Постанова № 21760193, 03.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/206/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 01 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю:

представника позивачаКрайнюк І.С.

відповідачане зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 31099,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція в Іллічівському районі м. Маріуполя (далі ДПІ в Іллічівському районі м. Маріуполя, позивач), звернулась до суду із адміністративним позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2, відповідач) про стягнення фінансових санкцій в розмірі 31099,60 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Просив суд ухвалити постанову, якою стягнути із відповідача на користь державного бюджету 31099,60 гривень.

В судове засідання представник позивача наполягав на задоволенні позову, надавши пояснення аналогічні викладеним в позовні заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений відповідним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до частини 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до пунктів 2 та 11 статті 11 Закону “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Статтею 11-1 Закону визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Таким чином, ДПІ в Іллічівському районі м. Маріуполя є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Відповідач, ОСОБА_2 фізична особа підприємець, зареєстрований виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 09.10.2006 року, знаходиться на податковому обліку в ДПІ в Іллічівському районі м. Маріуполя за №3279 з 10.10.2006 року.

13.05.2011 р. позивачем проведено перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_2 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності.

За результатами перевірки складено акт перевірки №124/17-3/НОМЕР_1 від 13.05.2011 року, яким, зокрема, встановлено:

порушення пункту 1 ст. 3 Закону України «Патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 року №98/95-ВР (далі Закон №98/95) в частині здійснення ФОП ОСОБА_2 торгівельної діяльності в період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року в торгівельному павільйоні за адресою АДРЕСА_1, без отримання відповідного торгового патенту,

порушення пунктів 1, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР (далі Закон №265) у частині проведення ФОП ОСОБА_2 розрахункової операції у період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року без застосування РРО на суму 15069,30 грн. та неведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме зберігання необлікованих товарів на суму 15069,30 гривень,

Указаний акт перевірки надісланий відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням, який був отриманий ОСОБА_2 20.05.2011 року, про що свідчить її особистий підпис на повідомленні.

На підставі складеного акту перевірки були винесені:

рішення про застосування фінансових санкцій №0000292303 від 27.05.2011 року на суму 30139,60 гривень,

податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011 року №0000282303 на суму 960 гривень.

Відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій №0000292303 від 27.05.2011 року та податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011 року №0000282303 отримано 03.06.2011 р., про що свідчить особистий підпис ОСОБА_2

Як визначено пп. 1, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок,

вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідальність за порушення пп. 1, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено п. 1 ст. 17, ст. 20 указаного закону, згідно яких у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Відповідальність за порушення ст. 267 Податкового кодексу України передбачена п. 125.1 ст. 125 зазначеного кодексу, згідно якого за здійснення діяльності, передбаченої статтею 267 цього Кодексу, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.4 - 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу (крім діяльності у сфері розваг), сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць.

Згідно із частиною 4 ст. 3 Закону України «Патентування деяких видів підприємницької діяльності» (який діяв на момент виникнення правовідносин) вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.

Відповідач рішення про застосування фінансових санкцій та податкових повідомлень-рішень не оскаржував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ДПІ в Іллічівському районі м. Маріуполя правомірно застосовано до відповідача штрафні санкції на загальну суму 31099,60 грн.

Відповідно до п.п. 41.1.1. пункту 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Пунктом 87.11. ст. 87 цього кодексу визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи станом на день розгляду спору суми штрафних санкцій відповідачем не сплачена.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи вищезазначене, матеріали справи, суд дійшов висновку, що визначення відповідачеві фінансових санкцій здійснено податковим органом правомірно і в межах компетенції та повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 31099,60 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 69 - 71, 99, 103, 112, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 31099,60 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код ІПН НОМЕР_1) до Державного бюджету суму фінансових санкцій у розмірі 31099 (тридцять одна тисяча девяносто девять) грн., з яких:

30139 (тридцять тисяч сто тридцять девять) гривень 60 коп. на бюджетний рахунок № 31118104700053, код платежу 21080900, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686694 отримувач ГУДК в Донецькій області,

960 (девятсот шістдесят) гривень на бюджетний рахунок № 31414541700053, код платежу 21080900, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686694 отримувач ГУДК в Донецькій області.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 03 лютого 2012 року.

Повний текст постанови виготовлений 08 лютого 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.