Постанова № 21759911, 03.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/8896/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Зуївський енергомеханічний завод», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 березня 2011 року та від 29 квітня 2011 року

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 15.07.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 04.01.2012р.

ОСОБА_3 за дов. від 22.12.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством «Зуївський енергомеханічний завод» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 березня 2011 року № 0000142304/0 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 85 грн., № 00001022302/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33905 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 27124 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій 6781 грн., № 0000152304/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 43050 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 10763 грн., № 00001012302/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 41455507 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 33164406 грн. та суму штрафними (фінансових) санкцій 8291101 грн., від 29 квітня 2011 року № 0000242304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 10762 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, а також зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з ТОВ «ВЧК», ТОВ «Фірма «Альфа-Імпекс», ПП «Аффарі-Трейд», ТОВ «Компанія Гонорант», ТОВ «Форекс-Групп», ТОВ «Франко плюс», ТОВ «Амальте-Я», ТОВ «Альпарія», ТОВ «Транс агентство метал», та посилається на неправомірність висновків відповідача щодо нікчемності правочинів із даними контрагентами. Крім цього, позивач посилається на правомірність включення витрат у зв'язку із отриманням послуг від фірми «Savalla Limited» за договором про надання маркетингових досліджень до складу валових витрат.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та вищенаведеними контрагентами, ґрунтуючи свої висновки на актах перевірки контрагентів позивача, а також посилається на відсутність в актах приймання-передачі маркетингових послуг будь-яких конкретних даних щодо наданих послуг, що унеможливлює перевірку використання отриманих маркетингових послуг у господарській діяльності позивачем.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Зуївський енергомеханічний завод» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34359707, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100285319.

Відповідачем була здійснена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 14 березня 2011 року № 220/23-211/34359707 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки та з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 27 квітня 2011 року про результати розгляду скарг відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення відповідно до пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України:

від 30 березня 2011 року № 0000142304/0, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2010 року в розмірі 85 грн.;

від 30 березня 2011 року № 00001022302/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 33905 грн., в тому числі за основним платежем 27124 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6781 грн.;

від 30 березня 2011 року № 0000152304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 43050 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10763 грн. за серпень, вересень, грудень 2009 року, січень 2010 року;

від 30 березня 2011 року № 00001012302/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 41470507 грн., в тому числі за основним платежем 33176406 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8294101 грн. Дане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 41455507 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 33164406 грн. та суму штрафними (фінансових) санкцій 8291101 грн.;

від 29 квітня 2011 року № 0000242304, яким збільшена сума штрафних (фінансових) санкцій на 10762 грн.

Правовою підставою визначення податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168), які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту, перевіркою повноти визначення валових витрат відповідачем встановлено їх завищення позивачем на загальну суму 132705625 грн., в тому числі за 2 квартал 2009 року на суму 96500 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 20089397 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 72179989 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 150060 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 18317458 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 21872221 грн., яке виявлено відповідачем у зв'язку із порушенням позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334, а саме включення до складу валових витрат витрати на придбання товарів, які не повязані із веденням фінансово-господарської діяльності.

Актом перевірки (починаючи зі стор. 8) встановлено, що позивачем сформовано валові витрати по перерахуванню попередніх оплат по придбанню товарів в межах нікчемних угод з наступними постачальниками: ТОВ «ВЧК», ТОВ «Фірма «Альфа-Імпекс», ПП «Аффарі-Трейд», ТОВ «Компанія Гонорант», ТОВ «Форекс-Групп», ТОВ «Франко плюс», ТОВ «Амальте-Я», ТОВ «Альпарія», ТОВ «Транс агентство метал» у загальній сумі 132140637 грн.

По взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс агентство метал» позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у травні 2009 року витрати в сумі 37821 грн. 64 коп., у червні 2009 року в сумі 58677 грн. 89 коп., у липні 2009 року в сумі 35575 грн. 35 коп., у серпні 2009 року в сумі 21666 грн. 68 коп., у вересні 2009 року в сумі 32154 грн. 56 коп., у жовтні 2009 року в сумі 26345 грн. 74 коп., у листопаді 2009 року в сумі 53488 грн. 29 коп., у грудні 2009 року в сумі 93912 грн. 73 коп., у січні 2010 року 85230 грн. 63 коп., у травні 2010 року в сумі 91431 грн.

По взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-Імпекс» позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у серпні 2009 року в сумі 10000000 грн.. у листопаді 2009 року в сумі 16666666 грн. 67 коп., у квітні 2010 року позивачем самостійно по операції повернення попередньої оплати відкориговано до зменшення валових витрат суму 12500000 грн.

По взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЧК» позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у серпні 2009 року в сумі 10000000 грн., у жовтні 2009 року в сумі 9166666 грн. 67 коп.

По взаємовідносинам з Приватним підприємством «Аффарі-Трейд» позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у жовтні 2009 року в сумі 22500000 грн.

По взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Гонорант» позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у жовтні 2009 року в сумі 11160909 грн. 36 коп., у листопаді 2009 року в сумі 12500000 грн.

По взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Форекс Груп» позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у березні 2010 року в сумі 64829 грн. 17 коп., у червні 2010 року в сумі 86166 грн. 67 коп., у вересні 2010 року в сумі 21319233 грн.

По взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Франко Плюс» позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у травні 2010 року в сумі 13139860 грн. 17 коп., у червні 2010 року в сумі 5833333 грн. 33 коп.

По взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Амальте-Я» позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у червні 2010 року в сумі 5833333 грн. 33 коп.

По взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпарія» позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у червні 2010 року в сумі 5833333 грн. 33 коп.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту відповідачем встановлено його завищення позивачем у загальній сумі 70259 грн., в тому числі за червень 2009 року в сумі 6104 грн., за липень 2009 року в сумі 8745 грн., за серпень 2009 року в сумі 8883 грн., за листопад 2009 року в сумі 10698 грн., за грудень 2009 року в сумі 14724 грн., за січень 2010 року в сумі 17213 грн., за лютий 2010 року в сумі 3807 грн., за березень 2010 року в сумі 85 грн.

Всі первинні документи позивача та обліково-реєстраційна справа позивача, що знаходилася у відповідача, були вилучені відповідно до протоколів виїмки, але фактичні обставини справи, які підтверджуються первинними документами позивача як письмовими доказами, не є спірними між сторонами справи. Позивач не заперечує достовірність даних первинних документів, які викладені відповідачем в акті перевірки по господарським операціям із його контрагентами - ТОВ «ВЧК», ТОВ «Альфа-Імпекс», ПП «Аффарі-Трейд», ТОВ «Компанія Гонорант», ТОВ «Форекс-Групп», ТОВ «Франко плюс», ТОВ «Амальте-Я», ТОВ «Альпарія», ТОВ «Трансагентство метал», заперечуючи наявність ознак нікчемності укладених угод з даними контрагентами.

