Постанова № 21759466, 10.01.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

10 січня 2012 р.

о 16 годині 05 хвилин Справа №2а-14167/11/0170/11 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., при секретарі Фурлетовій Г.Ю., розглянувши

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим <Список ><Позивач в особі >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрростпоставка" <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про стягнення,

<Текст >

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрростпоставка» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у загальній сумі 13651,35грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує у встановлені законом строки податкові зобовязання з податку на додану вартість, штрафні санкції, нараховані за несвоєчасне надання до податкового органу декларацій з податку на додану вартість, за несвоєчасну сплату податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про місце, дату та час розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином судовою повісткою, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про місце, дату та час розгляду адміністративної справи повідомлен належним чином судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 10.10.2011р. відповідачу було запропоновано надати письмові заперечення на адміністративний позов, а також всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.

Згідно ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів за відсутністю незявившихся представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрростпоставка»є юридичною особою (ідентифікаційний код 34415842), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.8), знаходиться на обліку в ДПІ в м.Сімферополі АР Крим, як платник податків, є платником податку на додану вартість.

Таким чином, відповідач є субєктом господарювання, платником податків, зобовязаний виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідачем в порядку звітності до податкового органу надано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, відповідно до якої різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду має відємне значення та складає -21844грн. (а.с.10).

14.05.2010р. посадовою особою позивача проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Укрростпоставка».

За результатами перевірки складено акт №303/15-2 від 14.05.2010р., в якому зазначено, що перевіркою встановлено, що розмір податку, зазначений платником у декларації, є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки податковій декларації з податку на додану вартість надано статус «не визнана як податкова звітність» на підставі п.п. 4.15 Наказу №827 від 31.11.2008р. (в редакції Наказу №39 від 27.01.2010р.), внаслідок чого зменшено суму відємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ у розмірі 21844грн. (а.с.10).

27.09.2010р. посадовою особою позивача проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Укрростпоставка».

За результатами перевірки складено акт №13802/15-2/34415842 від 27.09.2010р., в якому зазначено, що перевіркою встановлено несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 21844грн. (граничний термін сплати 15.05.2010р., фактично сплачено 15.07.2010р. в сумі 10845грн.) (а.с.14).

За результатами перевірки та на підставі акту №13802/15-2/34415842 від 27.09.2010р. позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0019861502/0 від 22.11.2010р., яким відповідачу визначено штрафні санкції в сумі 2133,06грн. (а.с.13).

21.12.2010р. посадовою особою позивача проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності ТОВ «Укрростпоставка».

За результатами перевірки складено акт №21053/15-2-34415842 від 21.12.2010р., в якому зазначено, що перевіркою встановлено несвоєчасне подання ТОВ «Укрростпоставка» декларацій з податку на додану вартість за березень 2010р., квітень 2010р. (граничний строк подання 20.04.2010р. та 20.05.2010р. відповідно, фактично не подано)(а.с.17).

За результатами перевірки та на підставі акту №21053/15-2-34415842 від 21.12.2010р. позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення №002298102/0 від 31.12.2010р., яким відповідачу визначено штрафні санкції в сумі 340,00грн. (а.с.16).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Укрростпоставка» така заборгованість складається з наступних сум:

- 11178,29грн. заборгованість з податку на додану вартість, яка виникла внаслідок зменшення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, відповідно до акту №303/15-2 від 14.05.2010р., (21844,00грн.-відємна різниця, що була зменшена 10665,71грн.-часткове погашення заборгованості);

- 2133,06грн. заборгованість зі сплати штрафних санкцій, які нараховані відповідно до податкового повідомлення-рішення №0019861502/0 від 22.11.2010р. за несвоєчасну часткову сплату заборгованості в сумі 21844,00грн. (сплачено 10665,71грн.);

- 340,00грн. заборгованість зі сплати штрафних санкцій, які нараховані відповідно до податкового повідомлення-рішення №002298102/0 від 31.12.2010р., за ненадання до податкового органу декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року(а.с.3).

Суд зазначає, що позивачем не дотримано порядку визначення сум податкових зобовязань, не доведено їх визначення, а також не дотримано порядку стягнення податкової заборгованості по податковому боргу, який було визначено відповідачу, з наступних підстав.

Спеціальним законодавчим актом, який визначав порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, чинним до 01.01.2011р., був Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III від 21.12.2000р. (далі Закон №2181).

Пунктом 1.2) ст.1 цього Закону визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п.1.3 ст.1 закону №2181).

Із наведеного випливає, що податковий борг може мати місце тільки у випадку несплати у встановлений законом строк суми самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в адміністративному чи судовому порядку податкового зобовязання.

Порядок визначення суми податкового зобовязання було передбачено п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону N 2181, відповідно до якого платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Окрім того, п.4.2. ст.4 Закону №2181 були передбачені підстави визначення податкових зобовязань контролюючим органом, зокрема, згідно пп. 4.2.2. цієї статті контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Відповідно до п.6.1. ст.6 Закону №2181 у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Пунктом 5.1. ст.5 Закону 2181 було визначено, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Із системного аналізу вищенаведених норм випливає, що податкове зобовязання платника податку може бути визначене виключно або самостійно податником, шляхом зазначення такого зобовязання у поданій податковій декларації, або визначено контролюючим органом шляхом направлення такому платнику відповідного повідомлення(повідомлення-рішення).

