленими документами, обовязковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тими, які не були постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу до контрагента, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку укладеного договору та порушення норм законодавства України в складених фінансово-бухгалтерських документах.

Виходячи з наведеного суд вважає, що спірне рішення прийняте відповідачем всупереч порядку та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказане рішення як протиправне підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Таким чином суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 62,01 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004330152 від 14.12.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Технофуд" судові витрати - судовий збір в сумі 62,01 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 24 лютого 2012 року

Суддя О.В. Боднарюк