Постанова № 21759492, 07.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/5864/11

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Захаріяш Ользі Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : Супруна М.І.,

відповідача : Попової О.В., Пенської О.Ю., Нижника С.М., Білан В.В.,

свідка : ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод"

до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гайсинський молокозавод» (надалі-позивач) до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Адміністративний позов мотивований тим, що 02.09.2011р. податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гайсинський молокозавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині відображення в податковому обліку фінансово-господарських операцій та взаєморозрахунків із платником податків ТОВ «Компанія Істсервіс» за період 01.06.2010р. по 31.12.2010р. та ТОВ «Комтексервіс» за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р., результати якої відображено в акті №1354/230034309918. За наслідками проведеної перевірки, винесено податкові повідомлення - рішення за № 0000272300 від 26.09.2011р. та № 0000262300 від 26.09.2011р. В період з 22.08.2011р. по 23.08.2011р. відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Гайсинський молокозавод" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Сан-Кор Трейд» за період 01.04.2011р. по 30.04.2011р. За наслідками проведеної перевірки винесено податкове повідомлення - рішення за № 0000232300 від 12.09.2011р. Оскільки, зафіксовані порушення в ході проведення перевірок податковим органом, не відповідають дійсності, позивач змушений був звернутись до суду з позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача щодо позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених, у запереченнях, які місяться в матеріалах справи.

В ході судового розгляду справи допитано в якості свідка ОСОБА_6 - головного бухгалтера ТОВ «Гайсинський молокозавод», яка в судовому засідання зазначила, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Сан-Кор Трейд», ТОВ «Компанія Істсервіс», ТОВ «Комтексервіс» носять реальний характер, адже підтверджуються первинними документами, а тому доводи податкового органу не відповідають дійсності. Крім того свідок зазначила, що для перевірки надавались всі документи, у тому числі кур'єрську доставку товарів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гайсинський молокозавод» зареєстроване, як юридична особа Гайсинською районною державною адміністрацією 17.04.2006р. за ідент. номером 34309918 (а.с.8, 1 том). Керівником вищезазначеного підприємства є ОСОБА_7, що встановлено довідкою АБ № 061277 головного управління статистики у Вінницькій області (а.с.25, 1 том).

Визначаючись щодо податкового повідомлення-рішення від 12.09.2011 р. за № 0000232300, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.п 75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Крім того, п. 79.2 ст. 79 ПК України визначено, що про проведення документальної невиїзної перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної невиїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка, що встановлено п. 86.1 ст.86 ПК України.

В період з 22.08.2011р. по 23.08.2011р. працівником Гайсинської МДПІ проводилась документальна невиїзна перевірка ТОВ "Гайсинський молокозавод" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведені взаєморозрахунків з ТОВ «Сан-Кор Трейд» за період 01.04.2011р. по 30.04.2011р.

За результатами перевірки складено акт №1354/2300/34309918 від 26.08.2011р. Даним актом Гайсинська МДПІ дійшла висновку, що невиїзною позаплановою документальною перевіркою встановлено:

-порушення ТОВ «Гайсинський молокозавод» ч.1 ст.203, 215, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених за квітень 2011 року;

-укладені правочини між ТОВ «Гайсинський молокозавод» з постачальником ТОВ «Сан-Кор Трейд» у квітні 2011 року суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок згідно ст. 228 ЦК України, а отже є нікчемними.

-порушення п.п 198.6 ст 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 2 грудня 2010р., в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2011 р. на загальну суму 200 000 грн.

Відповідно п. 86.4.ст.86 ПК України, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки, посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Не погодившись з вищеприйнятим актом, позивачем подано заперечення, на підставі якого Гайсинською МДПІ надана відповідь № 4934 від 09.09.2011р. про результати розгляду заперечення до акту перевірки від 26.08.2011р., яким заперечення залишено без задоволення, а акт від 26.08.2011р. без змін (а.с. 41-46, 1 том).

12.09.2011р. Гайсинською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000232300, за яким податкове зобовязання позивача становить 200 000 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями (а.с. 47, 1 том).

Відповідно до п.п 14.1.7. п. 14.1 ст.14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені ПК України за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Не погодившись з вище прийнятим податковим-повідомленням рішенням позивач скористався своїм правом щодо адміністративного оскарження до Державної податкової адмінстрації у Вінницькій області, яка своїми рішеннями про результати розгляду скарг від 16.09.2011р. вих. № 182-01-01 залишила податкове повідомлення-рішення від 12.09.2011р. № 0000232300 без змін, а скарги позивача без задоволення. Для подальшого захисту своїх прав щодо адміністративного оскарження позивач направив на адресу Державної податкової служби України скаргу від 24.11.2011р. за № 235-02-01 щодо оскарження рішення ДПА у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги від 15.11.2011р. № 23664/10/25-009, та податкового повідомлення-рішення від 12.09.2011р. № 0000232300. ДПС України винесено рішення про залишення без змін вищезазначеного податкового повідомлення-рішення Гайсинської МДПІ, а скаргу без задоволення.

