Постанова № 21759849, 26.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2012 р. справа № 2а/0570/14798/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретаріЗикун Ю.В.

за участю представника позивача Верещагіної Г.А., представника відповідача Джумига А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації до Публічного акціонерного товариства «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» про розірвання договорів на перевезення пасажирів №977-48/11 від 01.03.2011 та №978-48/11 від 01.03.2011,

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2011 року позивач, Головне управління промисловості та розвитку інфраструктури Донецької обласної Державної адміністрації, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409», про розірвання договорів на перевезення пасажирів №977-48/11 від 01.03.2011 та №978-48/11 від 01.03.2011. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 1 березня 2011 року між позивачем та відповідачем на підставі рішення конкурсного комітету були укладені договори на перевезення пасажирів №977-48/11 та №978-48/11. 4 липня 2011 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі №2а/0570/2946/2011 вказане рішення конкурсного комітету було скасоване. У звязку із відмовою відповідача в позасудовому порядку розірвати зазначені договори позивач змушений звернутися до суду. З посиланням на статті 651, 652 Цивільного кодексу України, статтю 43 Закону України «Про автомобільний транспорт» просили розірвати договори на перевезення пасажирів №977-48/11 та №978-48/11 від 01.03.2011.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі. Вказувала на те, що спірні договори є адміністративними, але оскільки в наступний час відсутній закон, який регулює питання розірвання адміністративних договорів, суд має застосувати загальні норми щодо розірвання цивільних договорів.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головне управління промисловості та розвитку інфраструктури Донецької облдержадміністрації є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради 27.09.1999, та внесена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 24067894.

Публічне акціонерне товариство «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради 04.09.1996, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 03113911.

Згідно розпорядження голови облдержадміністрації №16 від 27.01.2009, із наступними змінами внесеними розпорядженням голови облдержадміністрації №213/1 від 13.05.2009, організатором проведення конкурсів з перевезення пасажирів у міжміському внутрішньообласному автобусному маршруті загального користування Донецької області визначено Головне управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації.

18.02.2011 рішенням конкурсного комітету Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації, яке оформлене протоколом №186/48, переможцем за обєктами конкурсу №19 (міжміський автобусний маршрут Артемівськ (АС) Донецьк (АВ-3) ч/з Часів Яр) та №20 (міжміський автобусний маршрут Соледар (ЗА) Донецьк (АВ-3) було визначено Публічне акціонерне товариство «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» (далі - ПуАТ «Костянтинівське АТП 11409»).

28.02.2011 на підставі протоколу засідання конкурсного комітету №186/48 Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації було видано наказ №20-нк про укладання договорів з перевізниками, які визначені переможцями конкурсу.

01.03.2011 між позивачем та відповідачем були укладені договір №977-48/11 на перевезення пасажирів та договір №978-48/11 на перевезення пасажирів (далі за текстом «Договори»). За предметом обох Договорів позивач надав право на перевезення пасажирів на міжміському внутрішньообласному автобусному маршруті відповідачу, а останній зобовязався забезпечити якісне та безпечне перевезення пасажирів.

04.07.2011 постановою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі №2а/0570/2946/2011 було скасовано рішення конкурсного комітету Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації, яке оформлене протоколом №186/48, щодо визначення автомобільних перевізників за обєктами конкурсу №19 (міжміський автобусний маршрут Артемівськ (АС) Донецьк (АВ-3) ч/з Часів Яр) та №20 (міжміський автобусний маршрут Соледар (ЗА) Донецьк (АВ-3).

20.07.2011 Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації було видано наказ №88-нк про розірвання Договорів з ПуАТ «Костянтинівське АТП 11409» за вищевказаними обєктами конкурсу та визнання таким, що втратив чинність пункт 1 наказу №20-нк від 28.02.2011.

22.07.2011 директору ПуАТ «Костянтинівське АТП 11409» була направлена письмова пропозиція про розірвання Договорів у строк до 19 серпня 2011 року.

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Законом України від 5 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт», в редакції Закону України №3565-VI від 05.07.2011 (далі за текстом - Закон №2344-III), врегульовані відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Частиною 1 статті 5 Закону №2344-III передбачено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону №2344-III Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, та здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.

Організація пасажирських перевезень на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути) покладена на Раду міністрів Автономної Республіки Крим чи обласні держадміністрації (стаття 7 Закону №2344-III).

