Постанова № 21760292, 31.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2012 року Справа № 2а-10416/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Борзаниці С.В.

при секретарі: Мінаковій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправними дій щодо винесення податкового повідомлення-рішення, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправними дій щодо винесення податкового повідомлення-рішення, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог послався на наступне.

Податковим повідомленням-рішенням від 24.10.2011 року № 0001508013 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську значено, що позивачем допущено порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового Кодексу України та в декларації з податку на прибуток підприємств за II квартал 2011 року по рядку 06.6 декларації завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього звітного податкового періоду на 85986081грн., оскільки задекларована саме така сума збитків, у т. збитки минулих років.

Податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 року № 0001508013 СДПІ по роботі з якими платниками податків у м. Луганську було винесено на підставі акту камеральної податкової звітності з податку на прибуток від 04.10.2011 року № 469/08-3/05763797.

У зазначеному акті Відповідач вказує, що позивачем порушений пункт 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України стосовно пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, «...якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року», тобто, до складу витрат включається виключно суми збитків, що отримані за результатами діяльності підприємства у І кварталі 2011 року, а від'ємне значення об'єкту оподаткування минулих років, що враховане у складі валових витрат декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року у відповідності до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включаються. Таким чином, робить висновок відповідач, що підприємством завищено по рядку 06.6 декларації суму від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього звітного податкового періоду на 85 986 081 грн.

Акт СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 04.10.2011 року № 469/08-3/05763797 підписаний позивачем з зауваженнями № 866-318 від 13.10.2011 року.

Вважаємо, що податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 року №0001508013 прийняте СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську з порушеннями норм матеріального права України і є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на нижче наведене.

Пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України стосовно пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України регулює особливості застосування п. 150.1 статті 150 кодексу у 2011 році, оскільки розділ III «Податок на прибуток підприємств» кодексу вводиться у дію з 1 квітня 2011 року, тобто з другого кварталу податкового року, а норма п. 150.1 статті 150 кодексу передбачає порядок обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування, розрахованого за результатами діяльності у попередньому податковому році, згідно якому таке значення включається до витрат першого календарного кварталу поточного податкового року. Отже, таким застереженням фактично передбачено, що для цілей обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування згідно з п. 150.1 статті 150 кодексу у 2011 році першим податковим періодом є другий квартал 2011 року.

Таким чином, у зазначеному пункті 3 однозначно вказано право платників податків на включення у витрати II кварталу 2011 року суми від'ємного значення, отриманого за підсумками І кварталу у. цьому році. При цьому вказана норма ПКУ не містить ніяких обмежень щодо від'ємного значення, отриманого за підсумками попередніх років. Окрім цього іншого показнику від'ємного значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року податкова звітність не містить .

Тому надуманий відповідачем механізм розрахунку «нового» від'ємного об'єкту оподаткування за підсумками І кварталу ніяких законодавчих підстав не має.

До 1 квітня 2011 року під час обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування позивач керувався статтею 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно п. 6.1 якої «якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням, суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року». У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 вказаного Закону: «У 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010році, підлягають включенню до складу валових витрат . порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом)). Тобто розраховане за підсумками 2010 року та попередніх податкових років від'ємне значення обєкту оподаткування включалося, згідно вимогам Закону, до витрат І кварталу 2011 року враховувалося при розрахунку об'єкту оподаткування за підсумками такого кварталу.

Тобто, збережено правонаступництво положеннями Податкового кодексу України положень Закону про прибуток. Про це також свідчить зміни, які були внесені Законом № 3609 від 07 липня 2011 року в ПКУ.

Таким чином, абсолютно законним є облік позивачем у складі його валових витрат 1 кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування минулих років у розмірі 85 986 081 грн., а також наступне включення від'ємного значення об'єкту оподаткування І кварталу 2011 року у податкові витрати І! кварталу.

