Рішення № 21742409, 27.02.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2012 р. Справа № 5024/1504/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

до відповідача-1: Приватного підприємства "Техпромсервіс", м. Херсон

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс", м. Херсон про визнання договорів недійсними та права користування майном

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Техпромсервіс", м. Херсон

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

про стягнення 11242грн. 85коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, приватний підприємець, ОСОБА_2, адвокат, договір від 01.08.2011р.

від відповідача 1 (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3, представник, дов. №6 від 21.03.2011р.

від відповідача 2 - не прибув

Сутність спору: Позивач (ФОП ОСОБА_1, м.Херсон, ідент. код НОМЕР_1) звернувся з позовом про визнання за ним права користування нежилим приміщенням площею 20 кв.м., розташованим на другому поверсі будинку АДРЕСА_2, а також просить суд визнати недійсними укладений між позивачем і відповідачем (ПП "Техпромсервіс") договір оренди нежилого приміщення від 01.06.2008р. №27 та укладений між відповідачами договір оренди нежилого приміщення від 01.06.2008р.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що укладений з ним договір підписано орендодавцем (ПП "Техпромсервіс"), який не є власником об'єкта оренди. При цьому умови договору не містять відомостей щодо повноважень орендодавця на укладення договору.

В процесі розгляду іншої справи №15/162-ПД-10 було з'ясовано про існування укладеного між ПП "Техпромсервіс" та ТОВ "Техпромсервіс" (власник об'єкта оренди) договору оренди спірного приміщення від 01.08.2008р., умовами якого передбачено право орендатора (ПП "Техпромсервіс") передавати орендоване майно у суборенду.

Позивач вважає, що укладений 01.06.2008р. між відповідачами договір оренди не відповідає вимогам статей 203 та 215 ЦК України, в зв'язку з чим просить суд визнати його недійсним.

З огляду на недійсність договору, укладеного між відповідачами, також не відповідає вимогам чинного законодавства й договір, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Техпромсервіс".

Позивач вважає, що договір, укладений між відповідачами не відповідає вимогам ч.1 ст.203 ЦК України, оскільки його зміст суперечить положенням ч.1 ст.760, ч.1 ст.761, ст.795 ЦК України, ч.2 ст.283, ст.284 ГК України. Зокрема, цей договір не містить істотних умов, які законом визнано обов'язковими для даного виду договорів, а саме: відомості про склад і вартість майна з урахуванням індексації; строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Аналогічні порушення щодо обов'язкових умов договору оренди допущені і при укладенні договору оренди між позивачем та ПП "Техпромсервіс".

Крім викладеного, у випадку визнання недійсним договору, укладеного між відповідачами, відсутні правові підстави у ПП "Техпромсервіс" в частині повноважень на укладення договору з позивачем.

Позивач вважає, що укладений між відповідачами договір оренди нежилого приміщення порушує його право, оскільки став підставою для передачі в оренду майна, яке не належало орендодавцю - ПП "Техпромсервіс".

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач-1 ( ПП "Техпромсервіс") позов не визнає. На його думку, провадження у справі підлягає припиненню, оскільки укладений між позивачем та ПП "Техпромсервіс" договір оренди нежилих приміщень було розірвано на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 30.09.2010р. у справі №15/162-ПД-10. Зазначене рішення набрало законної сили 15 жовтня 2010р., отже, правові відносини учасників договору оренди №27 від 01.06.2008р. з дати набрання судовим рішенням законної сили є припиненими.

Щодо договору оренди нежилих приміщень, укладеного між відповідачами, то його дія припинена на підставі укладеної між його учасниками угоди від 01.01.2011р. про розірвання договору.

Правовідносини відносно оренди та права передачі у суборенду спірних приміщень врегульовано укладеним між відповідачами іншим договором від 01.06.2008р. та додатковою угодою до нього від 01.06.2008р.

Вважає, що позивач не довів належними доказами про порушення його прав та інтересів укладеним між відповідачами договором, учасником якого не є ФОП ОСОБА_1

Відповідач-1 також не погоджується з підставами позову, за наявності яких позивач просить визнати недійсним договір оренди №27 від 01.06.2008р., оскільки орендоване приміщення має внутрішній номер на плані №35 та визначені межі.

Умови відновлення та порядок повернення майна визначені законодавчими нормами та умовами договору: ст.ст.654 та 785 ЦК України та розд.4 договору оренди.

