Рішення № 21742378, 27.02.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2012 р. Справа № 5019/94/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ - МТС"

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Княгинин"

про стягнення в сумі 23 443 грн. 68 коп.

Суддя Войтюк В.Р.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 дов. № 130-72/2012 від 08.02.12 р.

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС», звернувся до господарського суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Княгинин» 31800 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги згідно Договору про надання послуг № 18/2-07/2011 від 26 липня 2011 року, 422 грн. 94 коп. пені, 347 грн. 62 коп. 3 % річних, 127 грн. 20 коп. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 27 лютого 2012 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 22 800 грн. 00 коп. заборгованості, 303 грн. 24 коп. пені, 249 грн. 24 коп. 3 % річних, 91 грн. 20 коп. інфляційних втрат.

У Постанові Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 р. зазначено, що статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідно до заяви про уточнення позовних вимог зменшилась ціна позову, суд розцінює заяву позивача про уточнення позовних вимог як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно підпункту 3.10 пункту 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 р., передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 27 лютого 2012 року підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач відзиву на позов не подав. Представник Відповідача в судове засідання не зявився.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.33, 38).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд встановив та врахував наступне.

26 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»(виконавець) Приватним сільськогосподарським підприємством «Княгинин»(замовник) укладено договір № 18/2-07/2011, відповідно до якого виконавець зобов`язується надати послуги з збирання сільськогосподарських культур пшениці комбайнами виконавця на сільськогосподарських полях замовника територією України, а замовник зобов`язується прийняти виконані послуги та оплатити вартість послуг виконавця відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору вартість послуг по збиранню сільськогосподарських культур складає 250 грн. 00 коп. за один зібраний гектар, крім того ПДВ становить 50 грн. 00 коп.; вартість по договору за один зібраний гектар разом з ПДВ складає 300 грн. 00 коп.

26 серпня 2011 року позивач та відповідач підписали акт приймання замовником наданих послуг виконавця (а.с.12), з якого убачається, що позивач надав відповідачу послуги із збирання с/г культур, загальна вартість яких складає 121200 грн. 00 коп. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін.

Пунктом 4.3 договору визначено, що замовник (відповідач) зобовязаний оплатити надані послуги протягом трьох банківських днів після підписання акту приймання замовником наданих послуг від виконавця.

У строк встановлений договором відповідач своїх зобов`язань не виконав, і позивачем 20.09.11 року направлено відповідачу лист-вимогу (а.с.13) з вимогою про оплату боргу.

Відповідач свої зобовязання в частині оплати за надані послуги виконав частково, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 22 800 грн. 00 коп.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 903 ЦК України, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строк та в порядку, що встановлено договором.

Увідповідності до ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 3.2.1 встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0, 01 % від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, то вимога позивача про стягнення 303 грн. 24 коп. пені, нарахованої за період з 01 вересня 2011 року по 11 січня 2012 року, є підставною і підлягає задоволенню за обгрунтованим розрахунком позивача (а.с.40).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.41), суд встановив, що позовні вимоги про стягнення 91 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 249 грн. 24 коп. 3 % річних нарахованих за період з 01 вересня 2011 року по 11 січня 2012 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 22 800 грн. 00 коп. заборгованості, 303 грн. 24 коп. пені, 249 грн. 24 коп. 3 % річних та 91 грн. 20 коп. інфляційних втрат заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Княгинин»(35213, Рівненська обл., Демидівський район, с. Княгинине, код 31259435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37702357) 22 800 грн. 00 коп. заборгованості, 303 грн. 24 коп. пені, 249 грн. 24 коп. 3 % річних, 91 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Войтюк В.Р.

Повне рішення складено 01 березня 2012 року