Положення п.п. 14.1.181.п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначає, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу, що встановлено п. 198.1 ст. 198 ПК України.

У відповідності п.198.3.ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами,

Згідно п. 200.1. ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України, визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як зазначено представником відповідача в судовому засіданні, підставою для прийняття оскаржуваного рішення є встановлена в ході проведеної перевірки нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сан-Кор Трейд», оскільки вони не спрямовані на їх реальне настання.

В судовому засідінні перевіряючий Гайсинської МДПІ сверджував, що під час перевірки йому не надавались документи, які б свідчили про фактичне отримання (переміщення, транспортування) товару від ТОВ «Сан-Кор Трейд», а саме: товаротранспортні накладні, залізничні накладні та відсутні документи, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності вказаного товару, не відповідають фактичним обставинам здійснення операції.

Представник позивача даний факт заперечував і на вимогу суду надав докази, що підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Суд дослідивши надані докази дійшов висновку, що згідно договору поставки №507 від 25.01.2011р., позивач придбав горіх грецький без шкарлупи (ядро горіха) врожай 2010 року (далі- товар). Поставка здійснювалась відповідно до п.3.1 даного договору продавцем до місця передачі: Україна, м. Херсон, вул. Нефтяніком, 10 (франко-склад). Перехід права власності підтверджується актом №1 від 19.04.2011 р. прийому-передачі на поставку до договору поставки №507 від 25.01.2011р.

Відповідно до п. 1.1 договору комісії №К-2501/3 від 25.01.2011 р., Комісіонер (ТОВ «Ріад») зобовязується за дорученням Комітента (ТОВ «Гайсинський молокозавод») здійснювати угоди по продажу на експорт нерезеденту України товар згідно специфікацій (додатків), українського походження, або іншої продукції за згодою сторін. Угода здійснюється Комісіонером від свого імені, за рахунок Комітента. Як вбачається з пункту 6.3 договору № К-2501/3 від 25.01.2011 р. зберігання товару здійснюється за рахунок Комісіонера, доставка товару до митного посту організовується за рахунок Комісіонера. Згідно акту прийому - передачі на комісії № 1 від 19.04.2011 р. до договору комісії № К-2501/3 від 25.01.2011р., Комітент передав, а Комісіонер прийняв на комісію горіх грецький без шкарлупи (ядро горіха) врожай 2010 року. Місце передачі товара на комісію: Україна, м. Херсон, вул. Нефтяніком, 10 (франко-склад).

Вищезазначені акти прийому-передачі були підписані безпосередньо генеральним директором ТОВ «Гайсинський молокозавод» ОСОБА_7 в м. Херсон. В матеріалах справи міститься копія Наказу №44 від 15.04.2011р. про відрядження генерального директора ОСОБА_7 до м. Херсон 19.04.2011р. та копія посвідчення про відрядження видане на підставі наказу №44 від 15.04.2011р. (а.с. 188-189, 1 том).

Позивач зазначений товар експортував, що підтверджується копіями ВМД №50800000/2011/002753 від 13.05.2011 р. та №50800000/2011/02599 від 13.05.2011 р.

Представники відповідача в судовому засідані звертали увагу суду на відсутність мети здійснення господарської операції, тобто прибутку, адже позивачем було придбано товар за вищою ціною, ніж продано.

Посилання відповідача на відсутність господарської мети не приймаються судом, оскільки відповідно до статті 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі:

-вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

-самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

-вільного найму підприємцем працівників;

-комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

-вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

-самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Тобто суб'єкти договірних зобов'язань діяли відповідно до принципів підприємницької діяльності.

Отже, судом встановлено, що позивачем за квітень 2011р. правомірно включено до податкової декларації податковий кредит в сумі 200 тис. грн. Представники відповідача не спростували перетину кордону горіхом, а відповідно не довели факт безтоварності операції.

Визначаючись щодо податкових повідомлень-рішень від 26.09.2011 р. за № 0000262300 та № 0000272300, суд виходив з наступного.

Відносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України "Про податок на додану вартість" (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та Податковим кодексом України.

02.09.2011 року посадовою особою Гайсинської МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гайсинський молокозавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині відображення в податковому обліку фінансово-господарських операцій та взаєморозрахунків із платником податків ТОВ «Компанія Істсервіс» за період 01.06.2010р. по 31.12.2010р. та ТОВ «Комтексервіс» за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р.