Згідно частини 1 статті 31 Закону №2344-III відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Адміністративним договором у розумінні пункту 14 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) є дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Вказане визначення встановлює три кваліфікаційні ознаки адміністративного договору: субєктна - хоча б одна із сторін є субєктом владних повноважень; предметна - зміст угоди складають права та обовязки сторін, що випливають із владних управлінських функцій субєкта владних повноважень; мета - реалізація публічного інтересу.

З огляду на вищенаведене, договори №977-48/11 та №978-48/11 на перевезення пасажирів є адміністративними, виходячи з такого.

Вступаючи в договірні правовідносини, позивач діяв як субєкт владних повноважень, який через договір реалізував владні управлінські функції щодо виконання державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту, спрямованого на створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів. Метою укладання Договорів була організація пасажирських перевезень на міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах.

Пунктом 4 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, віднесені до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до приписів статті 43 Закону №2344-III визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Частиною 1 статті 42 Закону №2344-III встановлено, що договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

3 грудня 2008 року постановою Кабінету Міністрів України №1081 був затверджений «Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування» (далі за текстом «Порядок»).

Відповідно до пункту 51 Порядку рішення конкурсного комітету щодо визначення переможця конкурсу вводяться в дію наказом (постановою або іншим розпорядчим документом) організатора протягом не більш як 30 робочих днів з дня проведення конкурсу.

Пунктом 53 Порядку встановлено, що організатор не пізніше ніж через 30 днів з моменту набрання чинності рішенням конкурсного комітету укладає з переможцем конкурсу договір (на міському та внутрішньообласному автобусних маршрутах) згідно з обов'язковими умовами визначеного конкурсу та додатковими умовами обслуговування маршруту, наданими перевізником-претендентом.

Статтею 7 Закону №2344-III встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право достроково розірвати договір з автомобільним перевізником чи позбавити його дозволу в разі порушення ним умов договору.

Пунктом 55 Порядку права органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування декілька розширені, оскільки організатор конкурсу має право достроково розірвати договір з автомобільним перевізником: у разі порушення ним умов договору; надходження від органів виконавчої влади письмової інформації, що підтверджує факт подання ним недостовірної інформації; порушення ним умов договору (дозволу) під час виконання перевезень на маршруті як перевізника, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце.

Таким чином, ані Закон №2344-III, ані Порядок не містять в собі юридичних норм, які б регулювали питання розірвання договору на перевезення пасажирів у звязку із скасуванням рішення конкурсного комітету про визначення переможця конкурсу.

Відповідно до частини 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною 7 статті 9 КАС України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

За загальновідомим правилом, договором є домовленість двох або більше сторін, на підставі якої виникають зобов'язальні правовідносини відповідної правової природи.

Звідси слідує вивід про схожість між обставинами даної справи та нормами цивільного права.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування норм Цивільного кодексу України при вирішенні даної справи (аналогії права).

Позивач просить при вирішенні даної справи застосувати за аналогією статтю 652 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України), а саме розірвати Договори у звязку із істотною зміною обставин, а саме скасування судом рішення конкурсного комітету.

Згідно зі статтею 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З огляду на вищенаведене, твердження позивача є помилковим, оскільки скасування рішення конкурсного комітету, яке було підставою для укладання Договорів, у розуміння статті 652 ЦК України не є істотною зміною обставин.

Таким чином, вимога про розірвання Договорів не підлягає задоволенню.

Разом з тим, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача, про захист яких він просить.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону №2344-III державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані, зокрема, на створення рівних для роботи всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції.

Відповідно до приписів статті 43 Закону №2344-III визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Таким чином, оскільки рішення конкурсного комітету, яке було обовязковою умовою для укладання Договорів, скасовано, суд приходить до висновку, що спірні Договори суперечать Закону України від 5 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» та «Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року №1081.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що належним засобом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання недійсними спірних Договорів.

Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір на перевезення пасажирів №977-48/11, укладений 1 березня 2011 року між Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Донецької обласної Державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409».

Визнати недійсним договір на перевезення пасажирів №978-48/11, укладений 1 березня 2011 року між Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Донецької обласної Державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409».

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні в присутності представників сторін 26 січня 2012 року.

Постанова в повному обсязі складена 31 січня 2012 року.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.