Судом встановлено, що 1 квітня 2009 року між позивачем як покупцем та ТОВ «Транс агентство метал» був укладений договір № ТМГ-69 про поставку товару згідно зі специфікаціями. На виконання даного договору позивачу були надані видаткові накладні від 20 травня 2009 року, від 9 червня 2009 року, від 11 червня 2009 року, від 17 червня 2009 року, від 20 липня 2009 року, від 16 вересня 2009 року, від 2 жовтня 2009 року, від 1 жовтня 2009 року, від 9 листопада 2009 року, від 5 листопада 2009 року, від 16 грудня 2009 року, від 28 грудня 2009 року, від 12 січня 2010 року, від 20 січня 2010 року, від 13 травня 2010 року, від 19 травня 2010 року, від 10 серпня 2010 року, від 1 червня 2010 року на загальну суму 536304 грн. 81 коп., а також рахунки та податкові накладні від 18 травня 2009 року на загальну суму 30520 грн. 81 коп., в тому числі податок на додану вартість 6104 грн. 16 коп., від 16 липня 2009 року на загальну суму 35808 грн. 35 коп., в тому числі податок на додану вартість 7161 грн. 67 коп., від 3 листопада 2009 року на загальну суму 40113 грн. 30 коп., в тому числі податок на додану вартість 8022 грн. 66 коп., від 5 листопада 2009 року на загальну суму 13374 грн. 99 коп., в тому числі податок на додану вартість 2675 грн., від 15 грудня 2009 року на загальну суму 33749 грн. 99 коп., в тому числі податок на додану вартість 6750 грн., від 15 грудня 2009 року на загальну суму 17369 грн. 65 коп., в тому числі податок на додану вартість 3473 грн. 93 коп., від 15 грудня 2009 року на загальну суму 11354 грн. 18 коп., в тому числі податок на додану вартість 2270 грн. 84 коп., від 15 грудня 2009 року на загальну суму 11145 грн. 83 коп., в тому числі податок на додану вартість 2229 грн. 17 коп., від 19 січня 2010 року на загальну суму 20291 грн. 65 коп., в тому числі податок на додану вартість 4058 грн. 33 коп., від 19 січня 2010 року на загальну суму 20416 грн. 65 коп., в тому числі податок на додану вартість 4083 грн. 33 коп., від 19 січня 2010 року на загальну суму 26250 грн., в тому числі податок на додану вартість 5250 грн., від 19 січня 2010 року на загальну суму 19106 грн. 82 коп., в тому числі податок на додану вартість 3821 грн. 36 коп. Загальна сума за наведеними податковими накладними складає 279502 грн. 22 коп., в тому числі податок на додану вартість 55900 грн. 45 коп. Крім цього, позивачу ТОВ «Транс агентство метал» були видані податкові накладні від 18 травня 2009 року на загальну суму 7916 грн. 66 коп., в тому числі податок на додану вартість 1583 грн. 33 коп., від 5 червня 2009 року на загальну суму 20500 грн. 02 коп., в тому числі податок на додану вартість 4100 грн., від 16 червня 2009 року на загальну суму 23916 грн. 69 коп., в тому числі податок на додану вартість 4783 грн. 34 коп., від 30 грудня 2009 року на загальну суму 19035 грн., в тому числі податок на додану вартість 3807 грн., від 20 січня 2010 року на загальну суму 423 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 84 грн. 72 коп. Загальна сума по наведеним податковим накладним складає 14538 грн. Розрахунки між сторонами договору здійснювалися у безготівковій формі.

Між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-Імпекс» були укладені договори про постачання товару від 5 серпня 2009 року № АИ-0805, від 17 листопада 2009 року № 12-2009. На виконання умов договору позивачем здійснено передплату за товар, внаслідок чого були отримані податкові накладні від 28 серпня 2009 року на загальну суму 10000000 грн., в тому числі податок на додану вартість 2000000 грн., від 25 листопада 2009 року на загальну суму 16666666 грн. 67 коп., в тому числі податок на додану вартість 3333333 грн. 33 коп. У квітні 2010 року позивачем здійснене повернення в адресу постачальника попередньої оплати у розмірі 12500000 грн. Відвантаження товару не здійснювалося. Як встановлено судом, до договору від 5 серпня 2009 року була укладена додаткова угода та строк поставки товару визначений як березень 2011 року.

Між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форекс Груп» укладено договори від 15 вересня 2010 року № ФГ-09/15, від 1 березня 2010 року № 01032010, від 5 лютого 2010 року № ФГ-05/02 з додатковими угодами на постачання товару згідно зі специфікаціями. ТОВ «Форекс Груп» були видані позивачу видаткові накладні від 14 липня 2010 року на суму 64375 грн., від 8 липня 2010 року на суму 65000 грн., від 8 червня 2010 року на суму 21166 грн. 67 коп., від 8 червня 2010 року на суму 65000 грн., від 30 квітня 2010 року на суму 82083 грн. 33 коп., від 2 квітня 2010 року на загальну суму 112010 грн. 38 коп., від 15 березня 2010 року на загальну суму 64829 грн. 17 коп., від 5 вересня 2010 року на суму 31250 грн., від 16 вересня 2010 року на загальну суму 79100 грн. Розрахунки між сторонами договору здійснювалися у безготівковій формі.