Результати даної перевірки знайшли відображення в акті від 09.09.2011р. за №1410/2300/34309918. Цим актом Гайсинська МДПІ дійшла висновку, що перевіркою встановлення порушення ТОВ «Гайсинський молокозавод»:

-п.5.1 ст. 5 Закрну України «Про опадаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) в частині валових витрат на загальну суму 323099,0 грн., які проведені на підставі нікчемного правочину, в результаті занижено обєкт оподаткування на суму 323099,0 грн., а саме: 2-й квартал 2010 р. в сумі 2436,0 грн., 3-й квартал 2010р. в сумі 5340,0 грн., 4-й квартал 2010р. в сумі 4073,0 грн., 1-й квартал 2011 р. в сумі 311250,0 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 80775,0 грн., а саме: 2-й квартал 2010 р. в сумі 610,0 грн., 3-й квартал 2010р. в сумі 1334,0 грн., 4-й квартал 2010р. в сумі 1018,0 грн., 1-й квартал 2011 р. в сумі 77813,0 грн.

-п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 198.1,2,3 ст. 198 Податкового кодексу України від02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) податковий кредит на загальну суму ПДВ 64618,0 грн., який проведено на підставі нікчемного правочину в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 64618,0 грн., а саме за червень 2010 р. в сумі 487,0 грн., липень 2010р. в сумі 441,0 грн., вересень 2010р. в сумі 626,0 грн., листопад 2010 р. в сумі 337,0 грн., грудень 2010р. в сумі 478,0 грн., лютий 2011р. в сумі 54999,0 грн., березень 2011р. в сумі 7250,0 грн.

Не погодившись з вищеприйнятим актом, позивачем подано заперечення, на підставі якого Гайсинською МДПІ надана відповідь № 5172 від 21.09.2011р. про результати розгляду заперечення до акту перевірки від 09.09.2011р., яким заперечення залишено без задоволення, а акт від 09.09.2011р. без змін (а.с. 93-101, 1 том).

26.09.2011р. Гайсинською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0000272300, №0000262300 за яким податкове зобовязання позивача становить 80775,0 грн. за основним платежем та 741,5 грн. за штрафними санкціями та 64 618,0 грн. за основним платежем та 593,25 грн. за штрафними санкціями відповідно (а.с. 102-103, 1 том).

Не погодившись з вищеприйнятим податковим-повідомленням рішенням позивач скористався своїм правом щодо адміністративного оскарження до Державної податкової адмінстрації у Вінницькій області, яка своїми рішеннями про результати розгляду скарг від 07.10.2011р. вих. № 199-01-01 залишила податкові повідомлення-рішення від 26.09.2011р. № 0000262300, № 0000272300 без змін, а скарги позивача без задоволення. Для подальшого захисту своїх прав щодо адміністративного оскарження позивач направив на адресу Державної податкової служби України скаргу від 24.11.2011р. за № 235-02-01 щодо оскарження рішення ДПА у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги від 11.11.2011р. № 233999/10/25-009, та податкових повідомлень-рішень від 26.09.2011р. № 0000262300, №0000272300. ДПС України було винесено рішення про залишення без змін вищезазначені податкові повідомлення-рішення Гайсинської МДПІ, а скаргу без задоволення.

Як зазначено представником відповідача в судовому засіданні, підставою для прийняття оскаржуваного рішення є встановлена в ході проведеної перевірки нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Істсервіс» та ТОВ «Комтексервіс», оскільки вони не спрямовані на їх реальне настання.

Так відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Положення ч.3 ст.5 Господарського кодексу України передбачають, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

У відповідності до п. 1.7.ст.1 Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положенням п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею з цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено п. п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону.

П.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків

Відповідно до п.п 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто вищезазначеною нормою передбачено виключний перелік документів, які дають право платнику податку на податковий кредит.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для зафіксованих порушень слугували зокрема акт від 09.03.2011р. №603/23-05/36988381 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Істсервіс» (далі контрагент 1), акт від 11.07.2011р. №855/2306/36925010 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Комтексервіс» та акт від 02.06.2011 р. №620/2306/36925010 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Комтексервіс» (далі контрагент 2).