Абзацом другим пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX ПКУ чітко передбачено, що «якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року». Отже, вказана норма чітко передбачає включення у витрати II кварталу 2011 року суми від'ємного значення об'єкту оподаткування, розрахованого (а не отриманого, як вказує відповідач) за підсумками І кварталі 2011 року згідно з вимогами законодавства. В абзаці ж третьому цього пункту мова йде виключно про порядок розрахунку у 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування наростаючим підсумком, без встановлення будь-яких особливостей з методології його розрахунку за підсумками І кварталу 2011 року.

Крім того, наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» №114 від 28 лютого 2011 року передбачає у рядку 06.6 Податкової декларації саме від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядку 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року). А таке від'ємне значення за І квартал 2011 року поточного податкового року згідно наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємств та Порядку її заповнення» №143 від 29 березня 2003 року, який діяв на момент формування результатів за І квартал 2011 року, відображалося у рядку 08 Податкової декларації, та включало, у свою чергу, показники рядку 04.9 - від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового періоду.

По нашому переконанню, законодавство чітко закріпило можливість обліку у складі валових витрат І кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування минулих років, а також наступне включення усього без винятків від'ємного значення об'єкту оподаткування І кварталу 2011 року у витрати II кварталу 2011 року (і далі до повного погашення), а саме рядок 06.6 податкової декларації з податку на прибуток. Як вбачається, мова йде про весь збиток, задекларований позивачем у рядку 08 декларації за І квартал 2011 року. Тому: 80% збитку 2009 року на законних підставах прийняв участь в вирахуванні об'єкту оподаткування І кварталу 2011 року, який потрапив у валові витрати через рядок 04.9 декларації за цей період згідно п. 6.1 та п. 22.4 Закону про прибуток. Тому ПАТ «Луганськтепловоз» переконаний, що незалежно від того, був позивач збиточним у 2009 та/або 2010 році, до витрат II кварталу 2011 року мав потрапити весь податковий збиток, задекларований нашим підприємством за підсумками І кварталу 2011 року поточного року. Заповнюючи рядок 06.6 декларації за II квартал 2011 року у позивача не було жодних законодавчих підстав виключати збитки минулих років (а реально повноцінні валові витрати) зі збитку І кварталу 201! року. Крім, того слід звернути увагу, що 80% збитку -2009 вперше потрапили у валові витрати 1 кварталу 2011 року згідно Закону України № 2275-УІ від 20.05.2010 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Позиція СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, не є законною та обґрунтованою у зв'язку з тим, що тоді поточним прибутком І кварталу 2011 року в першу чергу слід погашати саме 80 % збитку 2009 року, відображеного ПАТ «Луганськтепловоз» у валових витратах через строку 04.9 першоквартальної декларації. Та лише потім - усі наступні валові витрати цього звітного періоду.

Як зазначалося вище Акт СДШ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 04.10.2011 року № 469/08-3/05763797 підписаний позивачем з зауваженнями № 866-318 від 13.10.2011 року.

24 жовтня 2011 року разом з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нами була отримана відповідь від СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на зауваження ПАТ «Луганськтепловоз» датована 19.10.2011 р. за № 18291/10/08-3109.

Вирахувати податок на прибуток у порядку, передбаченому ПКУ, означає застосувати норми ст.152 ПКУ, згідно яким податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 ПК. Норма п. 149.1 говорить: «податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу». У випадках коли витрати перевищують прибутки об'єкт оподаткування має від'ємне значення (збиток). Отримання збитків не є протизаконним , порядок їх обліку прямо передбачений ст. 150 ПКУ, а згідно п. 150.2 орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення. Таким чином, оскільки збиток не є податковою базою, податок на прибуток у збиточних деклараціях не вираховується (дорівнює нулю). Отже, якщо платник податків задекларував податок на прибуток у сумі «нуль», він нічого не порушив. Не виконання податкового зобов'язання з боку платника податку буде мати місце тоді, коли платник податку задекларував суму податку більш нуля, однак не сплатив її.