Між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЧК» були укладені угоди від 3 серпня 2009 року № ВЧК-0803, від 15 жовтня 2009 року № ВЧК-1510 про постачання електрообладнання. На виконання умов договорів позивачем було здійснено передплату у безготівковій формі, у зв'язку із чим було отримано податкові накладні від 28 серпня 2009 року на загальну суму 10000000 грн., в тому числі податок на додану вартість 2000000 грн., від 27 жовтня 2009 року на загальну суму 9166666 грн. 67 коп., в тому числі податок на додану вартість 1833333 грн. 33 коп. Відвантаження товару не здійснювалося.

Між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аффарі-Трейд» була укладена угода від 21 жовтня 2009 року № 10-2009 про постачання електрообладнання. На виконання умов даного договору позивачем було здійснено передплату у безготівковій формі, у зв'язку із чим була отримана податкова накладна від 28 жовтня 2009 року на загальну суму 22500000 грн., в тому числі податок на додану вартість 4500000 грн. Відвантаження товару не здійснювалося.

Між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Гонорант» від 12 жовтня 2009 року № 1-10/2009, від 28 жовтня 2009 року № 117 про постачання станків. На виконання умов договору позивачем було здійснено передплату у безготівковій формі, у зв'язку з чим було отримано податкові накладні від 28 жовтня 2009 року у загальній сумі 2500000 грн., в тому числі податок на додану вартість 500000 грн., від 29 жовтня 2009 року у загальній сумі 8660909 грн. 36 коп., в тому числі податок на додану вартість 1732181 грн. 87 коп., від 25 листопада 2009 року у загальній сумі 12500000 грн., в тому числі податок на додану вартість 2500000 грн. Відвантаження товару не здійснювалося. Відповідно до специфікацій до договорів строки поставки станків сторонами договорів визначені протягом квітня-червня 2011 року.

Між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Франко Плюс» були укладені договори від 1 березня 2010 року № 01032010, від 5 лютого 2010 року № ФГ-05/02, від 7 травня 2010 року № 0705 про постачання товару згідно зі специфікаціями. Відповідно до специфікацій строк поставки товару січень-березень 2011 року. Позивачем на виконання умов договорів була здійснена передплата у безготівковій формі у травні 2010 року в загальній сумі 13139860 грн. 17 коп., у червні 2010 року в загальні сумі 5833333 грн. 33 коп., у зв'язку з чим були отримані позивачем податкові накладні. Відвантаження товару не здійснювалося.

Між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпарія» був укладений договір від 11 червня 2010 року № 45 на постачання товару згідно додаткових угод, які були укладені 11 червня 2010 року на загальну суму 7000000 грн., 19 липня 2010 року на загальну суму 20000000 грн. Строки поставки товару згідно додаткових угод встановлені з грудні 2010 року по березень 2011 року. Позивачем на виконання умов договору була здійснена передплата у безготівковій формі у червні 2010 року в загальній сумі 5833333 грн. 33 коп., у зв'язку із чим позивачем були отримані податкові накладні. Відвантаження товару не здійснювалося.

Між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амальте-Я» був укладений договір від 10 червня 2010 року № А-159 на постачання товару згідно з додатками. За умовами договору між сторонами були підписані специфікації, що є додатками до зазначеного договору. Позивачем на виконання умов договорів була здійснена передплата у безготівковій формі у червні 2010 року в загальні сумі 5833333 грн. 33 коп., у зв'язку з чим були отримані позивачем податкові накладні. Відвантаження товару не здійснювалося.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представників відповідача під час судового розгляду справи, підставою для висновку відповідача щодо нікчемності правочинів, вчинених між позивачем та його контрагентами: ТОВ «ВЧК», ТОВ «Фірма «Альфа-Імпекс», ПП «Аффарі-Трейд», ТОВ «Компанія Гонорант», ТОВ «Форекс-Групп», ТОВ «Франко плюс», ТОВ «Амальте-Я», ТОВ «Альпарія», ТОВ «Транс агентство метал» стали акти податкових органів щодо перевірки даних підприємств, зокрема, акт Алчевської обєднаної державної податкової інспекції від 18 листопада 2010 року № 2642/231-35785206 щодо перевірки ТОВ «Транс агентство метал»; акт ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька від 22 листопада 2010 року № 12242/23-411/30600498 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Фірма «Альфа-Імпекс»; акт ДПІ в Куйбишевському районі м. Донецька від 11 січня 2011 року № 2/23-313/36887756 щодо перевірки ТОВ «Альпарія»; акт ДПІ у Київському районі м. Донецька від 30 грудня 2010 року № 14891/7/23-3 про неможливість перевірки ТОВ «Амальте-Я»; акт ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька від 10 січня 2011 року № 15/23-411/36695428 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Форекс-Групп»; акт ДПІ в Ленінському районі м. Донецька від 25 листопада 2010 року № 2465/23/36811954 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Франко плюс»; акт ДПІ в Ленінському районі м. Донецька від 28 грудня 2010 року № 53101/7/23-313-2 про неможливість проведення перевірки ТОВ «ВЧК»; акт ДПІ в Київському районі м. Донецька від 22 червня 2010 року № 4284/23-3/34990617 щодо перевірки ПП «Аффарі-Трейд»; акти ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька від 15 листопада 2010 року № 3530/23-411/31709179 та від 19 січня 2011 року № 36/23-211/31709179 щодо перевірки ТОВ «Компанія Гонорант».