Звертає увагу на ту обставину, що об'єкти оренди не є державним або комунальним майном, виконання позивачем договору протягом значного часу свідчить про те, що його умови відповідали внутрішньому волевиявленню сторін і не могли мати і не мали для його учасників негативних наслідків.

В свою чергу, відповідач-1 звернувся до позивача за первісним позовом із зустрічним позовом, який прийнято для спільного розгляду з первісним позовом згідно ухвали від 26.08.2011р., у якому просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 11242грн. 85коп., у тому числі: 3977грн. 10коп. орендної плати, 6001грн. 27коп. інфляційних збитків та 1264грн. 48коп. річних за прострочення боржником зобов'язання, у тому числі й відносно сум, стягнутих на підставі рішення господарського суду від 30.09.2010р., що набрало законної сили 15.10.2010р.

Обгрунтовуючи позов, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що укладений з позивачем договір оренди нежилих приміщень №27 розірвано у судовому порядку рішенням від 30.09.2010р. №15/162-ПД-10, яке набрало законної сили 15.10.2010р. Цим же рішенням з ФОП ОСОБА_1 на користь ПП "Техпромсервіс" стягнуто 8461грн. 03коп. основного боргу та 220грн. 82коп. інфляційних збитків, які до наступного часу відповідачу-1 не перераховані, що є підставою для нарахування інфляційних та річних.

У зв'язку із звільненням спірного приміщення на підставі акту приймання-передачі 08.12.2010р. ПП "Техпромсервіс" донарахував позивачу орендну плату у подвійному розмірі відповідно до ст.785 ЦК України з моменту розірвання договору та протягом періоду невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди.

Відповідач-2 (ТОВ "Техпромсервіс") явку представника не забезпечив, правом надання письмового відзиву не скористався.

Інші учасники господарського процесу не заперечують щодо розгляду справи без участі ТОВ "Техпромсервіс" відповідно до вимог ст.75 ГПК України.

Розгляд справи відбувався з перервою, яка оголошувалася до 27.02.2012р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

За первісним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і відповідачем - ПП "Техпромсервіс" (відповідач-1) 01.06.2008р. був укладений договір №27, на підставі якого позивачу в оренду для використання в якості магазину передане нежиле приміщення площею 20 кв.м., розташоване на другому поверсі торгівельного центру по АДРЕСА_2.

Право передачі приміщення в оренду відповідачем-1 набуто на підставі укладеного з відповідачем - ТОВ "Техпромсервіс" (відповідач 2) договору оренди нежилих приміщень площею 975,42 кв.м., розташованих на 1-3 поверхах торгівельного центру по АДРЕСА_2.

За підстав, викладених у позовній заяві та описовій частині рішення, позивач просить суд визнати зазначені договори недійсними відповідно до ч.1 ст.203 та ст.215 ЦК України.

З'ясувавши обставини, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, суд відмовляє у задоволенні первісного позову з огляду на безпідставність, врахувавши наступне.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України.

За правилами ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Так, зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його пунктах.

Частина 1 ст.203 ЦК України, в якій визначено основні критерії чинності правочину, встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За загальними принципами цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

За приписами частин 2 та 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач просить суд визнати оспорювані правочини недійсними у зв'язку з порушенням вимог ч.1 ст.760, ч.1 ст.761, ст.795 ЦК України, яке полягає у відсутності в договорах істотних умов, які нормами чинного законодавства визнані обов'язковими для даного виду договорів. Зокрема, відповідачі, укладаючи договір від 01.06.2008р., не визначили індивідуальних ознак об'єкта оренди, вартості орендної плати та вартості об'єкта оренди з урахуванням індексації; порядку використання амортизаційних відрахувань; умови його повернення.

Натомість жодна із зазначених правових норм (на відміну від ст.15 спеціального Закону України "Про оренду землі") не визначає відсутність хоча б однієї з істотних умов правочину як підставу його недійсності.

Правочин, в якому відсутні передбачені законом умови, необхідні для його укладення, не вважається укладеним, тому господарський суд не має правових підстав для визнання такого правочину недійсним.

Щодо договору, укладеного між позивачем та відповідачем, то він містить умови щодо вартості оренди, площі об'єкта оренди, передача і повернення майна в оренду відбувалась на підставі складених актів прийому-передачі від 01.06.2008р. та 08.12.2010р.

