Постанова № 21761642, 10.02.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2012 року Справа № 2а/2370/41/2012

10.02.12

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гришанові Д.Є.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Текс»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00004872301 від 29.12.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Текс» (далі-позивач) з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі-відповідач), у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 00004872301 від 29.12.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ті обставини, що за висновками, викладеними в акті перевірки № 2760/23-2/31432904 від 20.12.2011 року, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 438286 грн. 00 коп., в тому числі за січень 2011 року в сумі 6295 грн. 00 коп., за квітень 2011 року в сумі 180833 грн. 00 коп., за травень 2011 року в сумі 208355 грн. 00 коп. та за червень 2011 року в сумі 42803 грн. 00 коп. та зменшення залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду, яке підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в сумі 2175 грн. 00 коп. Вказані висновки обґрунтовані нікчемністю всіх господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ріп», ТОВ «Системактив-буд», ТОВ «Автобудсервіс-плюс», а також відсутністю первинних бухгалтерських документів.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми “Р” № 00004872301 від 29.12.2011 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 438286 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 438286 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями в сумі 1 грн. 00 коп.

Позивач не погоджується з висновками перевірки та зазначає, що будівельно-монтажні роботи з електропостачання та монтаж релейного захисту здійснено відповідно до укладених договорів підряду та підтверджується актами виконаних робіт, видатковими накладними та податковими накладними, авансовими звітами, специфікаціями. В зв’язку з чим ПДВ за вказаними господарськими операціями включено до складу податкового кредиту за січень, квітень, травень та червень 2011 рокуз дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Висновки про безтоварність господарських операцій з отримання послуг будівельно-монтажних робіт електропостачання позивач спростовує тим, що відповідно до податкових накладних, виписаних ТОВ «Ріп», а саме податкової накладної № 186 від 29.04.2011 року на суму 150000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 25000 грн. 00 коп., податкової накладної № 138 від 29.04.2011 року на суму 585000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 97500 грн. 00 коп., податкової накладної № 218 від 29.04.2011 року на суму 350000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 58333 грн. 33 коп., податкової накладної № 181 від 30.05.2011 року на суму 200000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 33333 грн. 33 коп., податкових накладних виписаних ТОВ «Системактив-буд», а саме податкової накладної № 3181 від 31.05.2011 року на суму 1120000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 186666 грн. 67 коп., податкової накладної № 3022 від 30.06.2011 року на суму 200000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 33333 грн. 33 коп. та податкової накладної виписаної ТОВ «Автобудсервіс-плюс»№ 21012 від 21.01.2011 року на суму 37768 грн. 81 коп., в тому числі ПДВ 6294 грн. 80 коп., позивачем були отримані послуги будівельно-монтажних робіт електропостачання. Вказані податкові накладні були отримані позивачем від вказаних товариств і відповідно позивачем були виконані вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, у яких зазначив, що господарські операції з поставки металевих виробів за правочинами, укладеними між позивачем та ТОВ «Ріп», ТОВ «Системактив-буд»та ТОВ «Автобудсервіс-плюс», фактично не здійснювались, тому в акті перевірки зроблено висновок про визнання правочинів нікчемними. Нікчемні правочини не породжують правових наслідків, тому суми ПДВ за такими правочинами підлягають виключенню з податкового обліку.

Нікчемність правочинів підтверджується тим, що під час проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення контрагентами-постачальниками ТОВ «Ріп», ТОВ «Системактив-буд»та ТОВ «Автобудсервіс-плюс»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв’язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. В зв’язку з чим, усі операції з надання підрядних послуг ТОВ «Ріп», ТОВ «Системактив-буд»та ТОВ «Автобудсервіс-плюс»за січень, квітень, травень та червень 2011 року, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Крім того, відповідач в обґрунтування своїх заперечень на адміністративний позов посилається на те, що в провадженні СВ ПМ ДПА України в Луганській області перебуває кримінальна справа № 41/11/8028-3, яка порушена стосовно ОСОБА_3 та інших осіб, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, з матеріалів якої вбачається, що група осіб, з метою прикриття власної незаконної діяльності, організували створення ряду фіктивних суб’єктів господарювання, в тому числі ТОВ «Автобудсервіс-плюс», код ЄДРПОУ 36991256.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив.