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону № 334, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону № 334. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що такої підстави як висновок податкового органу про нікчемність правочину для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що норми Закону № 168 не передбачають такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочинів.

Суд не приймає посилання відповідача як на докази вчинення нікчемних правочинів між позивачем та вищезазначеними контрагентами на вищенаведені акти перевірок податковими органами контрагентів позивача з огляду на те, що дані документи фактично не є перевірками господарської діяльності контрагентів позивача по взаємовідносинам, в тому числі й з позивачем. Висновки про нікчемність правочинів здійснені у зв'язку із незнаходженням підприємств за юридичною адресою, акти складені на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкових інспекцій. Суд зазначає, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень у контрагентів позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених з ними договорів на підставі частини 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не повязують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності. Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій 2009-2010 роки контрагенти позивача були зареєстровані у якості платника податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Суд також зазначає, що контрагентами позивача були сформовані податкові зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем, що підтверджується витягом з автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту за спірні податкові періоди з урахуванням пояснень по наступним коригуванням даної бази. Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Закон № 168 не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2011 року в адміністративній справі № 2а/0570/7736/2011 був задоволений позов Приватного акціонерного товариства «Зуївський енергомеханічний завод» до ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька, внаслідок чого було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2011 року № 0000102304. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року постанова суду першої інстанції була залишена без змін. Судом встановлено, що предметом дослідження суду під час судового розгляду в адміністративній справі № 2а/0570/7736/2011 також були договори, укладені між позивачем у даній справі та його контрагентами: ТОВ «ВЧК», ТОВ «Форекс-Групп», ТОВ «Франко плюс», ТОВ «Амальте-Я», ТОВ «Альпарія», та висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів позивача із даними контрагентами.

З огляду на те, що відповідачем в акті перевірки правочини між позивачем та його контрагентами визначені як нікчемні, тобто такі, які порушують публічний порядок, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції, викладеній відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного Кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє реальне виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить до взаємовідносин у сфері податкового законодавства, здійснюючи відповідні висновки. Податковий орган, здійснюючи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарських операцій із-за її не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обовязків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету. Однак, за змістом статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним. Виходячи зі змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 1 січня 2011 року, правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки. В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, здійснює висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства. Податковий орган формуючи такі висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними. У тому випадку, якщо податковий орган вважає, що мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані. З урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставними та не обґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень щодо донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, які повязані із визначенням податковим органом угод позивач із його контрагентами як нікчемних правочинів, з урахуванням розрахунку відповідача.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем також встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у розмірі 552988 грн. у 3 кварталі 2010 року за отримані послуги по маркетинговому дослідженню ринку феросплавів від фірми «Savalla Limited», Сейшельські острови. Відповідач в акті зазначає, що позивачем не надані документи, які підтверджують зв'язок цих витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, робіт або послуг.

