Постанова № 21742647, 27.02.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2012 року Справа № 5002-32/3756.4-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЛатиніна О.А.,

суддівТкаченка М.І.,

Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 11.01.12;

відповідачів: ОСОБА_3, довіреність №01-13/277 від 14.03.11, Євпаторійська міська рада, виконавчий комітет Євпаторійської міської ради;

не з`явився, Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія";

3-тіх осіб: не з`явився, ОСОБА_5;

не з`явився, ОСОБА_6;

не з`явився, ОСОБА_7;

ОСОБА_8, довіреність №15 від 09.02.12, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;

розглянувши апеляційну скаргу Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Барсукова А.М.) від 23 листопада 2011 року у справі №5002-32/3756.4-2011

за позовом Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України

до Євпаторійської міської ради

Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія"

виконавчого комітету Євпаторійської міської ради

3-ті особи ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності та визнання права власності на виробничу будівлю

ВСТАНОВИВ:

Євпаторійська міська організація товариства сприяння обороні Україні звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідачів Євпаторійської міської ради та Євпаторійського міського бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №460 від 15.08.1953 про включення до числа муніципалізованих будинку №73 по вул. Революції в м. Євпаторія та видане Євпаторійській міській раді свідоцтво про право власності на цей будинок. Крім того, позивач просив визнати право власності на виробничі будівлі в м. Євпаторія по вул. Революції 73 та зобовязати Євпаторійське МБРТІ оформити право власності на спірне майно.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03-11.04.2006 до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2009 замінено відповідача, Євпаторійське міське бюро технічної інвентаризації на Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія".

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2009 до участі у справі іншим відповідачем залучено виконавчий комітет Євпаторійської міської ради.

Позивач неодноразово уточнював свої вимоги та згідно останньої заяви від 27.02.2009 просив суд:

а) скасувати свідоцтво від 20.07.2005 про право власності на будинок №73 по вул. Революції у м. Євпаторія, видане на підставі рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №460 від 15.08.1953 про включення до числа муніципалізованих будинку №73 по вул. революції у м. Євпаторія;

б) визнати право власності за позивачем на нежитлові приміщення загальною площею 641,14 кв.м.:

- в літері "А" - приміщення №1 площею 8,3 кв.м., №2 площею 13 кв.м., № 3 площею 26,7кв.м., №4 площею 29 кв.м., № 5 площею 4,6 кв.м., №6 площею 10,6 кв.м., № 7 площею 3 кв.м., №8 площею 52,8 кв.м., № 9 площею 15 кв.м., №10 площею 27,6 кв.м., №11 площею 36,3кв.м., №12 площею 3,4 кв.м., №13 площею 18,7кв.м., №14 площею 10,9 кв.м., №15 площею 19,9 кв.м., №16 площею 92 кв.м., №17 площею 9,8 кв.м., №18 площею 4 кв.м.;

- в літері "Б" - перший поверх приміщення № 1 площею 50кв.м., №2 площею 30 кв.м., №3 площею 30 кв.м.;

- в літері "В" - приміщення №1 площею 55,3 кв.м., №2 площею 51,8 кв.м., №3 площею 36,3 кв.м., внутрішньо дворовими спорудами, двома камяними заборами довжиною10,95 м та 7,8 м, металевими та деревяними воротами, внутрішньо дворовим асфальтним замощенням площею 619 кв.м.;

в) зобовязати Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія" зареєструвати право власності Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України на вказане майно;

г) зобовязати Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія" скасувати дані про попереднього власника будівлі №73 по вул. Революції у м. Євпаторія - Євпаторійську міську громаду в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Справа неодноразово розглядалась господарськими судами всіх інстанцій та в останнє рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Барсукова А.М.) від 23 листопада 2011 року у справі №5002-32/3756.4-2011 в позові відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не надав суду належні докази та не навів правових підстав виникнення у Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України права власності на спірний обєкт нерухомого майна. Крім того суд першої інстанції зазначив, що рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №460 від 15.08.1953 року "Про затвердження муніципалізованих домоволодінь житлофонду місцевої ради" на час розгляду справи відповідачем не скасоване та не визнане у судовому порядку недійсним, що свідчить про правомірність реєстрації права власності на спірне майно за територіальною громадою міста Євпаторії.