Зазначений договір сторонами реально виконувався протягом значного часу без будь-яких претензій щодо його умов.

Не беруться до уваги також і доводи позивача щодо недійсності договору у зв'язку з тим, що об'єкт оренди не є власністю орендодавця, оскільки право відповідача на передачу нежилих приміщень у суборенду передбачено умовами укладеного між відповідачами договору оренди від 01.06.2008р.

Суд також визнав безпідставними доводи відповідача-1 щодо відсутності предмета спору по первісному позову у зв'язку із розірванням у судовому порядку оспорюваного договору, оскільки зазначені предмети передбачають різні правові підстави виникнення та створюють різні юридичні наслідки по факту розірвання та визнання договору недійсним.

За приписами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Що ж до розірвання договору, то відповідно до частин 2 та 3 ст.653 ЦК України, якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням законної сили.

За зустрічним позовом.

Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача (ФОП ОСОБА_1) 11242грн. 85коп., у тому числі 3977грн. 10коп. орендної плати згідно договору №27 від 01.06.2008р., 6001грн. 27коп. інфляційних нарахувань та 1264грн. 48коп. річних за прострочення боржником грошового зобов'язання.

Як вбачається з фактичних обставин справи та наданих належних доказів, рішенням господарського суду Херсонської області у справі №15/162-ПД-10 від 30.09.2010р., яке набрало законної сили з 15.10.2010р., з ФОП ОСОБА_1 на користь ПП "Техпромсервіс" стягнуто 8461грн. 03коп., які складають вартість оренди приміщення та комунальних послуг за період з 07.08.2009р. по 07.08.2010р. та 220грн. 82коп. інфляційних нарахувань.

Цим же рішенням розірвано укладений між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Техпромсервіс" договір оренди нежилого приміщення.

Відтак, від дня набрання рішенням законної сили (15.10.2010р.) договір №27 вважається розірваним, а зобов'язання за цим договором припинені в силу вимог частин 2 та 3 ст.653 ЦК України.

У зв'язку із припиненням зобов'язань, що випливають з договору оренди, орендар мав здійснити повернення об'єкта оренди орендодавцю.

Натомість об'єкт оренди був повернутий орендодавцю 08.12.2010р., що підтверджено наданим в матеріали справи двостороннім актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими особами.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язки щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочки.

Встановлена у пункті 3.1 договору орендна плата становила 1300грн. на місяць. Згідно наданого розрахунку за період з 07.09.2010р. по 08.12.2010р. позивач нарахував відповідачу 3096грн. 77коп. орендної плати, з яких за період з 15.10.2010р. по 07.12.2010р. орендну плату нараховано у подвійному розмірі.

На підставі пункту 3.2 позивачем також нараховано на відшкодування комунально-експлуатаційних послуг 880грн. 33коп. за період з 15.09.2010р. по 08.12.2010р., всього 3977грн. 10коп. (3096грн. 77коп. + 880грн. 33коп.).

Відповідно до вимог частин 1 та 3 статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (ст.526, 598, 599, ч.2 ст.625 ЦК України).

У зв'язку з тим, що рішення по справі №15/162-ПД-10 до наступного часу не виконано, позивач перерахував борг по стягнутих сумах та нарахованих до стягнення в межах справи, що розглядається, із застосуванням встановленого Держкомстатом України індексу інфляції за період з 01.09.2010р. по 22.08.2011р.

Розмір інфляційних нарахувань складає 6001грн. 27коп., річних - 1264грн. 48коп.

Розрахунки річних та інфляційних нарахувань судом досліджені і перевірені, відповідають вимогам законодавства.

Відтак, з врахуванням викладеного, зустрічний позов є обгрунтованим і підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита у сумі 112грн. 43коп. та 236грн. вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за зустрічним позовом - ФОП ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р.рахунки не відомі, на користь приватного підприємства "Техпромсервіс", м. Херсон, вул.Українська, 36, код ЄДРПОУ 22759659, р.рахунок 2600001693654 в ХФ "Укрексімбанк", МФО 352639, 3977грн. 10коп. основного боргу, 6001грн. 27коп. інфляційних нарахувань, 1264грн. 48коп. річних, 112грн. 43коп. витрат по оплаті державного мита та 236грн. судових витрат.

Наказ стягувачу видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.О. Задорожна

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

01.03.2012р.