Направлення податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 року № 0001508013 СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську мотивує у тому числі і такими аргументами:

«Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень ПК України дають підстави вважати, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємного значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування відємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Підтвердженням вказаного також слугує абзац 2 пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень ПК України, яким визначено, що розрахунок обєкта оподаткування за наслідками другого, другого та третього, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням відємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахувань будь-яких інших звітних періодів..

Крім, того, відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99 №1-рп/99 Конституційного суду України дійшов висновку, що за загальновизнаним, принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частини першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба, розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час якого вони настали або мали місце».

Таким чином, основним аргументом СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську є так зване «дослівне тлумачення» положень пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень ПК України. Тим самим вона підтвердила, що прямо з ПК України не випливає, що враховувати від'ємний результат 2010 року у 2011 році не можна, а зрозуміти це можливо лише у результаті тлумачення певних норм.

При цьому процес тлумачення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ніяк не мотивується, а просто робиться висновок про те, що вказані норми дають підстави вважати, що «до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємного значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010року».

Зазначена позиція вбачається помилковою.

Відповідь СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на зауваження ПАТ «Луганськтепловоз» від 19.10.2011 р. за № 18291/10/08-3109 містить лише фразу про те, що вона здійснила «дослівне тлумачення» пункту 3 та прийшла до певного розуміння цієї норми. Проте другої частини таких дій, як «тлумачення нормативного акту», відповідач не зробив: він не пояснив, на підставі чого зробив свій висновок.

Посилання у своїй відповіді на абзац 2 пункту 3 та рішення Конституційного суду України по справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.99 №1-рп/99 виглядає спробою здійснити так зване тлумачення систематичним способом. Тобто відповідач зробив спробу проаналізувати та знайти зв'язок пункту 3 з його ж абзацом 2 та ст. 58 Конституції України.

У той час як мовний спосіб тлумачення абзацу 2 пункту 3 дає змогу дійти висновку, що у ньому (як і в абзаці першому пункті 3) мова йде про від'ємне значення результату першого кварталу 2011 року, а про від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року у пункті 3 зовсім не згадується. Отже і спорити про це не має підстав.

Згідно з п. 22.4 ст. 22 Закону про прибуток від'ємне значення 2010 року враховувалося у складі валових витрат першого кварталу 2011 року. Таким чином, відповідачу спростовувати необхідно правомірність відображення від'ємного значення минулих років у складі валових витрат І кварталу 2011 року, а не в складі витрат звітних періодів 2011 року як від'ємний результат 2010 року.

Щодо зворотної сили у часі норм права, то мова про це не йде, оскільки всі вони застосовуються у тому періоді, у якому діяли. Тому ст. 58 Конституції України та її тлумачення Конституційним судом України відношення до цього не мають.

Крім того, звертаємо увагу суду, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську не відновиться до жодного з правомочних суб'єктів тлумачення норм права, та призначенням відповідача не є тлумачення норм Податкового кодексу України.

Пунктом 4.1.4 статті 4 Податкового кодексу визнається презумпція правомірності рішень платника податків, а пункт 56.21 ПКУ вказує, що «у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків».

Просили визнати дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську по винесенню Податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 року № 0001508013 такими, що не відповідають Закону; визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 року № 0001508013 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську.

Під час судового засідання представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що всі дії відповідачем були виконані відповідно до норм чинного законодавства, порушень допущено не було.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996) бухгалтерський облік процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону №996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.14.1.188 п.14.1 ст.14 ПК України податкова різниця- це різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобовязань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Таким чином, відповідно до положень ч.2 ст.3 Закону №996 дані бухгалтерського обліку є первинними та базовими для складання та подання до відповідних органів фінансової та податкової звітності.

Відповідно до положень п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація є різновидом податкової звітності, яка грунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підрозділом 4 Перехідних положень ПК України передбачено, що Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, публікується до 1 квітня 2011 року та набуває чинності з 1 січня 2013 року. Субєкти господарювання платники податку на прибуток подають фінансову звітність з урахуванням податкових різниць, починаючи зі звітних періодів 2013 року.