Не погодившись з рішенням суду, Євпаторійська міська організація Товариства Сприяння Обороні України звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що рішенням Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №460 від 15 серпня 1953 року було вирішено муніципалізувати лише приміщення, які відносяться до житлового фонду, до якого спірні приміщення не відносяться, у звязку з чим реєстрація права власності за Євпаторійською територіальною громадою на весь будинок №73 по вул. Революції в місті Євпаторії порушує права позивача, який протягом тривалого часу є правомірним володільцем і користувачем спірного обєкту нерухомості.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 у зв'язку із відпусткою у складі колегії здійснено заміну судді Градової О.Г. на суддю Ткаченка М.І.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 до участі у справі №5002-32/3756.4-2011 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

В судовому засіданні 27.02.2012 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник відповідачів, Євпаторійської міської ради та виконавчого комітету Євпаторійської міської ради, проти вимог скарги заперечував та просив залишити без змін рішення господарського суду Автономної Республіки Крим.

Представник третьої особи, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, вимоги скарги підтримав частково, зазначивши, що майно, щодо якого виник спір, відноситься до державної форми власності.

Представник відповідача, Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія", та треті особи, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представника відповідача і третіх осіб.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Ради Міністрів СРСР №3060 від 20 серпня 1951 року об'єднано добровільні організації ДТСАРМ, ДТСАВ і ДТСФЛОТ в єдине добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту ДТСААФ СРСР та встановлено, що основою ДТСААФ є первинні організації ДТСАРМ, ДТСАВ і ДТСФЛОТ. Зобов'язано Ради Міністрів союзних і автономних республік, край (обл.) виконкоми передати всі приміщення, що займаються організаціями ДТСАРМ, ДТСАВ і ДТСФЛОТ - організаціям ДТСААФ. Також вирішено розробити та затвердити порядок передачі матеріальних цінностей, майна, приміщень та інш. зазначених організацій ДТСААФУ СРСР по балансу на 1 вересня 1951 року (том 1 аркуші справи 166-169).

Згідно архівного витягу з протоколу №39 засідання виконавчого комітету Кримської обласної Ради депутатів трудящих від 5 вересня 1951 року на підставі вищезазначеної постанови зобов'язано міські та районні виконкоми передати всі приміщення організацій ДТСАРМ, ДТСАВ і ДТСФЛОТ організації ДТСААФ (том 1 аркуші справи 164-165).

Матеріалами справи також підтверджено, що відповідно до наказу Кримського обласного комітету ДТСААФ №75 від 12 грудня 1951 року на підставі рішення Кримської обласної Ради депутатів трудящих №702 від 5 вересня 1951 року та рішення Євпаторійської міської ради депутатів трудящих, протокол №22 від 1951 року, Євпаторійському комітету ДТСААФ передано на баланс службове приміщення загальною площею 2571 кв.м по вул. Революції, 73 у м. Євпаторія (том 2 аркуш справи 100).

26 вересня 1991 року на 7-му позачерговому з'їзді ДТСААФ Української РСР було ухвалено рішення про перетворення її в Товариство Сприяння Обороні України. Пунктом 1.4 Статуту ТСО України, зареєстрованого 10.10.1991 (свідоцтво Міністерства юстиції Української РСР №131), визначено, що товариство є правонаступником ДТСААФ УРСР.

Згідно пункту 4.1. Статуту ТСО України Товариство будується за виробничо-територіальним принципом. Організаційну основу Товариства складають первинні організації. Вони об'єднуються по території в районні, міжрайонні, міські і об'єднані райміські організації, які входять до складу організації Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, івано-франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської обласних, Київської і Севастопольської міських організацій Товариства, які є для них вищестоящими і складають Товариство сприяння обороні України.

Одночасно відповідно до пункту 1.1 статуту Євпаторійської міської організації Товариства сприяння обороні України (у новій редакції із змінами та доповненнями, внесеними IX зїздом ТСО України), зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №418/10 від 23.07.1993, зазначена організація є складовою частиною (всеукраїнського) громадського добровільного оборонно-патріотичного і спортивно-технічного обєднання громадян Республіки Крим, внаслідок чого вважається правонаступником прав і обовязків Євпаторійського комітету ДТСААФ (том 1 аркуші справи 111-123).

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до архівного витягу Державного архіву при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим з протоколу №20 засідання виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 15 серпня 1953 року вирішено муніципалізувати домоволодіння житлового фонду місцевої ради, до яких увійшла будівля №73 по вул. Революції в м. Євпаторія (том 1 аркуш справи 103).

