Ухвала суду № 21749444, 02.06.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Драгомерецького М.М.,

при секретарі: Плавич С.В.,

за участю: представника позивача, ПАТ "ВТБ Банк", - Білошкури Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2011 року за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Одеська регіональна дирекція" АТ "ВТБ Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

22 червня 2009 року Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк в особі відділення "Одеська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк (після зміни найменування Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", далі Банк) звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 07 серпня 2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в сумі 90 000 дол. США під 13, 5 відсотків річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. Одночасно у якості забезпечення зобовязань за кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки, згідно якого поручитель зобовязався відповідати за зобовязаннями позичальника за кредитним договором в повному обсязі. У порушення умов договору позичальник не виконує зобовязання за кредитним договором. У відповідності до п. 4.3 Кредитного договору 18 лютого 2009 року відповідачам були направлені вимоги про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором, але вони не виконують свої зобовязання. Станом на 29 вересня 2010 року заборгованість за кредитним договором становить 169 982, 45 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 344 561, 17 грн., яка складається з суми кредиту - 87 859, 85 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 694 971, 41 грн., процентів за користування кредитом - 21 218, 13 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 167 835, 40 грн., пені

58 793, 81 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 465 059, 11 грн. та інфляції за несвоєчасну сплату процентів 2 110, 66 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 16 695, 32 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 2, 15, 526, 530, 590, 611, 653, 554, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися.

Справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 167 871, 79 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 327 865, 85 грн., яка складається з суми кредиту - 87 859, 85 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 694 971, 41 грн., процентів за користування кредитом - 21 218, 13 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 167 835, 40 грн., пені 465 059, 11 грн., та судові витрати у відповідних частках.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права, суд не врахував, що умови кредитного договору в частині визначення платежу за договором в іноземній валюті - доларах США, є незаконними та безпідставно не задовольнив її клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з службовим відрядженням.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 позивач просить скаргу відхилити у звязку з безпідставністю її доводів.

Відповідачка ОСОБА_3, її представник ОСОБА_5, відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належним чином. Представник відповідачки ОСОБА_3, - ОСОБА_5, звернулася до апеляційного суду з заявою про відкладення розгляду справи у звязку з знаходженням в судовому засіданні по іншій справі, але ніяких документів з цього приводу не надала. Тому колегія суддів вважає, що законних підстав для відкладення розгляду справи немає.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3, пояснення на апеляцію представника позивача, Банку, - Білошкури Г.В., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачки задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального і матеріального права.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 серпня 2008 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в сумі 90 000 дол. США під 13, 5 відсотків річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку на строк до 07 серпня 2015 року (а.с. 8-11).

Одночасно у якості забезпечення зобовязань за кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки, згідно якого поручитель зобовязався відповідати за зобовязаннями позичальника за кредитним договором в повному обсязі (а.с. 14).

Позичальник та поручитель не виконали зобовязання за кредитним договором, незважаючи на вимоги про дострокове виконання грошових зобовязань за кредитним договором від 18 лютого 2009 року, направлені їм Банком (а.с. 28-32).

Станом на 29 вересня 2010 року заборгованість за кредитним договором становить 167 871, 79 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 327 865, 85 грн., яка складається з суми кредиту - 87 859, 85 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 694 971, 41 грн., процентів за користування кредитом - 21 218, 13 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 167 835, 40 грн., пені 58 793, 81 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 465 059, 11 грн.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобовязаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позичальник, відповідачка ОСОБА_3 та поручитель, відповідач ОСОБА_4 не виконали взяті на себе зобовязання за кредитним договором і за договорами поруки в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.

Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 167 871, 79 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 327 865, 85 грн., солідарно.

Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Твердження відповідачки ОСОБА_6 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки суд безпідставно не врахував, що умови кредитного договору в частині визначення платежу за договором в іноземній валюті - доларах США, є незаконними, не приймаються до уваги за таких підстав.

У відповідності до ст. 2, п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ч. 2 ст. 533 ЦК України банки мають право на здійснення операцій і угод з валютними цінностями.

Суд першої інстанції з достовірністю встановив, що Банк у відповідності до наданої банківської ліцензії та письмових дозволів НБУ має право на здійснення операцій з валютними цінностями, у тому числі в іноземній валюті доларах США (а.с. 144-147).

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то законодавець до теперішнього часу не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Тому операції з надання або одержання банками кредитів в іноземній валюті не потребують індивідуальної ліцензії.

Посилання відповідачки ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на те, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки суд безпідставно не відклав розгляд справи 01 лютого 2011 року за її клопотанням, не приймаються до уваги за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі були викликані в судове засідання на 01 лютого 2011 року належним чином.

Суд правильно відмовив у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, оскільки раніше розгляд справи неодноразово відкладався у звязку з неявкою відповідачів в судове засідання, що свідчить про зловживання ними процесуальними правами.

Тому суд першої інстанції вправі був розглянути справу за відсутністю відповідачів на підставі наявних у справі даних і доказів.

Таким чином, наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і законних підстав для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

При подачі апеляційної скарги відповідачка ОСОБА_7 не сплатила судовий збір в повному обсязі - недоплатила 425 грн. Тому у відповідності до ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачки у дохід держави.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2011 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, у дохід держави судовий збір в сумі 425 грн. на розрахунковий рахунок 31413537700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в м. Одеса, Код ЄДРПОУ 23862106, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22090100, держмито.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький