Постанова № 21761074, 20.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2012 р. № 2а-5175/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Демяновського Г.С.,

при секретарі Бугарі Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітан-Транс” до Державної податкової інспекції у місті Червонограді про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вітан-Транс”звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у місті Червонограді про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000252301 від 13.04.2011 року ,яким збільшено податкове зобов”язання за платежем :податок на прибуток на суму 283756 грн.25 коп. в тому числі :за основним платежем 227005 грн.,за штрафними санкціями -56751 грн.25 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав з підстав,викладених у запереченні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, зясувавши обставини, на які позивач посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вітан-Транс”\ далі ТзОВ „Вітан-Транс”\ зареєстровано в якості юридичної особи 18.06.2002 року виконавчим комітетом Червоноградської міської ради ,інд. код 32018155,

З довідки ЄДРПОУ вбачається ,що основними видами даяльності ТзОВ є :

-діяльність автомобільного вантажного транспорту,

-діяльність нерегулярного пасажирського транспорту,

-інші види оптової торгівлі,

роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

ДПІ у місті Червонограді проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ТзОВ „Вітан-Транс” вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року , валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12..2010 року. За наслідками перевірки складено Акт № 215\2301\32018155 від 30.03.2011 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000252301 від 13.04.2011 року ,яким збільшено податкове зобов”язання за платежем :податок на прибуток на суму 283756 грн.25 коп. в тому числі :за основним платежем 227005 грн.,за штрафними санкціями -56751 грн.25 коп.

В Акті перевірки ДПІ у місті Червонограді № 215\2301\32018155 від 30.03.2011 року року зазначено, що ТзОВ „Вітан-Транс”допущені наступні порушення:

1.п.5.1,пп.5.4.8 п.5.4. ст.5 ,пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334\94-ВР в результаті чого занижено суму податку на прибуток ,яка підлягає сплаті до державного бюджету всього в сумі 227005 грн. ,у тому числі за 1У квартал 2008 року в сумі 0 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 16875 грн.,за 11 квартал 2009 року в сумі 47759 грн., за 111 квартал 2009 року в сумі 36616 грн.,за 1У квартал 2009 року в сумі 32268 грн.,за 1 квартал 2010 року в сумі 13736 грн.,за 11 квартал 2010 рокув сумі 30230грн.,за 111 квартал 2010 року в сумі 28284 грн.,за 1У квартал 2010 року у сумі 21237 грн..

Позивач просить визнати нечинним та скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення ,оскільки ДПІ незаконно не зарахувало віднесення до валових витрат добові,видані водіям та витрати ,понесені у відряджені на підставі того ,що ТзОВ не виконало письмову вимогу та не надало ДПІ переклад більше двох с половиною тисяч документів на українську мову в обмежені строки. ТзОВ здійснює міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями і має оправдовуючи документи по витратах на пальне,мийку,добові водіям,проїз автобамів,оформлення товаросупровідних документів ,видані в Німеччині ,Польщі ,складені іноземними мовами,а частина українською мовою. Документи на українській мові також додані до авансових звітів,однак перевіряючими не відокремлені і не враховані. Переклад такої кількості документів вимагає не тільки великий період часу ,але й великі витрати. Означені документи,складені на іноземній мові в більшості їдентичні і підлягають зарахуванню.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, далі-Закон) платник податку покупець на дату оприбуткування товару або на дату фактичного отримання результатів робіт (послуг) збільшує валові витрати виробництва. При цьому в разі затримки оплати вартості товарів (робіт, послуг) у покупця виникає кредиторська заборгованість.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV дано визначення, зокрема, таких термінів: первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з ч.1 та ч.5 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до 5.4.8.ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334\94-РВ витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. ( Абзац перший підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 ) Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій),рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні. Не дозволяється відносити до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плати за видовищні заходи. Додатково до витрат, визначених абзацом першим цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду. Зазначені граничні норми встановлюються в гривнях: в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів;

в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відряджених членів екіпажів суден (інших транспортних засобів) або суми, що направляються на харчування таких членів екіпажів замість добових, у разі, якщо такі судна (інші транспортні засоби): ( Підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 ) здійснюють комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіального моря (вод) України; ( Підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 )виконують міжнародні рейси для здійснення навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордонів України; ( Підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 )використовуються для аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіального моря (вод) України. ( Підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 ) Сума добових визначається: у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом; у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює. За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку. За запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.

З матеріалів справи вбачається ,що позивач не виконав вимоги перевіряючих ДПІ про надання перекладу звітних та підтверджуючих документів і перевіряючі не зарахували означені в звітах суми до валових витрат.

Однак суд вважає,що такий висновок ДПІ не відповідає сумам реальних витрат підприємства ,навіть при неврахуванні неперекладених з іноземної мови квитанцій та чеків,оскільки ,як вбачається з огляду вибіркових звітів про витрати у відрядженнях ,в зв”язку з тим ,що автотранспорт пересувався як по територіі іноземних держав ,так і по території України, гроші на обслуговування транспорту витрачались також українські, про що до звітів додавались відповідні звітні документи.

Так ,в Акт перевірки, як неприйнятий в якості валових витрат, внесено звіт №212 водія ОСОБА_1 на суму 6841,38 грн.,яка зазначена в графі „сума витрат в іноземній мові”.

При огляді судом звітних документів,які долучено до звіту, вбачається,що до звіту долучено також квитанції на українській мові про сплати на території України,зокрема : ДП „СМАП”м.Київ,Волинського обласного управління Ощадного банку України,,уніфікована митна квитанція, заява на переказ готівки ,квитанція Волинської обласної дирекції „Райффайзен Банку Аваль”.

Судом в процесі розгляду справи неодноразово зобов”язувалось ДПІ подати розрахунок, який би включав у себе окремо неприйняті ревізором витрати на добові, витрати , які підтверджувались документами на українській мові, витрати, які підтверджувались документами ,складеними на іноземній мові. Представник відповідача такі розрахунки не представив, заявивши,що ДПІ не має можливості іх скласти. Суд також позбавлений можливості вичленити з загальних сум звітів водіїв суму витрат,які підтверджуються документами на українській мові, оскільки для цього необхідно провести повторну ревізію підприємства. Також ДПІ на вимоги суду не представила розрахунок податкових зобов”язань і штрафних санкцій в розрізі витрат на добові та витрат по звітах, чим позбавила суд можливості вирахувати окремо категорії витрат і ,відповідно, постановити обгрунтований висновок по них.

Тому суд вважає,що ДПІ необгрунтовано були не прийняті до зарахування валові витрати ,які підтверджувались звітами водіїв ,без розподілу витрат ,які підтверджувались документами на українській мові та витрат,які підтверджувались документами,складеними на іноземних мовах , і оскільки всі суперечності ,які не підтверджені ДПІ , відносяться на користь платника податків,то в цій частині висновки ДПІ слід визнати неправомірними і податкове повідомлення-рішення в означеній частині слід скасувати.

Суд також не може прийняти за основу розрахунок накладених зобов”язань та штрафних санкцій,поданий позивачем ,оскільки означений також не відповідає дійсним сумам витрат і в нього включено ще зайві несплачені податки.

Щодо визначення збільшення податкового зобов”язання в зв”язку із неприйняттям до зарахування сум ,виплачених водіям як добові ,то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”від 28.12.1994 року №334\94-РВ додатково до витрат, відносяться не підтверджені документально. витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду. Зазначені граничні норми встановлюються в гривнях:

в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів;

в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відряджених членів екіпажів суден (інших транспортних засобів) або суми, що направляються на харчування таких членів екіпажів замість добових, у разі, якщо такі судна (інші транспортні засоби): ( Підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 ) здійснюють комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіального моря (вод) України; ( Підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 )виконують міжнародні рейси для здійснення навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордонів України; ( Підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 )використовуються для аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіального моря (вод) України. ( Підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 ) Сума добових визначається: у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом; у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює. За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.

Позивачем представлено копіі книг наказів за 2006-2010 рр. З яких вбачається,що водії ,яким виплачені добові дійсно були відряджені в різні країни та у різні міста України. Це підтверджується посвідками про відрядження та відмітками у паспортах.

Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон,затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 зі змінами та доповненнями \зареєстровано в Мінюсті 31.03.1998 року за № 218\2658\ встановлено, що службові поіздки працівників,робота яких проходить в дорозі або має роз”їздний \пересувний\ характер не вважаються відрядженнями,якщо інше не передбачено законодавством,колективним договором,трудовим договором \контрактом\ між працівником і власником \або уповноваженою ним особою\..

З типового трудового договору з водієм ,який працює у позивача вбачається,що \п.1.4\ на підприємстві для водіїв передбачені відрядження ,які оформляються наказами про відрядження ,і водій зобов”язаний виконувати такі накази.

П. 1.9. Договору зазначає,що виконуючи завдання по перевезенню вантажів,водій знаходиться у службовому відрядженні.

П.2.1 Договору зазначає,що водій здійснює перевезення вантажів згідно відрядження та шляхового листа.

Таким чином суд приходить до висновку,що збільшення грошового зобов”язання за рахунок неприйняття як валові витрати виплачені водіям добові є неправомірним і тій частині податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку..

Згідно зі ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України такий спосіб захисту як вимога визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Аналізуючи діюче на момент спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності визначення податку на прибуток та штрафних санкцій,необгрунтовано склавши висновок у Акті перевірки та в податковому повідомленні-рішенні № 0000252301 від 13 квітня 2011 року щодо визначених сум податкового зобов”язання і штрафних санкцій. Тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Червонограді № 0000252301 від 13 квітня 2011 року .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя:підпис- з оригіналом звірено.

Суддя : Дем”яновський Г.С.