А лише 20 липня 2005 року на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради депутатів трудящих від 15 серпня 1953 року Євпаторійським виконкомом було видано свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомості, відповідно до якого власником домоволодіння в цілому, розташованого в м. Євпаторії по вул. Революції 73, є територіальна громада м. Євпаторії (том 4 аркуш справи 46).

Вважаючи, що внаслідок зазначених подій у Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України виникло право власності на службові приміщення у домоволодінні по вул. Революції, 73 у м. Євпаторії, позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання такого права у судовому порядку та усунення порушення такого права шляхом скасування свідоцтва про право власності територіальної громади на спірний обєкт нерухомості.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України такою, що підлягає частковому задоволенню, у звязку з наступним.

Правові підстави набуття права власності визначені нормами глави 24 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

При цьому за приписами частин 1 та 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Частиною 1 статті 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Пунктом 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції Закону на момент видачі спірного свідоцтва про право власності від 20.07.2005) встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема: житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Як підтверджується матеріалами справи, підставою для реєстрації права власності на спірне майно за територіальною громадою міста Євпаторії стало рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №460 від 15.08.1953 року "Про затвердження муніципалізованих домоволодінь житлофонду місцевої ради". Архівною випискою з переліку домоволодінь фонду місцевої Ради міста Євпаторії, муніципалізованих, які належать до затвердженню виконкомом як фонд місцевої Ради (додаток №1 до рішення №460 з протоколу засідання №20 Євпаторійського виконкому від 15 серпня 1953 року) підтверджено віднесення домоволодіння по вул. Революції, 73 у місті Євпаторії до ведення місцевої Ради.

Одночасно аналіз законодавства, яке існувало на час прийняття зазначеного рішення, зокрема, Конституції УРСР від 30.01.1937, Декрету ВЦВК Ради народних комісарів від 30.11.1925 "Про порядок розподілу націоналізованих і муніципалізованих будов і про порядок користування такими", Інструкції про порядок реєстрації будов в містах, робочих, дачних і курортних селищах РРФСР, затвердженої Народним комісаріатом комунального господарства РРФСР від 25.12.1945, вказує не тільки на відсутність на той час інституту комунальної власності у радянському праві, але і свідчить про віднесення майна місцевих Рад до складу обєктів державної власності.

Так згідно статей 4-6 Конституції Української РСР від 30.01.1937 економічну основу УРСР становлять соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя та засоби виробництва, що утвердилися в наслідок ліквідації капіталістичної системи господарства, скасування приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і знищення експлуатації людини людиною. Соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань). Земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудні, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку, організовані державою великі сільськогосподарські підприємства (радгоспи, машинно-тракторні станції і т. п.), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.

Аналогічні норми містились також у Конституції Української РСР від 20.04.1978 (стаття 10-11). Основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань. Державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. У виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Цивільний кодекс Української РСР (в редакції Закону від 18.07.1963) у частині 1 статті 87 також містив норму, за якою соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що у радянські часи існував тільки такий правовий режим власності, за яким все майно, закріплене за органами місцевого самоврядування, а також профспілковими та іншими організаціями (до яких відносилось і ДТСААФ УРСР) мало статус обєкта державної власності.

З прийняттям Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" та Закону Української РСР "Про власність" було введено поняття комунальної власності та визначено субєктний, обєктний склад та зміст правовідносин комунальної власності.

Зокрема статтею 7 Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" було визначено, що комунальна власність становить основу місцевого господарства. Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів. До комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність. Перелік майна, що перебуває у комунальній власності, порядок передачі, купівлі, продажу, а також перелік державного майна, що безоплатно передається у власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць, порядок розгляду спорів, які виникають при цьому, визначаються законодавством України.

Аналогічні норми містить і Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", норми якого були чинними під час видачі виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради свідоцтва від 20.07.2005 про право власності на будинок №73 по вул. Революції у м. Євпаторія.

Отже, із зазначеного часу змінився правовий режим державної власності на майно територіальних громад, в тому числі і на домоволодіння №73 по вул. Революції у м. Євпаторія.