Зокрема перевіркою позивача встановлено, що господарські операції, які були проведенні ТОВ «Гайсинський молокозавод» з контрагентом 1,2 не спричиняють реальність наслідків, адже у останнього встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, крім того, дане підприємство відсутнє за юридичною адресою

Однак, дані факти спростовуються договором купівлі-продажу б/н від 05.05.2010р., укладеного між контрагентом 1 та ТОВ «Гайсинський молокозавод», видатковими накладними №КИ0/0002309 від 30.06.2010р., №КИ0/0003166 від 27.07.2010 р., №КИ0/0005061 від 20.09.2010р., №КИ0/0007683 від 22.11.2010р., № КИ0/0009076 від 21.12.2010р. Згідно договору купівлі- продажу поставка товару здійснювалась транспортом продавця і товар доставлявся безпосередньо на ТОВ «Гайсинський молокозавод».

ТОВ «Компанія Істсервіс» при поставці товару користувалось послугою термінової доставки вантажів «Євро Експрес», на підтвердження цього в матеріалах справи містяться копії ГТД №5-00080607 від 22.11.2010р., ГДТ №5-00088159 від 21.12.2010р., ГДТ №5-00064013 від 20.09.2010р., ГТД №5-00043634 від 30.06.2010р.

Між контрагентом 2 та ТОВ «Гайсинський молокозавод» укладено договір купівлі-продажу №11/09/1 від 18.03.2010р. В матеріалах справи містяться видаткові накладні №156 від 03.02.2011р., №166 від 10.02.2011р., №178 від 23.02.2011р., що підтверджують отримання товару покупцем. За умовами даного договору поставка товара здійснюється продавцем на склад покупця.

В подальшому товари, придбані за вищезазначиними договорами, використані ТОВ «Гайсинський молокозавод» у виробничому процесі, що підтверджено позивачем, зокрема, наданно копії: накладних на внутрішнє переміщення №ГУ-1001183 від 30.06.2010р., ГУ-1001182 від 30.06.2010р., №ГУ-1001185 від 30.06.2010р., №ГУ-1001452 від 31.07.2010р., №ГУ-1001460 від 31.07.2010р., №ГУ-1001972 від 30.09.2010р., №ГУ-1001971 від 30.09.2010р., №ГУ-1001970 від 30.06.2010р., №ГУ-1002404 від 30.11.2010р., №ГУ-1002384 від 30.11.2010р., №ГУ-1002398 від 30.11.2010р., №ГУ-1002547 від 28.12.2010р., №ГУ-1002543 від 28.12.2010р., №ГУ-1002539 від 28.12.2010р., №ГУ-1003625 від 10.02.2011р., №ГУ-1003985 від 28.03.2011р., звіти про видаток матеріалів за червень, липень, вересень, листопад, грудень 2010р., лютий, березень 2011р., рапорти про переробку та виготовлення готової продукції №2 від 02.02.2011р., № 4 від 04.02.2011р., №8 від 08.02.2011р., №24 від 24.02.2011р., №3 від 03.03.2011р., №11 від 11.03.2011р., №16 від 16.03.2011р., №27 від 27.03.2011р., №28 від 28.03.2011р. та рецепти-розрахунки №2 від 02.02.2011р., № 4 від 04.02.2011р., №8 від 08.02.2011р., №24 від 24.02.2011р., №3 від 03.03.2011р., №11 від 11.03.2011р., №16 від 16.03.2011р., №27 від 27.03.2011р., №28 від 28.03.2011р.

Крім того, представником Гайсинської МДПІ не доведено яким чином в ході здійснення перевірки встановлено факт відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання сировини ТОВ «Компанія Істсервіс» та ТОВ «Комтексервіс».

Суд не бере до уваги посилання відповідача з приводу того, що нікчемність правочину між позивачем та контрагентами 1 та 2 підтверджується відсутністю передачею товару, а також відсутністю останнього за юридичною адресою.

Так дійсно, відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Представниками відповідача не надано доказів того, що ТОВ «Компанія Істсервіс» та ТОВ «Комтексервіс» не знаходиться за юридичною адресою.

Отже, доводи з приводу того, що відсутній факт передачі товару не знаходить своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Так дійсно, стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, що визначено ч.2.ст.215 Цивільного кодексу України.

Таким чином, посилання відповідача стосовно того, що господарські операції з контрагентами ТОВ «Компанія Істсервіс» та ТОВ «Комтексервіс» є нікчемними не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому податкові повідомлення - рішення Гайсинської МДПІ від 26.09.2011р. за № 0000272300, №0000262300 є таким що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, в обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення Гайсинською МДПІ не дано жодних доказів, а тому адміністративний позов є такий що підлягає задоволенню.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України. Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь ТОВ «Гайсинський молокозавод» судові витрати на сплату судового збору в сумі 28 грн.23 коп.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Гайсинської МДПІ № 0000232300 від 12.09.2011 року, № 0000262300 від 26.09.2011 року та № 0000272300 від 26.09.2011 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЗагороднюк Андрій Григорович