Постанова № 21760210, 30.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2012 р. справа № 2а/0570/22786/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбудматеріали» до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області про визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.11 №0516620162-32161

за участю представників сторін

від позивача: Бодряга В.В.

від відповідача: Платонова Я.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбудматеріал» звернулось з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області про визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.11 №0516620162-32161.

Позивач не погоджується з порушеннями викладеними в акті перевірки від 20.04.11 №266/03/24806995, оскільки висновок відповідача що марки якими були марковані алкогольні напої які реалізовувались позивачем, не надавались безпосередньо імпортеру, не є підставою для застосування санкцій насамперед не відповідає змісту порушення «реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка», так як алкогольні напої були марковані марками встановленого зразку і це визнається відповідачем. Позивачу згідно наказу управління торгівлі та побутового обслуговування населення Донецької обласної державної адміністрації №502 від 26.06.01 було присвоєно статус підприємства громадського харчування та видане відповідне свідоцтво. Акт було написано нерозбірливо, права платника податків (зокрема не погоджуватись з актом перевірки та робити про це запис в ньому) не розяснювалось. Відповідний запис про це в акті перевірки зроблено не було, а під час самої перевірки ні про свідоцтво підприємства громадського харчування, ні про наявність відповідних оголошень (про можливість паління) мова не йшла. Наочна інформація розміщена в барі позивача, про свідчать фотографії.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав пояснення у яких зазначив, що згідно з ПКУ, відповідальність за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несвоєчасну сплату акцизного збору несуть виробники, імпортери, продавці цих товарів та їх посадові особи у порядку, передбаченому законодавством. Тобто алкогольні напої та тютюнові вироби на які не наклеєні марки акцизного податку встановленого зразка, у такий спосіб, щоб вони розривались під час відкупорювання (розкривання) виробів вважаються немаркованими. В момент перевірки була відсутня наочна інформація, яка складається із графічного знака та тексту такого змісту «Місце для паління. Куріння шкодить вашому здоровю». Представник субєкта господарювання після ознайомлення з актом надала пояснення, а саме заперечень до акту немає, пояснення надати не можу. Відповідно до відповіді Донецької міської ради позивачу статус підприємства громадського харчування не узгоджувався.

На підставі викладеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбудматеріал» є юридичною особою відповідно до свідоцтва про реєстрацію юридичної особи серия A01 № 431012.

Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області було проведено фактичну перевірку з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. За наслідками перевірки було складено акт від 20.04.11 № 266/03/24806995.(а.с. 5), та прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.11 №0516620162-32/161 (а.с.9). Під час перевірки встановлено наступні порушення:

-реалізація алкогольних без марок акцизного податку встановленого зразка 1700 грн.;

-реалізація тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка 1700 грн.;

-порушення вимог ст..15-3 закону №481/95-ВР відсутність у позивача статусу підприємства громадського харчування 6800 грн;

-нерозміщення наочної інформації, передбаченої ст.. 15-2 Закону №481/95 3400 грн.

Щодо встановленого порушення реалізація алкогольних без марок акцизного податку встановленого зразка та реалізації тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка суд зазначає наступне.

В акті перевірки вказано, що реалізації знаходяться дві пляшки Вермути «Мартіні Б янко» виробника «Martini & Rosi», імпортер ТОВ «Елит-А» марковані марками, на які не надані супровідні документі. Так в акті мається перелічені номера акцизник марок. Також є запис, що після аналізу вказаних марок акцизного податку буде зроблено відповідні висновки та у разі необхідності буде повідомлено керівництво підприємства. В той же час, в рішенні зазначено, що позивачем допущено порушення «реалізація алкогольних без марок акцизного податку встановленого зразка». Відповідачем надано довідку від 22.04.11 №23 відповідно до якої, марки яким були маркіровані напої видавались не ТОВ «Елит-А», а ПП «Інтертрейд», тобто іншому імпортеру. В той же час відповідно до вказаної довідки марки відповідають встановленій формі.

Актом перевірки зазначено, що в реалізації знаходиться пять пачок тютюну, без марок акцизного податку. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що це був тютюн для кальяну, що цей тютюн має упаковку яка міститься у коробці, що під час перевірки ці коробки були відкриті, та що при відкритті, неможливо зберегти акцизну марку. Представник відповідача, зазначає що коробці були закриті, з акту перевірки неможливо встановити відкриті чи закриті коробці були на місце реалізації.

Відповідно до ст..14 Податкового Кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні що включається до ціни таких товарів (продукції).

Марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Плата за марки акцизного податку - плата, що вноситься вітчизняними виробниками та імпортерами алкогольних напоїв і тютюнових виробів за покриття витрат з виробництва, зберігання та реалізації марок акцизного податку. Розмір плати за марки акцизного податку встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець марок акцизного податку - суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства України є платником акцизного податку з алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини.

Таким чином, законодавством передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в певному порядку. Наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам. Ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізації на території України немаркованих у встановленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється.

Відповідно до Постанови від 27.12.10 № 1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (далі Положення), вважаються такими, що немарковані алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками, алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо встановленого порушення відсутність у позивача статусу підприємства громадського харчування, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Частиною 6 статті 15-3 цього Закону визначено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Абзацом 9 частини 2 статті 17 цього Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що у разі порушення субєктом господарювання вимог статті 15- 3 цього Закону застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800 гривень.

Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої), спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торгівельного обслуговування визначені Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету міністрів України N 854 від 30 липня 1996 року (далі Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями).

Відповідно до пункту 2 цієї постанови, роздрібна торгівля алкогольними напоями є діяльністю з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємства чи спеціалізовані відділи (секції) магазинів споживчої кооперації, а також підприємства громадського харчування.

Відповідно до пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Визначення терміну «підприємство громадського харчування» містилося в Правилах роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 219 від 24 липня 2002 року. Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 309 від 09 жовтня 2006 року поняття «підприємство громадського харчування» було змінено на поняття «підприємство ресторанного господарства».

Відповідно до пункту 1.3. цих правил, закладом ресторанного господарства є організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Згідно пунктів 1.5., 1.6 цих Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 219 від 24 липня 2002 року заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.

Суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Вимоги, що пред'являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України.

Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Позивачем до матеріалів справи надано Наказ від 26.06.01 №502 виданий управлінням торговим та побутового обслуговування населення Донецької обласної державної адміністрації «Про затвердження типа та класу підприємству ТОВ «Донбудматеріал» м. Донецька». (а.с.14). Відповідно до вказаного наказу позивачу затверджено тип бар, клас перший, та видане відповідне свідоцтво. Вказаний наказ було прийнято а свідоцтво було видано позивачу до прийняття відповідної норми законодавцем.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст..15-2 Закону №481 у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака

про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!". У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

В акті перевірки зазначено, що у відведеному місці для куріння не розміщено наочну інформацію, що розташування такого місця та про шкоду, яку завдає здоровю людину.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що перевірка проводилась перед взято, що всі документи надавались, та відповідна наочна інформація, була наявна.

Відповідно до ст..71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, не надано будь - яких інших доказів, крім запису акті перевірки.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив :

Позовні вимоги, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбудматеріали» до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області про визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.11 №0516620162-32161 у сумі 12800 грн., задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення про застосування фінансових санкцій від 10.06.11 №0516620162-32161 у сумі 9400 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбудматеріали» витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 гривень 50 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 30 січня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 06 лютого 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.