Однак суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до наказу Кримського обласного комітету ДТСААФ №75 від 12 грудня 1951 року на підставі рішення Кримської обласної Ради депутатів трудящих №702 від 5 вересня 1951 року та рішення Євпаторійської міської ради депутатів трудящих, протокол №22 від 1951 року, Євпаторійському комітету ДТСААФ передано на баланс службове приміщення загальною площею 2571 кв.м по вул. Революції, 73 у м. Євпаторія (том 2 аркуш справи 100).

При цьому статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших обєктів союзного підпорядкування, розташованих на території України є державною власністю.

Згідно постанови Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 №2268-ХII, до законодавчого визначення субєктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України.

Відповідно до пункту 1 постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 №3943-ХІІ до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно тимчасово є загальнодержавною власністю.

Пунктом 3 цієї Постанови закріплено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Оскільки питання щодо субєктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні досі не врегульовано, майно громадської організації колишнього ДТСААФ, а нині Товариства сприяння обороні України, є державною власністю.

Аналогічної правової позиції притримувалась практика розгляду аналогічних спорів Верховним Судом України (зокрема у постановах ВСУ від 18.10.2005 у справі №30/106-04-3443, від 29.05.2007 у справі №2-6/954-2006 (2-6/1253-05, 2-6/15209-04), від 29.09.2009 у справі №2-1/6471.1-2008).

З урахуванням встановленого статусу спірного нерухомого майна як обєкту державної власності та враховуючи, що за Статутом Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України (пункт 7.5) і нормами Закону України "Про обєднання громадян" (стаття 21) позивач є субєктом права колективної власності, судова колегія зауважує про відсутність законних підстав для задоволення позовних про визнання за позивачем права власності на обєкти нерухомого майна, розташовані у домоволодінні №73 по вул. Революції у м. Євпаторія.

При цьому обґрунтування правомірності набуття позивачем права власності через факт знаходження спірного майна на балансі Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України судова колегія вважає хибним і безпідставним.

Вищий господарський суд України у розясненнях неодноразово звертав увагу господарських судів на те, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності (пункт 7 Розяснення Вищого арбітражного суду України N02-5/225 від 02.04.1994 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності", пункт 9 Листа Вищого арбітражного суду України N01-8/98 від 31.01.2001 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом").

Також слід зазначити, що в силу вимог частини 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на викладене правових підстав для спонукання Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія" до реєстрації права власності Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України на спірні приміщення також не вбачається.

Крім того відповідно до статей 317, 319 Цивільного кодексу України право володіння, користування та розпорядження майном належить власникові майна. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 326 Цивільного кодексу України встановлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють органи державної влади.

Відповідно до Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Законом України "Про передачу обєктів права державної та комунальної власності" визначені основні засади передачі обєктів права держаної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також обєктів комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що ініціатором щодо передачі обєктів права державної власності може виступати лише відповідний орган уповноважений управляти майном.

Більш того Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 року N311, відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26 березня 1991 року "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" було затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), з якого вбачається, що майно, закріплене за ДТСААФ УРСР, до складу майна комунальної форми власності не передавалось.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що спірне майно є державною власністю, у виконавчого комітету Євпаторійської міської ради не було жодних правових підстав для видачі свідоцтва серія САА №156631 від 20.07.2005 про право власності територіальної громади міста Євпаторії на домоволодіння №73 по вул. Революції у м. Євпаторія.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання (пункт 7 Розяснення Вищого арбітражного суду України N02-5/225 від 02.04.1994 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності", пункт 9 Листа Вищого арбітражного суду України N01-8/98 від 31.01.2001 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом").

Отже, з огляду на факт правомірного знаходження на балансі Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України спірного майна, а також враховуючі підтверджені належними доказами факти понесених витрат на утримання такого майна (том 1 аркуші справи 135-145), суд апеляційної інстанції вважає правомірним володіння позивачем нерухомим майном.

При цьому підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року (справа N 1-10/2004) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судовому захисту підлягають саме охоронювані законом інтереси Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України щодо володіння нерухомим майном, нежитловими приміщеннями загальною площею 641,14 кв.м. будівлі №73 по вул. Революції у м. Євпаторія.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів (частина 2 статті 20 Господарського кодексу України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 Цивільного кодексу України).