Судом встановлено, що між позивачем як замовником та фірмою «Savalla Limited», Сейшельські острови, як виконавцем був укладений договір на надання маркетингових досліджень від 13 квітня 2010 року № 130410, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обовязки по наданню маркетингових послуг проведенню маркетингових досліджень відносно ринку феросплавів на території Китаю, Німеччини, Нідерландів, а замовник зобовязується оплатити послуги виконавця у розмірі, передбаченому договором. Відповідно до пункту 2.1 даного договору виконавець зобовязується провести в повному обсязі необхідні маркетингові дослідження ринку феросплавів в строк до 31 травня 2010 року та надати замовнику в електронному форматі та на паперових носіях результати маркетингового дослідження. Згідно з пунктом 3.1 прийняття наданих послуг виконавцем здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Строк дії даного договору визначений пунктом 8.1 та складає 1 рік з моменту підписання договору. Фірмою «Savalla Limited» наданий позивачу рахунок-фактура від 13 квітня 2010 року на оплату послуг по маркетинговому дослідженню ринку феросплавів у розмірі 2394000 руб. або 39900 дол. США. 15 вересня 2010 року між сторонами договору підписаний акт приймання-здачі виконаних робіт (послуг). Зі змісту даного акту вбачається, що фірмою «Savalla Limited» послуги по маркетинговому дослідженню ринку феросплавів на суму 2394000 руб. згідно з договором від 13 квітня 2010 року № 130410 виконані у повному обсязі.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону № 334. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 № 334 господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Проаналізувавши норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання результатів робіт, послуг (у випадку, якщо оплата робіт, послуг здійснюється після їх надання). Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. Однак, до документів, які засвідчують факт придбання робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання результатів робіт, послуг. Норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також передбачають обовязкову наявність змісту господарської операції. Проаналізувавши норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З дослідженого судом акту приймання-здачі виконаних робіт (послуг) від 15 вересня 2010 року вбачається, що змістом господарської операції є отримання позивачем послуг, а саме маркетингового дослідження ринку феросплавів. Суд зазначає, що в даному акті відсутня інформація про будь-які результати проведених досліджень та взагалі суть таких досліджень, що унеможливлює встановлення їх використання позивачем у власній господарській діяльності. Позивачем ні під час перевірки податковому органу, ні суду під час судового розгляду справи, доказів фактичного здійснення послуг суду не надано. Суд також зазначає, що в акті приймання-здачі виконаних робіт (послуг) від 15 вересня 2010 року відсутні посилання на наявність будь-яких аналізів чи результатів досліджень у письмовому чи електронному вигляді як визначено умовами договору, до перевірки відповідачу та суду під час судового розгляду справи результати маркетингових досліджень ринку феросплавів на виконання умов вищезазначеного договору позивачем не надано. Позивачем суду також не доведений зв'язок між придбанням маркетингових послуг та отриманням економічної вигоди позивачем від цього придбання.

З огляду на відсутність доказів як фактичного отримання позивачем маркетингових послуг, так і наміру отримати або отримання економічної вигоди позивачем як наслідку придбання таких послуг, щоб підтвердило зв'язок послуг із господарською діяльністю підприємства, суд дійшов висновку щодо відмови позивачу у задоволенні позову в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким донарахований податок на прибуток та застосовані штрафні санкції за вищенаведене порушення, з урахуванням розрахунку відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Зуївський енергомеханічний завод» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 березня 2011 року № 0000142304/0 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 85 грн., № 00001022302/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33905 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 27124 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій 6781 грн., № 0000152304/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 43050 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 10763 грн., № 00001012302/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 41455507 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 33164406 грн. та суму штрафними (фінансових) санкцій 8291101 грн., від 29 квітня 2011 року № 0000242304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 10762 грн., задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 30 березня 2011 року № 0000142304/0, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану в розмірі 85 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 30 березня 2011 року № 00001022302/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 33905 грн., в тому числі за основним платежем 27124 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6781 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 30 березня 2011 року № 0000152304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 43050 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10763 грн.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 30 березня 2011 року № 00001012302/0 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 41293948 грн., в тому числі за основним платежем 33035159 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8258789 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 29 квітня 2011 року № 0000242304, яким збільшена сума штрафних (фінансових) санкцій на 10762 грн.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Зуївський енергомеханічний завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 3 лютого 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 7 лютого 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.