Постанова № 21759354, 25.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2011 р. 12:42 Справа №2а-11889/11/0170/21 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Кузміній Ю.В. розглянувши за участю представника позивача ОСОБА_1 дов. б/н від 01.10.2011р., представників відповідача ОСОБА_2 дов. № 18/10-0 від 19.01.2011р., посвідчення УКР № 081616, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Севастопольцентрбуд»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальність «Севастопольцентрбуд» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008241501 від 26.04.2011р. на суму 10263,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у позивача відсутні зобовязання зі сплати грошового зобовязання у розмірі 8211,00 грн., тому як відповідними документами, а саме виписками та уточнюючою декларацією, усунуті помилки у первинної податкової декларації, підтверджені суми прибутку підприємства за 2010 рік, у звязку з чим відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2052,75 грн.

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування своєї позиції надав письмові заперечення в яких зазначив, що перевіркою встановлено, що позивач занизив грошове зобовязання з податку на прибуток у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік на 8211,00 грн., у звязку з чим застосовані штрафні (фінансові) санкції та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

08.04.2011р. відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток позивача, а саме декларації з податку на прибуток за 2010 рік № 274557 від 09.02.2011р.

За результатами проведення вказаної перевірки, 08.04.2011р. складений Акт № 3991/15-1/34938782 (а.с.9), у висновках якого зафіксовано, що позивачем занижено грошове зобовязання з податку на прибуток у зазначеній податковій звітності на 8211,00 грн., що є порушенням п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 26.04.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008241501 (а.с.10), яким позивачу збільшене грошове зобовязання з податку на прибуток в сумі 10263,75 грн., у тому числі 8211,00 грн. за основним платежем та 2052,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржував його в апеляційному порядку, передбаченому Податковим кодексом України, але всі скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0008241501 від 26.04.2011р. без змін

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час оформлення та подання позивачем декларації за 2010 рік) обєкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

В свою чергу, ст. 5 зазначеного Закону було дане поняття валових витрат виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст. 5 цього Закону було визначене, що відноситься до складу валових витрат, зокрема, суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті (п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Суть спору полягає в тому, що на думку відповідача, позивач порушив вищезазначені приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилось у заниженні грошового зобовязання з податку на прибуток у декларації за 2010 рік на 8211,00 грн. У Додатку Р1 від 09.02.2011р. «Сума нарахованих податків, зборів (обовязкових платежів), до декларації за 2010 рік з податку на прибуток у рядку 4.6.4 вказана сума плати за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) у розмірі 41049 грн. Згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань в розрізі контрагентів нарівні Державної Податкової Адміністрації України нарахування земельного податку по ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя складають 8204,10 грн. Таким чином, витрати по рядку 04.6 декларації з податку на прибуток за 2010 рік завищені на 32845,00 грн.

Суд не погоджується із такою позицією відповідача з огляду на наступне.

На час проведення камеральної перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПКУ).

Так, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі підпункту 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПКУ. Відповідно до зазначеної норми закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, зокрема, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пункт 17.2 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинний до 01.01.2011р.) встановлював, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Вказана норма закону регламентувала порядок та способи виправлення платником податків самостійно виявлених помилок щодо заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, але стосувалось самостійного виявлення таких помилок виключно до початку перевірки.

Статтею 50 ПКУ, який набрав чинності з 01.01.2011р. визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Вищезазначена порушення було виявлено відповідачем у звязку із помилкою при складанні декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, а саме бухгалтером не були внесені в рядок 04.3 (витрати на оплату праці) сума 29461,00 грн., а в рядок 04.4 (сума страхового збору (внесків) до фонду державного загальнообовязкового страхування) сума 11276,00 грн., а також помилково зазначений рядок 12 «нарахована сума податку».

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 12.04.2010р. позивачем був поданий відповідачу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за Формою № 1ДФ, який отриманий відповідачем 15.04.2010р. (а.с.15). В зазначеному розрахунку задекларовані витрати на оплату праці та суми утриманих податків (29460+4265-22282-3227)=8216,00 грн.).

Отже, сума в розмірі 8216,00 грн. задекларована позивачем у повному обсязі та своєчасно.

Згідно з розрахунком земельного податку, 26.05.2010р. позивачем був поданий уточнюючий податковий розрахунок земельного податку до ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя, в якому сума земельного податку була уточнена, платник податків самостійно виявив помилки та надіслав уточнюючий розрахунок до податкової декларації про розрахунок земельного податку.

Разом з тим, згідно виписок Філії ПАТ «БАНК КІПРУ» у м. Сімферополі за лютий-квітень 2010р. (належним чином завірені копії залучені до матеріалів справи) сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообовязкового страхування в розмірі 11276,00 грн. перерахована позивачем своєчасно та в повному обсязі.

Оскільки податкове зобовязання було сплачене позивачем майже за рік до проведення перевірки, то у податкового органу під час перевірки від 08.04.2011р. були відсутні підстави встановлювати факт заниження зобовязання та нараховувати штрафні санкції.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем в подальшому, після подачі уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства, усунувши (описки) у первинної податкової декларації, а саме в рядку 06.2.10 задекларована сума витрат на оплату праці у розмірі 29461,00 грн. та в рядку 06.2.11 задекларована сума 11276,00 грн. сума внесків на соціальні заходи, була подана заява до відповідача про проведення камеральної перевірки та відкликання податкового повідомлення-рішення, що повністю відповідає приписам ст. 50 ПК України (а.с.21-24,31).

Листом від 29.09.2011р. вих. (№38726/15-1) відповідач повідомив позивача про те, що обєкт оподаткування задекларований за 2010р. в розмірі «-31834 грн.» камерально перевірений, порушень не встановлено, але останній зазначає позивачу про звернення до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати судувсі матеріали, які свідчать про його правомірнідії.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що спростовують позицію позивача.

Таким чином, на думку суду, у позивача відсутні зобовязання зі сплати грошового зобовязання у розмірі 8211,00 грн., тому як відповідними документами (виписками, уточненою податковою звітністю) підтверджені суми прибутку підприємства за 2010 рік, зобовязання сплачені в повному обсязі, а також відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2052,75 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

У звязку з чим, податкове повідомлення-рішення № 0008241501 від 26.04.2011р., яким збільшене суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 10263,75 грн., у тому числі 8211,00 грн. за основним платежем та 2052,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) не може бути визнано таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

В судовому засіданні 25.11.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 30.11.2011 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, ст.ст. 94, 98, 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0008241501 від 26.04.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Севастопольцентрбуд» 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Євдокімова О.О.

<Текст >