Судом встановлено, що підставою для стягнення податкового боргу у сумі 11178,29грн. є акт камеральної перевірки №303/15-2, який не є у розумінні ст.6 Закону №2181 повідомленням, яким визначені відповідачу податкові зобовязання.

Не надано позивачем доказів самостійного узгодження відповідачем суми податкового зобовязання у сумі 21844грн., сума відємного значення якого була знята вищезазначеним актом перевірки, та яка частково у сумі 11178,29грн. заявлена позивачем до стягнення з відповідача.

Крім того, суд зазначає, що зменшення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ не має своїм наслідком збільшення податкового зобовязання з податку на додану вартість на таку суму в періоді, в якому відбулось таке зменшення, тому висновок позивача про наявність податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 21844грн. за квітень 2010року у ТОВ «Укрростпоставка», у звязку зі зменшенням відємного значення податку за актом від 14.05.2010р. за №303/15-2 за вказаний період, є хибним та безпідставним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу у сумі 11178,29грн., за актом перевірки актом від 14.05.2010р. за №303/15-2, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення податкового боргу у сумі 2133,06грн. за податковим повідомленням-рішенням від 22.11.2010р. №0019861502/0 суд зазначає, що вказані у зазначеному рішення фінансові санкції, були нараховані на підставі акту перевірки від 13.10.2010р. за №13802/15-2/34415842.

Із зазначеного акту перевірки (зворотній бік а.с.14) вбачається, що підставою для визначення податкового зобовязання, за несвоєчасну сплату якого нараховані штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 22.11.2010р. №0019861502/0, є акт камеральної перевірки від 14.05.2010р. за №303/15-2.

Як зазначалося вище, судом встановлено, що акт перевірки не є документом, на підставі якого виникають податкові зобовязання з ПДВ. Таким документом є або податкова декларація або відповідне рішенням субєкта владних повноважень.

Відповідно до п.17.1.7. ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Із наведеної норми слідує, що штрафна санкція може бути застосована виключно у разі несплати узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків.

Оскільки позивачем не доведено підстав визначення відповідачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 21844грн., за часткову несвоєчасну сплату якого були застосовані штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 22.11.2010р. №0019861502/0 у сумі 2 133,06грн., підстави для застосування відповідних санкцій відсутні, внаслідок чого у задоволенні позову в частині їх стягнення слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 340грн. за податковим повідомленням-рішенням №002298102/0 від 31.12.2010р. суд зазначає наступне.

Підпунктом 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону 2181 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Як вбачається з аналізу зазначених норм, податковий орган зобовязаний прийняти податкову декларацію платника податку.

Порядок заповнення, подання та форма декларації з ПДВ була передбачена наказом Державної податкової адміністрація України N 166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (далі Порядок №166).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості доказу надана копія декларації відповідача з ПДВ за квітень 2010року.

Зазначена декларація відповідача має усі передбачені Законом №2181 та Порядком №166 реквізити.

Із акту камеральної перевірки від 14.05.2010р. за №303/15-2 вбачається, що позивач не прийняв декларацію відповідача як податкову звітність, проте позивачем не зазначено ані фактичні обставини ані посилання на порушення відповідачем вимог Закону №2181 при заповненні зазначеної декларації.

Наказ ДПА України №827 від 31.11.2008р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», на який є посилання у зазначеному акті перевірки, не регулює спірних правовідносин та не встановлює вимоги для податкової звітності, а відтак посилання позивача на порушення відповідачем його вимог є безпідставним.

Крім того, зазначений наказ Державної податкової адміністрації України взагалі не зареєстрований Міністерством юстиції України та не може бути застосований у правовідносинах із фізичними та юридичними особами.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач виконав свій обовязок та подав до органів податкової служби декларації із ПДВ за квітень 2010року, внаслідок чого позивач безпідставно застосував за відповідача штрафні санкції у сумі 170грн. за податковим повідомленням-рішенням №002298102/0 від 31.12.2010р.

Щодо стягнення податкового боргу у сумі 170грн., визначеним податковим повідомленням-рішенням №002298102/0 від 31.12.2010р. суд зазначає наступне.

Підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій у сумі 170грн. є неподання останнім податкової декларації з ПДВ за травень 2010року.

Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами

Пунктом 17.1.1. ст.17 Закону №2181 було визначено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідачем не надано доказів надання податкової декларації з ПДВ за травень 2010р., внаслідок чого позивач правомірно застосував до відповідача штрафну санкції у розмірі 170грн.

Однак, позивачем не дотриманий порядок стягнення податкового боргу, який виник у 2011році.

Так, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону 2181 (що діяв на момент вчинення правопорушення) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону 2181 встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідачем у строки встановлені законодавством штрафні санкції в сумі 170,00грн. не сплачені.

Таким чином, податковий борг в сумі 170,00грн. за вказаним податковим повідомленням-рішенням виник у відповідача лише 10.01.2011р.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на кожну суму такого податкового боргу.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.2 ст.59 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, органи державної податкової служби мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання платнику податкової вимоги на кожну суму податкового боргу.

Судом встановлено, що податковим органом на суму податкового боргу у розмірі 170,00грн. з податку на додану вартість податкова вимога не надсилалась, отже, у позивача не виникло права на стягнення такого податкового боргу у судовому порядку.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими не підтверджуються матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 10.01.2012р. У повному обсязі постанову відповідно до ст.163 КАС України складено 16.01.2012р.

Керуючись ст.ст.122, 158, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

<Текст >

Суддя <підпис >Москаленко С.А.

<Текст >