Частиною 2 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України передбачено, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий четвертий квартали 2011 року.

У звязку з необхідністю окремого врахування показників відємного значення обєкта оподаткування, які виникли до 01.04.2011 та після цієї дати, показники відємного значення обєкта оподаткування, які виникли до 01.01.2011, не повинні включатися до результатів розрахунку обєкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого четвертого кварталів 2011 року.

Частиною 3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України передбачено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку обєкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням відємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Відповідно до п.п.14.1.188 п.14.1 ст.14 ПК України показники податкової різниці складаються на підставі різниці між показниками господарської діяльності субєкта господарювання, сформованої відповідно до положень бухгалтерського обліку, та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом III цього Кодексу. Внаслідок чого оцінка і критерії визнання доходів, витрат, активів, зобовязань субєкта господарювання за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку до 1 квітня 2011 року повинні обліковуватися окремо від доходів та витрат, визначених згідно з розділом ІІІ ПК України. Частиною 3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України встановлено, що можливе відємне значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року враховується при розрахунку обєкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року. У звязку з чим, розрахунок обєкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року повинен проводитися виключно з урахуванням результатів господарської діяльності безпосередньо за перші 3 місяці 2011 року без урахування відємного значення за період до 01.01.2011, оскільки абзацем 1 частини 3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України встановлена ймовірність наявності відємного значення обєкта оподаткування (ймовірність у зазначеній нормі визначена зазначенням сполучника «якщо»). Зазначені норми виключають можливіть врахування показників відємного значення обєкта оподаткування, які виникли до 01.01.2011, до можливого відємного значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року.

Також частиною 3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України передбачено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням результату розрахунку обєкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року. Податковим кодексом встановлено, що результат розрахунку обєкта оподаткування платника податку за підсумками першого кварталу 2011 року виводиться саме з числа резидентів, інших критерієв розрахунку у зазначеній нормі не вказано. Тобто, для розрахунку повинна враховуватися тільки кількість резидентів, з якими були правовідносини саме в першому кварталі 2011 року. Вказані положення зазначеної норми додатково вказують на обставини щодо неможливості врахування показників відємного значення обєкта оподаткування, які виникли до 01.01.2011, до можливого відємного значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року.

Абзацем 2 ч.1 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України передбачено методику бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць та встановлено строк набрання чиності такої методики з 1 січня 2013 року.

Таким чином, з урахуванням того, що методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць набирає чиності з 1 січня 2013 року та необхідністю окремого врахування показників відємного значення обєкта оподаткування, які виникли до 01.04.2011 та після цієї дати, податкова декларація за ІІ квартал 2011 року не може містити в собі показники відємного значення обєкта оподаткування, які виникли до 01.01.2011. Тобто, до 01.01.2013 відсутній механізм бухгалтерського обліку зазначених тимчасових та постійних податкових різниць, внаслідок чого показники відємного значення обєкта оподаткування, які виникли до 01.01.2011, не можуть вноситися до податкових декларацій за ІІ квартал 2011 року, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” податкова звітність повинна грунтуватися на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, стаття 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо включення до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного календарного року суми відємного значення обєкта оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами попереднього податкового року при даних спірних правовідносинах не підлягає застосуванню з наступних підстав. Порядок обчислення та врахування можливого відємного значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року чітко врегульований частиною 3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України, у звязку з чим зазначена норма Податкового кодексу України є спеціальною, а норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо даних спірних правовідносин є загальними. Оскільки норми ПК України для спірних правовідносин є спеціальними та повинні застосовуватися лише щодо відносин за І квартал 2011 року, то саме норми Податкового кодексу України, які встановлюють неможливість застосування показників відємного значення обєкта оподаткування, які виникли до 01.01.2011, підлягають застосуванню.

Оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач не допускав тлумачення норм закону та його дії відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і нормам Податкового кодексу України, позовні вимоги не підлягать задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправними дій щодо винесення податкового повідомлення-рішення, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 03 лютого 2012 року.

Суддя С.В. Борзаниця