Ухвала суду № 21749466, 09.06.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Плавич С.В.,

за участю: позивачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Тайфун" на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 березня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Тайфун", третя особа, ОСОБА_3, про поновлення на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

24 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з листопада 2009 року вона працювала оператором пульту централізованої охорони Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Тайфун" (далі ТОВ "Охоронна агенція "Тайфун"). 02 квітня 2010 року її відсторонили від роботи, а 10 травня 2010 року повідомили про звільнення з роботи. Вона вважає, що її звільнили з роботи незаконно, чим завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 10 000 грн.

Посилаючись на ці обставини, позивачка ОСОБА_2 просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача, ТОВ "Охоронна агенція "Тайфун", проти позову заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що позивачка ОСОБА_2 була звільнена з роботи наказом від 21 квітня 2010 року на підставі ст. 7 КЗпП України, п. п. 3.4., 4.7. Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності з надання послуг, повязаних з охороною державної та іншої власності, з охорони громадян, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 грудня 2009 року № 505, у звязку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу, оскільки при прийнятті на роботу вона не надала всі необхідні для працевлаштування документи. Тому представник відповідача вважав вимоги позивачки безпідставними (а.с. 60-63).

Під час розгляду справи до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, був залучений директор ТОВ "Охоронна агенція "Тайфун" ОСОБА_3, який стверджував, що позивачка звільнена з роботи на законних підставах.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Суд поновив позивачку ОСОБА_2 на роботі на посаді оператора пульту централізованої охорони ТОВ "Охоронна агенція "Тайфун", стягнув з відповідача, ТОВ "Охоронна агенція "Тайфун", на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 9 724 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, ТОВ "Охоронна агенція "Тайфун", просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним і обґрунтованим.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідача, ТОВ "Охоронна агенція "Тайфун", позивачка просить скаргу відхилити у звязку з безпідставністю її доводів.

Представник відповідача, ТОВ "Охоронна агенція "Тайфун", та третя особа ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належним чином.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, ТОВ "Охоронна агенція "Тайфун", пояснення на апеляцію позивачки ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та залучені до неї матеріали наглядового провадження прокуратури Овідіопольського району Одеської області, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального і матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 була фактично допущена до роботи на посаді оператора пульту централізованої охорони без укладання трудового договору і на момент її звільнення з роботи не існувало наказів про прийняття на роботу та звільнення її з роботи, що встановлено постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2010 року про притягнення директора ТОВ "Охоронна агенція "Тайфун" ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю, у тому числі при прийнятті та звільненні позиваки з роботи (а.с. 64-66), актом перевірки Територіальною державною інспекцією праці у Одеській області від 20 серпня 2010 року додержання відповідачем законодавства про працю, у тому числі при прийнятті та звільненні позиваки з роботи (а.с. 47-49) і матеріалами наглядового провадження прокуратури Овідіопольського району Одеської області за зверненнями позивачки щодо порушення її трудових прав.

Лише після вказаних перевірок відповідачем були надані накази про прийняття позивачки на роботу та звільнення її з роботи.

Так, згідно із наказом від 03 грудня 2009 року (без номеру) позивачка ОСОБА_2 була прийнята на роботу на посаду оператора пульту централізованої охорони ТОВ "Охоронна агенція "Тайфун" з випробувальним строком на три місяці до 03 березня 2010 року (а.с. 58).

Наказом від 21 квітня 2010 року (без номеру) позивачка була звільнена з роботи з 21 квітня 2010 року на підставі ст. 7 КЗпП України, п. п. 3.4., 4.7 Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності з надання послуг, повязаних з охороною державної та іншої власності, з охорони громадян, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 грудня 2009 року № 505, у звязку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу (а.с. 57).

Відповідно до ст. 7 КЗпП України особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Відповідно до п. 3.4. Ліцензійних умов … охоронна діяльність здійснюється лише персоналом, який відповідає вимогам, у тому числі кваліфікаційним, установленим цими Ліцензійними умовами.

Відповідно до п. 4.7. Ліцензійних умов … не залучаються до охоронної діяльності громадяни, які не досягли повноліття, за станом здоров'я і фізичного розвитку відповідно до висновку закладу охорони здоров'я не можуть виконувати обов'язки з охорони майна або громадян, перебувають на обліку в органах охорони здоров'я з приводу психічної хвороби, алкоголізму чи наркоманії, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними, мають непогашену чи незняту судимість за умисні злочини, яким у судовому порядку заборонено займатися охоронною діяльністю або роботою, пов'язаною з матеріальною відповідальністю, які не зареєстровані за місцем проживання в установленому чинним законодавством порядку, ухиляються від призову на строкову військову службу, військового обліку та спеціальних зборів.

Відповідно до п. 4.8. Ліцензійних умов … відомості про особу при вирішенні питання про можливість її залучення до охоронної діяльності одержуються відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшлі свого підтвердження твердження відповідача про те, що при прийнятті на роботу у позивачки вимагалось надання довідок про стан здоровя, відсутність судімості тощо.

За таких обставин, вирішуючи трудовий спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що трудовий договір між сторонами у справі був припинений без законної підстави.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на

роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, суд обґрунтовано поновив позивачку ОСОБА_2 на попередній роботі та стягнув з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 9 724 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачці з вини відповідача завдана також і моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з грубим порушенням її трудових прав.

З урахуванням положень ст. 23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), викладених у п. п. 3, 9 постанови, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір моральної шкоди, заподіяної позивачці у 5 000 грн.

Колегія суддів вважає, що зазначений розмір моральної шкоди визначений з врахуванням вимог розумності, виваженості, справедливості і достатній для відновлення душевного стану позивачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом першої інстанції з достовірністю встановлено, що копію наказу про звільнення з роботи та належно оформлену трудову книжку позивачці не було вручено до моменту звернення її до суду з позовом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка ОСОБА_2 не пропустила строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Твердження відповідача, ТОВ "Охоронна агенція "Тайфун", в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, не приймаються до уваги, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

При подачі апеляційної скарги відповідач не сплатив судовий збір в повному обсязі: недоплатив 35, 87 грн. (97, 24 грн. : 2 = 48, 62 грн. 17 грн. = 31, 62 грн. + 4, 25 грн.), а також не сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. Тому у відповідності до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача у дохід держави.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Тайфун" відхилити, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 березня 2011 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Тайфун" у дохід держави судовий збір в сумі 35, 87 грн. на розрахунковий рахунок 31413537700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в м. Одеса, Код ЄДРПОУ 23862106, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22090100, держмито та

витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. на розрахунковий рахунок 31215263700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ 23213460, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22050002, за ІТЗ Апеляц. суд Од. обл.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д, Громік