При цьому акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані (пункти 1 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України N02-5/35 від 26.01.2000 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції на момент видачі спірного свідоцтва про право власності) підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є зокрема, акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Підтвердженням наявності права власності є правовстановлюючі документи, перелік яких наведений у додатку №1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N7/5. Пунктом 6 вказаного Додатку у числі таких документів зазначені свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку що свідоцтво про право власності територіальної громади міста Євпаторії на нерухоме майно Серія САА №156631 від 20.07.2005, видане виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради, як акт ненормативного характеру (індивідуальний акт), що породжує права та обовязки, підлягає оскарженню в судовому порядку, що також узгоджується з практикою розгляду аналогічних спорів Вищим господарським судом України (постанова ВГСУ від 24.06.2008 у справі №6/289-07-7387).

Президія Вищого арбітражного суду України у пункті 2 Розяснення N02-5/35 від 26.01.2000 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" звернула увагу господарських судів на те, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

А оскільки зазначене вище свідоцтво, як було встановлено раніше судом апеляційної інстанції, було прийнято з порушенням вимог законодавства та спричинило шкоду законним інтересам Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України, як правомірного володільця спірного нерухомого майна, тому зазначене свідоцтво підлягає скасуванню.

За приписами частин 1 та 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Згідно пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, внаслідок скасування свідоцтва про право власності як підстави для внесення записів до Державного реєстру прав також підлягають скасуванню повноважним органом (в даному випадку - Кримським республіканським підприємством "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія") і відповідні записи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

З 01 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" (пункт 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Судовою колегією встановлено, що апеляційну скаргу було подано після 01.01.2011, отже розподіл судових витрат має здійснюватись з урахуванням вимог Закону України "Про судовий збір".

Більш того Вищим господарським судом України в пункті 1 Інформаційного листа від 21.11.2011 N01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" зазначено, що згідно з підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону: за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми; ставки судового збору з касаційної скарги на рішення суду становлять відповідно 70 і 50 відсотків. Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.

Згідно частині 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Отже з урахуванням того, що оформлення свідоцтва про право власності, що оскаржувалось позивачем, відбулось з порушенням вимог законодавства з боку виконавчого комітету Євпаторійської міської ради, тому судова колегія дійшла висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у частині задоволених позовних вимог Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати (частина 1, підпункт 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Статтею 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" установлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня - 5,66 гривні, з 1 квітня - 5,77 гривні, з 1 жовтня - 5,92 гривні, з 1 грудня - 6,04 гривні.

Отже, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції було частково задоволено позовні вимоги Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України, а саме в частині вимог немайнового характеру, тому сума судового збору, що дорівнює одному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому скаргу було подано до суду апеляційної інстанції, відшкодовуються йому за рахунок відповідача, виконавчого комітету Євпаторійської міської ради.

При цьому слід звернути увагу на те, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру (пункт 4.5 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, з виконавчого комітету Євпаторійської міської ради на користь позивача має бути стягнута сума витрат по сплаті судового збору за вимогами немайнового характеру на суму 941,00 грн.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2011 року у справі №5002-32/3756.4-2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно САА №156631 від 20.07.2005, видане виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради на підставі рішення Євпаторійського виконкому від 15.08.1953 №460 на домоволодіння, розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія. вул. Революції, буд. 73.

Зобов'язати Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія" скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності територіальної громади міста Євпаторії на домоволодіння, розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія. вул. Революції, буд. 73.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з виконавчого комітету Євпаторійської міської ради (пр. Леніна, 2, Євпаторія, 97400, ЄДРПОУ 04055742) на користь Євпаторійської міської організації Товариства Сприяння Обороні України (вул. Революції, 73, Євпаторія, 97400, ЄДРПОУ 02728237) 941,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяО.А.Латинін

СуддіМ.І. Ткаченко

Н.І. Сікорська

Розсилка:

1. Євпаторійська міська організація Товариства Сприяння Обороні України (вул. Революції, 73, Євпаторія, 97400)

2. Євпаторійська міська рада (пр-т Леніна, 2,Євпаторія,97400)

3. Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія" (вул. Нєкрасова, 45,Євпаторія,97400)

4. виконавчий комітет Євпаторійської міської ради (пр. Леніна, 2,Євпаторія,97400)

5. ОСОБА_5 (АДРЕСА_1,Євпаторія,97400)

6.ОСОБА_6 (АДРЕСА_3)

7. ОСОБА_7 (АДРЕСА_2,Євпаторія,97400)

8.Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)