Посадовими особами державної податкової інспекції у м. Черкаси, в період з 23.11.2011 року по 06.12.2011 року, проведено виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, за результатам якої складено акт № 2760/23-2/31432904 від 20.12.2011 року.

За висновками вказаної перевірки, викладеними в акті перевірки № 2760/23-2/31432904 від 20.12.2011 року, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 438286 грн. 00 коп., в тому числі за січень 2011 року в сумі 6295 грн. 00 коп., за квітень 2011 року в сумі 180833 грн. 00 коп., за травень 2011 року в сумі 208355 грн. 00 коп. та за червень 2011 року в сумі 42803 грн. 00 коп. та зменшення залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в сумі 2175 грн. 00 коп. Вказані висновки обґрунтовані нікчемністю всіх господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ріп», ТОВ «Системактив-буд», ТОВ «Автобудсервіс-плюс», а також відсутністю первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

При перевірці відомостей, отриманих від позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Ріп», ТОВ «Системактив-буд», ТОВ «Автобудсервіс-плюс», а саме, будівельно-монтажних робіт, електропостачання, релейного захисту встановлено, що вказані послуги не підтверджені первинними документами.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що неможливість фактичного надання послуг з монтажних робіт підтверджується атом перевірки контрагента позивача ТОВ «Ріп»та ТОВ «Системактив-буд», а саме зафіксовані у ньому факти: відсутність майна, трудових ресурсів, які б приймали участь в отриманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю. Господарські операції не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, у провадженні СВ ПМ ДПА України в Луганській області перебуває кримінальна справа № 41/11/8028-3, яка порушена стосовно ОСОБА_3 та інших осіб, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України по факту фіктивного підприємництва, з матеріалів якої вбачається, що група осіб, з метою прикриття власної незаконної діяльності, організували створення ряду фіктивних суб’єктів господарювання, в тому числі ТОВ «Автобудсервіс-плюс», код ЄДРПОУ 36991256.

Так, допитана в якості підозрюваної, засновник та директор ТОВ «Автобудсервіс-плюс»ОСОБА_3 повідомила, що вона за винагороду, без мети здійснювати господарську діяльність зареєструвала ТОВ «Автобудсервіс-плюс», код ЄДРПОУ 36991256.

Таким чином, за висновком відповідача господарські операції між позивачем та ТОВ «Ріп», ТОВ «Системактив-буд», ТОВ «Автобудсервіс-плюс», фактично не здійснювались, тому позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту у квітні 2011 року суму 180833 грн. 33 коп. та за травень 2011 року суму 33333 грн. 33 коп., внаслідок чого порушив вимоги підпунктів п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми “Р” № 00004872301 від 29.12.2011 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 438286 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 438286 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями в сумі 1 грн. 00 коп.

Оцінивши встановлені обставини справи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, суд приходить до таких висновків.

Податковий кодекс України 02.12.2010 року № 2755-VI містить положення, якими врегульовано порядок визначення та підстави нарахування податкового кредиту платника податку на додану вартість, зокрема:

п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-          дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг:

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У відповідності до п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що податкові накладні виписані ТОВ «Ріп», а саме податкової накладної № 186 від 29.04.2011 року на суму 150000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 25000 грн. 00 коп., податкової накладної № 138 від 29.04.2011 року на суму 585000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 97500 грн. 00 коп., податкової накладної № 218 від 29.04.2011 року на суму 350000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 58333 грн. 33 коп., податкової накладної № 181 від 30.05.2011 року на суму 200000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 33333 грн. 33 коп., податкових накладних виписаних ТОВ «Системактив-буд», а саме податкової накладної № 3181 від 31.05.2011 року на суму 1120000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 186666 грн. 67 коп., податкової накладної № 3022 від 30.06.2011 року на суму 200000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 33333 грн. 33 коп. та податкової накладної виписаної ТОВ «Автобудсервіс-плюс»№ 21012 від 21.01.2011 року на суму 37768 грн. 81 коп., в тому числі ПДВ 6294 грн. 80 коп., позивачем були отримані послуги будівельно-монтажних робіт електропостачання, на підставі яких позивач включив ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період 2011 року, відповідають вимогам п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, а податковий кредит за вказаними податковими накладними сформовано відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України за датою їх одержання.

Разом з тим, за змістом п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при придбані або виготовленні товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, наявність податкової накладної є обо’вязковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

В обґрунтування реальності здійснення господарських взаємовідносин та подальшого використання в своїй господарській діяльності їх результатів, позивачем надані копії договорів підряду, укладених позивачем з контрагентами, а саме з ТОВ «Ріп»(код ЄДРПОУ 32163147) № 17/02-11, № 18/02-11, № 19/02-11 від 25.02.2011 року, з ТОВ «Системактив-буд»(код ЄДРПОУ 37264189), ТОВ «Автобудсервіс-плюс»(код ЄДРПОУ 36991256) та первинні бухгалтерські документи, що підтверджують виконання будівельно-монтажних робіт, на підставі яких позивачем сформовано свої податкові зобов’язання по ПДВ у відповідних періодах. Крім того, зазначені контрагенти зареєстровані як юридичні особи та включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і на час здійснення господарських операцій позивачем не перебували у стані припинення.

Беручи до уваги зазначені докази, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України щодо підтвердження здійснення будівельно-монтажних робіт та подальшого використання їх результатів у господарській діяльності, що підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку.

Суд вважає також помилковими висновки відповідача про те, що факт порушення кримінальної справи дає право для визнання нікчемними всіх договорів, вчинених одним із контрагентів позивача, а саме ТОВ «Автобудсервіс-плюс»за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили та яким би було встановлено, що досліджені договірні стосунки позивача або його контрагента направлені на функціонування схеми незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів.

Факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність господарських операцій, укладених та здійснених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення із державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних і не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту.

Вказане підтверджується ч. 4 ст. 72 КАС України де вказано, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсний повністю або в частині.

Згідно частини 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом статей 207, 208 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання є недійсним, якщо укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такого зобов'язання залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

Таким чином, аналізуючи вищеназвані норми закону, можна зробити висновок, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з’ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Тому висновок відповідача про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими його контрагентами, є помилковим.

Крім того, з приводу твердження відповідача про відсутність у позивача на час проведення перевірки первинних бухгалтерських документів, наявність яких є обов’язковою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, суд зазначає наступне.

03.08.2011 року позивачем на адресу відповідача був направлений лист вих. № 392 з повідомленням про пошкодження деяких бухгалтерських документів за 2010 р. внаслідок протікання води після зливи, яка була 24.06.2011 р.

05.08.2011 року позивачу від відповідача надійшов лист, яким ТОВ «ТЕКС»надається 90 днів для поновлення ушкоджених документів.

15.08.2011 року в приміщення ТОВ «ТЕКС»співробітниками податкової міліції було проведено обшук, з підстав того, що ТОВ «ТЕКС» свіпрацювало з підприємством, яке займалося конвертацією грошових коштів. Під час обшуку, окрім іншого, були вилучені всі первинні бухгалтерські документи ТОВ «ТЕКС». Вказані документи вилучались без жодного опису, все складувалось в поліетиленові пакети великої ємності, про що зазначено в протоколі обшуку від 15.08.2011 р.

25.10.2011 року за вих. № 496 позивачем на адресу УПМ ДПА в Черкаській області був направлений лист з проханням повернути вилучені документи з метою підготовки до податкової перевірки. Документи були повернуті лише 30.10.2011 р. в розкритих та пошкоджених поліетиленових пакетах. По мірі опрацювання повернутих первинних бухгалтерських документів, встановлювалась відсутність деяких документів, про що одразу ж направлялися листи контрагентам про поновлення документів. 08.11.2011 року позивачем було складено акт про встановлення факту відсутності деяких бухгалтерських документів, які були в наявності на момент обшуку. 22.11.2011 року фактично була розпочата виїзна планова перевірка ТОВ «ТЕКС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, перед початком якої представникам відповідача були надані: протокол обшуку від 15.08.2011 р., акт встановлення факту відсутності бухгалтерських документів від 08.11.2011р., копії листів про поновлення бухгалтерських документів. Однак вказані документи працівниками ДПІ у м. Черкаси безпідставно не були враховані під час проведення вказаної перевірки.

Виходячи з викладеного, встановити з чиєї вини відсутні первинні бухгалтерські документи позивача не представляється можливим.

У відповідності до п.п. 4.4.1 п.4.4 ст. 4 Податкового кодексу України 02.12.2010 р. № 2755-VI, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (ч. 3 ст. 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси № 00004872301 від 29.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Текс»(ідентифікаційний код 31432904) 32 грн. (тридцять дві) 19 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко